ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.09.2014 р. Справа №917/1644/14
За позовом Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго", пров. Луговий, 11, м. Миргород, 37600
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, юридична адреса: АДРЕСА_4, фактична адреса: АДРЕСА_1
про стягнення грошових коштів
Суддя Сірош Д.М.
Представники:
від позивача: Новицька Т.А., довіреність № 1292 від 25.10.2013 р.
від відповідача: не з'явився
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.
Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості по договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 127 від 15.10.2007 р. у розмірі 4 617,96 грн, з яких: борг за спожиту теплову енергію - 3 842,42 грн; 3% річних - 53,45 грн; пеня - 279,39 грн; інфляційні - 442,70 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та наполягав на його задоволенні, в обґрунтування позовних вимог посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, ухвали суду про порушення провадження у справі від 12.08.2014 р. та про відкладення розгляду справи від 26.08.2014 р., направлені відповідачу за адресами, зазначеними у позовній заяві повернулися до суду з відміткою поштового відділення: "За даною адресою не проживає".
Як роз'яснив Пленум у Постанові Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (п. 3.9.1.), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, відповідно до ст. 64 ГПК України, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеному в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.97 р. гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Оскільки, необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, і господарський суд повідомив належним чином позивача та відповідача про час, дату і місце проведення судового засідання, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, тому справа розглядається за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:
15 жовтня 2007 року між ОКВПТГ "Миргородтеплоенерго" (далі - позивач, Виробник) та ФОП ОСОБА_1 (далі - відповідач, Споживач) укладено договір № 127 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (а.с. 9 - 11).
Відповідно до умов вказаного договору Виробник бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію у вигляді гарячої води в потрібних йому обсягах до точки розподілу, а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені договором та додатками, які є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до Додатку № 1 до договору (а.с. 12) позивач забезпечував Споживача тепловою енергією для опалення нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1.
Протягом 2008 - 2013 років до договору неодноразово вносилися зміни, про що укладалися відповідні Додаткові угоди до договору від 01.07.2008 р., від 06.04.2009 р., від 01.02.2011 р., від 01.10.2011 р., від 11.11.2013 р. та від 31.12.2013 р.
Нарахування проводились протягом опалювального сезону згідно тарифів на послуги теплопостачання для юридичних осіб встановлених Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (далі - НКРКП), які декілька разів змінювалися за вказаний період.
Зокрема, у період з 01.10.2013 р. по 31.12.2013 р. нарахування проводилися згідно з Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг № 83 від 30.09.2011 р., яка встановила Обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства "Миргородтеплоенерго" тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів у розмірі 973,34 грн з ПДВ.
Постановою НКРКП №4 29 від 31.12.2013 р. скасовано Постанову Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг № 83 від 30.09.2011 р. та з 01.01.2014 р. встановлено Обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства "Миргородтеплоенерго" тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів у розмірі 916,78 грн з ПДВ.
Постановою НКРКП №182 від 31.03.2014 р. внесені зміни до Постанови НКРКП №429 від 31.12.2013 р. та з 01.04.2014 р. встановлено Обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства "Миргородтеплоенерго" тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів у розмірі 1 097,44 грн з ПДВ.
Постановою НКРКП № 540 від 16.05.2014 р. внесені зміни до Постанови НКРКП № 429 від 31.12.2013 р. та з 01.06.2014 р. встановлено Обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства "Миргородтеплоенерго" тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів у розмірі 1 199,88 грн з ПДВ.
Постановою НКРКП № 820 від 27.06.2014 р. скасовано Постанову НКРКП № 429 від 31.12.2013 р. та з 01.07.2014 р. встановлено Обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства "Миргородтеплоенерго" тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів у розмірі 1 265,95 грн з ПДВ.
У період з 01.10.2013 р. по 31.10.2013 р. діяла редакція договору, відповідно до якої розрахунки за теплову енергію, що споживається, здійснювалися по діючим тарифам згідно показників теплового лічильника.
Відповідно до п. 6.4 договору, споживач зобов'язувався проводити оплату рахунків не пізніше 10 числа звітного місяця (тобто місяця наступного за розрахунковим).
11 листопада 2013 року до договору внесені зміни в порядок нарахувань, які вступили в силу з 01 листопада 2013 року, про що укладено Додаткову угоду, в якій крім іншого розділ 5 "Облік теплової енергії" та розділ 6 "Розрахунки за теплову енергію" викладені у новій редакції.
У п. 6.2. договору (у редакції договору, що діє з 01.11.2013 р. на підставі Додаткової угоди від 12.11.2013 р.) зазначено, що в період дії договору можлива зміна тарифів на теплову енергію. Строки їх введення та розміри затверджуються в установленому порядку та не підлягають узгодженню між Сторонами договору.
Відповідно до п. 6.1. договору розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються, відповідно до договору на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або у випадках передбачених договором, розрахункових навантажень, відповідно Додаткам до договору згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
Остаточний розрахунок за послуги опалення, згідно з п. 6.4. договору, Споживач має здійснювати не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим.
Як досліджено судом, ОКВПТГ "Миргородтеплоенерго" у період з 01.10.2013 р. по 01.08.2014 р. включно постачало теплову енергію відповідачу на потреби опалення.
Відповідач порушуючи умови договору не здійснив розрахунків за отримані послуги, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за період з 01.10.2013 р. по 01.08.2014 р. у розмірі 3 842,42 грн (розрахунок у матеріалах справи, а.с. 28).
Вказану суму боргу позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь. Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться (ст. 193 ГК України).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов'язань з боку відповідача щодо здійснення розрахунків за спожиту теплову енергію, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 3 842,42 грн є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У частині 1 статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктами 6.13 та 7.2. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату використаної теплової енергії Споживач, крім суми заборгованості сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітний місяць.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За розрахунком, здійсненим позивачем та перевіреним судом, до стягнення з відповідача 279,39 грн пені за період з 11.11.2013 р. по 06.08.2014 р.
Крім того, згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у Постанові від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (п. 3.1 та 3.2) інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 Постанови).
Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
За розрахунком, здійсненим позивачем та перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягає 53,45 грн - 3% річних за період 11.11.2013 р. - 06.08.2014 р. та 442,70 грн інфляційних за період жовтень 2013 року - червень 2014 року.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 32 - 33, 43 - 44, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, юридична адреса: АДРЕСА_4, фактична адреса: АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) на користь Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго", пров. Луговий, 11, м. Миргород, 37600 (р/р 26004054503048 в ПРУ КБ "ПриватБанк", МФО 331401, код ЄДРПОУ 25682207) 3842,42 грн боргу за спожиту теплову енергію, 53,45 грн - 3% річних, 442,70 грн інфляційних втрат, 279,39 грн пені, 1827,00 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 15.09.2014 р.
Суддя Сірош Д.М.