ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2014 р. Справа №917/1489/14

За позовом Селянського фермерського господарства "РОСОШ", вул. Шляхова, будинок 45, селище міського типу Линовиця, Прилуцький район, Чернігівська область, 17584

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 81 959,50 грн

Суддя Сірош Д.М.

Представники:

від позивача: Кошельник А.С., довіреність № 6/11 від 06.07.2014 р.

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.

Суть спору: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 81 959,50 грн за переданий Товар.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на його задоволенні.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем не надано суду доказів укладення договору з погодженням всіх істотних умов, включаючи ціну на жито.

Також, відповідач зазначає, що між сторонами виникли правовідносини щодо передачі 200 т жита та його оплаті, але за ціною 1 000,00 грн за одну тону. При цьому, відповідач повідомляє про оплату фактично поставленого товару (174,155 т) ще влітку 2013 року в безготівковому порядку, з урахуванням часткової попередньої оплати (8 845,00 грн).

Крім того, відповідач стверджує, що йому не було відомо про зміст рахунку № 37 від 29.04.2013 р. та про зміст накладних № 11 від 29.04.2013 р., № 12 від 30.04.2013 р., платежі здійснювалися, виходячи з телефонної вказівки представника продавця щодо номера і дати рахунку.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Між Селянським фермерським господарством "РОСОШ" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, досягнуто усної домовленості щодо продажу їй 174,755 (сто сімдесят чотири тони 755 кг) тон жита за ціною 262 132,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач протягом 29 - 30 квітня 2013 року передав відповідачу 174,755 тон жита, відповідно до накладної № 11 від 29.04.2013 р. 39,200 т на суму 58 800,00 грн з ПДВ та накладної № 12 від 30.04.2013 р. 135,555 тон на суму 203 332,50 грн з ПДВ.

Всього позивачем передано відповідачу Продукції на суму 262 132,50 грн.

На підтвердження отримання відповідачем Продукції (жита 2 класу урожаю 2012 року, в кількості 174,755 т позивач надав суду акт приймання-передачі № 95 від 29.04.2013 р., підписаний відповідачем, та видану відповідачем довіреність № 40 від 29 квітня 2013 року на отримання від СФГ "РОСОШ" 174,755 т жита (а.с. 12).

Факт отримання Продукції (жита) в обсязі 174,755 т не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву та його представником у судовому засіданні.

Проте, всупереч домовленості між сторонами, відповідачем частково здійснені розрахунки за поставлену Продукцію в сумі 182 000,00 грн на підставі виставленого рахунку № 37 від 29.04.2013 р. (а.с. 9).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 80 132,50 грн.

Як зазначає позивач, враховуючи те, що договір між сторонами укладений в усній формі і строк виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару не встановлено, відповідачу, у порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України 29 травня 2014 року направлено претензію з проханням сплатити борг у добровільному порядку.

Вказана претензія, тримана відповідачем, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення 31.05.2014 р. (а.с. 11).

Проте, як зазначає позивач, відповідач заборгованість у сумі 80 132,50 грн не сплатив.

Вказану суму бору позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до норм ст. ст. 202, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтями 638, 639 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.

Як встановлено господарським судом, між Селянським фермерським господарством "РОСОШ" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 шляхом перерахування відповідачем грошових коштів у сумі 182 000,00 грн, на підставі виставленого позивачем рахунку № 37 від 29.04.2013 р. укладено усну угоду, відповідно до якої, позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач - прийняти його та оплатити.

Таким чином, суд дійшов висновку, що між сторонами укладено усну угоду купівлі-продажу.

Отже, грошові кошти у розмірі 182 000,00 грн, сплачені відповідачем, відповідно до умов усної угоди купівлі-продажу за переданий позивачем товар.

З огляду на положення глави 54 ЦК України, оскільки зобов'язання між сторонами виникли з приводу купівлі-продажу товару, закон не передбачає спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Таким чином, оскільки факт передачі відповідачу Товару є доведеним та підтвердженим належними доказами, тому у відповідача виникли зобов'язання по оплаті отриманого Товару.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Заперечення відповідача стосовно того, що він не знав про зміст рахунку № 37 від 29.04.2013 р. судом відхиляються, як необґрунтовані та безпідставні, оскільки у шести платіжних дорученнях (№ 6 від 22.08.2013 р., № 13 від 25.06.2013 р., № 12 від 14.05.2013 р., № 10 від 29.04.2013 р., № 12 від 21.06.2013 р., № 51 від 30.07.2013 р.), наданих відповідачем на підтвердження оплати товару, у графі призначення платежу зазначено: "жито згідно рахунку № 37 від 37 від 29.04.2013 р." (а.с. 63 - 65).

Крім того, позивач на вимогу суду надав виписки банку, у яких також відповідачем у графі призначення платежу зазначено: «жито згідно рахунку № 37 від 37 від 29.04.2013 р.»

Таким чином, саме на підставі рахунку № 37 від 29.04.2013 р., у якому зазначена ціна Товару (всього 262 132,50 грн з ПДВ за 174,755 т жита, 1 250 грн за 1 т без ПДВ) відповідач здійснював неодноразові платежі за Товар.

Крім того, відповідач не надав доказів того, що він відмовлявся здійснювати платежі на підставі рахунку № 37 від 29.04.2013 р., повідомляв позивача про відсутність у нього вказаного рахунку та звертався до позивача з вимогою повторно надіслати рахунок на його адресу.

До того ж, у матеріалах справи відсутні будь-які заперечення відповідача до позивача з приводу ціни Товару у розмірі 262 132,50 грн.

Таким чином, відповідач знав про ціну Товару, зазначену у рахунку № 37 від 29.04.2013 р., та здійснював неодноразові платежі саме на його підставі.

Доказів того, що сторонами погоджена інша ціна Товару, ніж зазначена в рахунку № 37 від 29.04.2013 р., відповідачем суду не надано.

Таким чином, сторони узгодили ціну договору у розмірі 262 132,50 грн (1250,00 грн за 1 т жита без ПДВ).

Твердження відповідача про те, що платежі здійснювалися за телефонною вказівкою представника продавця не підтверджені належними доказами, тому судом відхиляються як необґрунтовані.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов'язань з боку відповідача щодо оплати вартості Товару, і позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 80 132,50 грн є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32- 33, 43 - 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код катки платника податків НОМЕР_1 на користь Селянського фермерського господарства "РОСОШ", вул. Шляхова, буд. 45, селище міського типу Линовиця, Прилуцький район, Чернігівська область 80132,50 грн боргу, 1827,00 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.09.2014 р.

Суддя Сірош Д.М.