ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2007 р. | № 34/54пд |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Грейц К.В., |
суддів : | Бакуліної С.В., Глос О.І. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги | Відкритого акціонерного товариства “Брикет” |
на постанову | від 23.11.2006 року Донецького апеляційного господарського суду |
у справі | № 34/54пд |
господарського суду | Донецької області |
за позовом | прокурора Петровського району м. Донецька в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька |
до | 1. ВАТ “Брикет”; 2. Приватного підприємства “Люкрос” |
про | визнання недійсним господарського зобов’язання, яке виникло та виконане на підставі договору між відповідачами на суму 14 260,20 грн. |
в судовому засіданні взяли участь представники : |
від позивача: | Вінділович Т.Г. (довіреність від 09.01.2007р. №153/10/10-013) |
від відповідача-1: від відповідача-2: | Пласконь А.Ю. (довіреність від 21.11.2006р. № 11/624) не з’явились |
В С Т А Н О В И В:
У березні 2006 року прокурор Петровського району м. Донецька звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька до відповідачів ВАТ “Брикет” та ПП “Люкрос” про визнання недійсним господарського зобов’язання, вчиненого з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, яке виникло та виконане на підставі договору, а також стягнення з ВАТ “Брикет” у доход держави отриманого за спірною угодою та стягнення з ПП “Люкрос” на користь ТОВ “Брикет” грошових коштів у розмірі 14 260,60 грн.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 31.08.2006 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2006 року, позов задоволено частково. Суди розглянули спір, керуючись нормами Господарського процесуального Кодексу України.
Судові акти вмотивовано тим, що позивачем доведено підстави для ухвалення судового рішення про визнання недійсним господарського зобов’язання, як такого, що вчинене з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства, яке виникло на підставі договору укладеного між ПП “Люкрос” та ВАТ “Брикет” на суму 14 260,60 грн.
У касаційній скарзі ВАТ “Брикет” посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, і просить судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, в якому відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши правильність застосування норм процесуального права місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню враховуючи наступне.
Згідно статті 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно ст.9 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують функції, передбачені статтею 8 цього Закону, крім функцій, зазначених у пунктах 2, 3, 8, 11, 12, 13, 16, а також пункті 15 цієї статті у частині забезпечення виготовлення марок акцизного збору. У разі коли зазначені в частині першій цієї статті органи державної податкової служби безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків, інших платежів, вони виконують щодо цих платників ті ж функції, що й державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції.
За змістом пункту 11 частини 1 статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.
Таким чином, державні податкові інспекції в районах у містах є суб’єктами владних повноважень, які у відповідності із підпунктом 4 пункту 1 статті 17 Кодексу Адміністративного судочинства України мають право звертатись з адміністративними позовами у випадках, встановлених законом.
Згідно пункту 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції –це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Аналіз суб’єктного складу та характеру правовідносин свідчить, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції, а в розумінні пункту 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України Державна податкова інспекція у Петровському районі м. Донецька є суб’єктом владних повноважень.
Кодекс адміністративного судочинства України набрав чинності з 01 вересня 2005 року. У відповідності з пунктом 6 та 7 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” цього кодексу до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, а заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, а також апеляційні та касаційні скарги (подання) розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.
На порушення цих вимог суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу та переглянули рішення суду у даній справі, керуючись положеннями Господарського процесуального кодексу України. Розгляд справи у невірно обраній процесуальній судовій процедурі може істотно вплинути на обсяг прав і обов’язків учасників процесу на будь-яких його стадіях.
У відповідності із частиною 1 статті 11110 Господарського процесуального Кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
За таких обставин рішення Господарського суду Донецької області від 31.08.2006 року та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2006 року у справі № 34/54пд підлягають скасуванню, а справа –передачі до Господарського суду Донецької області на розгляд за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, ст.1119, ст.ст.11110, 11111, 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “Брикет” від 24.11.2006 року б/н на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2006 року у справі
№ 34/54пд задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Донецької області від 31.08.2006 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2006 року у справі № 34/54пд –скасувати.
Справу № 34/54пд направити до Господарського суду Донецької області на новий розгляд.
Головуючий-суддя | К.Грейц |
С у д д і | С.Бакуліна О.Глос |