ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/10121/14 03.09.14

За позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

до Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця"

про стягнення 26 834,56 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача Міненко Ю.А. дов. №ЦХП-15/67 від 11.06.2014р.

Від відповідача Яковенко А.О. дов. №1827-НЮ від 12.06.2014р.

Обставини справи:

Позивач - Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного територіально - галузеве об'єднання "Південно-західна залізниця" про стягнення з останнього заборгованості за Договором №ЦХП-40110 від 25.12.2009 у розмірі 26 834,56 грн. - основного боргу, крім того просив судові витрати у розмірі 1 827,00 грн. також покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2014 порушено провадження у справі №910/10121/14 та призначено розгляд справи на 16.06.2014.

У судовому засіданні 16.06.2014 оголошувалась перерва до 02.07.2014.

У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. у відпустці, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 02.07.2014 справу було передано в провадження судді Якименку М.М.

02.07.2014 на адресу Господарського суду міста Києва від Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" надійшов відзив №б/н від 02.07.2014 на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2014 суддя Якименко М.М. прийняв справу №910/10121/14 до свого провадження та призначив судове засідання на 23.07.2014.

У зв'язку з поверненням судді Митрохіної А.В. з відпустки, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 07.07.2014 справу №910/10121/14 було передано для розгляду судді Митрохіній А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2014 суддя Митрохіна А.В. прийняла справу №910/10121/14 до свого провадження.

22.07.2014 на адресу Господарського суду міста Києва від Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" надійшли додаткові пояснення по суті позовних вимог позивача.

23.07.2014 на адресу Господарського суду міста Києва від Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" надійшли заперечення №ЦХП-78 від 21.07.2014 на відзив, відповідно до якого позивач вважає твердження відповідача, викладені у відзиві №б/н від 02.07.2014 на позовну заяву безпідставними, та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.

У судовому засіданні 23.07.2014 оголошувалась перерва до 04.08.2014.

У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 04.08.2014 справу було передано в провадження судді Якименку М.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2014 суддя Якименко М.М. прийняв справу №910/10121/14 до свого провадження та призначив судове засідання на 03.09.2014.

У зв'язку з виходом судді Митрохіної А.В. з лікарняного, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 01.09.2014 справу №910/10121/14 було передано для розгляду судді Митрохіній А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2014 суддя Митрохіна А.В. прийняла справу №910/10121/14 до свого провадження.

Представник позивача у судовому засіданні 03.09.2014 надав додаткові пояснення по справі по суті відзиву відповідача на позовну заяву, повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 03.09.2014 з'явився, надав пояснення по суті справи, відповідно до яких просив суд у задоволенні позову відмовити повністю, звертаючи увагу суду на те, що підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача грошових коштів, що складають залишок неоплаченої вартості продукції - відсутні.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/10121/14.

В судовому засіданні 03.09.2014 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.12.2009 між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (далі - Постачальник, Позивач) та Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» (далі - Покупець, Відповідач) укладено Договір №ЦХП-40110 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1) Постачальник зобов'язується поставити на умовах цього Договору та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити продукцію виробничо-технічного призначення, найменування, кількість та ціни якої вказуються в Специфікаціях, які є невід'ємними частинами Договору.

Ціна на продукцію, яка постачається за цим Договором, встановлюється в гривнях і вказується в специфікаціях (п. 2.1.Договору).

Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами Договору було підписано дві Специфікації, а саме за №5.11 та за №5.8 до Договору.

У відповідності до вказаних Специфікацій Позивачем у період з 01.11.2011 по 30.11.2011 та з 01.08.2013 по 31.08.2013 здійснювалася поставка продукції Відповідачу.

Так, зі слів Позивача, 12.11.2011 Відповідачу було поставлено накладки 2СР-65Н, а 30.08.2013 - поставку підкладок роздільного кріплення 1КБ-65.

Порядок розрахунків сторони погодили у розділі 7 Договору, відповідно до якого зазначені розрахунки за продукцію здійснюються відповідно до «Порядку розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між ДП «Укрзалізничпостач» і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи», затвердженого Наказом Укрзалізниці від 30.04.2004 року №329-Ц3.

Так, п. 1.2 Наказу Укрзалізниці від 30.04.2004 року №329-Ц3 передбачено, що ДП МТЗЗТУ «Укрзалізничпостач» виписує авізо (повідомлення) у 6 екземплярах і надсилає їх безпосередньо структурному підрозділу залізниці - вантажоодержувачу. Повідомлення (авізо) - офіційне сповіщення, що надсилається одним підприємством (підрозділом) іншому, про зміни стану взаєморозрахунків, пов'язаних з наданням послуг, відвантаженням товарно-матеріальних цінностей, розподілом доходів від перевезень та іншими господарськими операціями.

Крім того, у п.2.2 Порядку розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між ДП «Укрзалізничпостач» і залізницями та обліку ведення претензійно - позовної роботи» зазначено, що відпрацювання вхідних документів та відправка 5-ти екземплярів акцептованого авізо здійснюється протягом 2-х днів після отримання відповідних документів на поставлену продукцію.

На виконання умов Договору, Позивач виставив Відповідачеві рахунки-фактури:

-№ВБК11-2145 від 12.11.2011 (сповіщення №14637 від 12.11.2011 на суму 619 195,02 грн.)

-№ВБК13-937 від 30.08.2013 (сповіщення №8297 від 30.08.2013 на суму 843 324,00 грн.).

Однак, вказані сповіщення були акцептовані (одобрені) Відповідачем лише частково, а саме:

- сповіщення №14637 на суму 608 657,66 грн.;

- сповіщення №8297 на суму 827 026,80 грн.

А тому, як стверджує Позивач, Відповідач порушив умови Договору, зокрема, п. 7.1, та загальна сума недоплати за поставлену продукцію складає 26 834,56 грн.

Відповідач проти позову повністю заперечує, про що зазначив у відзиві на позовну заяву аргументуючи це наступним.

Пунктом 6.1 Договору сторони погодили, які саме документи повинні супроводжувати кожну партію товару.

Крім того, у спірному Договорі чітко передбачено сторонами, що Відповідач акцептує сповіщення "авізо" протягом 2-х робочих днів після отримання документів, зазначених у п. 6.1. Договору та при умові фактичного отримання продукції, яка відповідає специфікації.

Згідно п. 2.6.1. Порядку розрахунків підрозділ залізниці-вантажоодержувач продукції акцептує авізо на суму фактично отриманих ТМЦ, які відповідають специфікації до договору поставки, за виключенням неякісної продукції, нестач або бракованої продукції згідно складених рекламацій.

Так, у матеріалах справи міститься комерційний Акт №АР265652/4 від 18.11.2011 та комерційний Акт №АА023557/394/3 від 02.09.2013, де і зазначено про те, що у вагоні №6814551 та у вагоні №68718105 недостача товару, про що й було повідомлено Позивача телеграмами №273 від 22.11.2011 та №24 від 06.09.2013.

Частиною а статті 129 Статуту Залізниць України передбачено,що Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема і невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Факт недостачі також підтверджується листом самого Позивача №ЦХП-20/7992 від 05.12.2011, актом №1 від 07.02.2013, посвідченням представником громадськості №1 від 07.02.2013.

Як відзначає Відповідач, на факт нестачі вказує і підписання із запереченнями специфікації 5.8. до Договору і відповідні відмітки в акті приймання товару №ВБК13-937 від 30.08.2013. А тому, зважаючи на вищевказане, ДТГО "Південно-західна залізниця" було акцептовано авізо Позивача частково, за виключенням суми нестачі, яка склала 26 834,56 грн.

У запереченнях на відзив Позивач зазначив проте, що на його адресу була надіслана лише одна претензія щодо нестачі продукції за №120 від 24.02.2012, яка була відхилена про що листом №ЦХП-18/331 від 02.03.2012.

Крім того, умовами Договору сторони погодили, що приймання продукції по кількості проводиться Покупцем відповідно до Інструкції №П-6 від 15.06.1965 «О порядке приёмки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству».

Якщо під час приймання продукції буде виявлена нестача, то вантажоодержувач зобов'язаний призупинити подальше приймання, забезпечити схоронність продукції а також прийняти міри до запобігання її змішування з іншою однорідною продукцією (п. 16 Інструкції)

Тоді, як п. 17 Інструкції передбачає, що одночасно з призупиненням приймання вантажоодержувач зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції та складання двостороннього акту представника вантажовідправника.

Однак, Відповідач не виконав п. 17 Інструкції, так як матеріали справи не містять жодного доказу, який би підтверджував, що останній викликав Позивача.

Як стверджує Позивач, 23.07.2014 жодної телеграми про виклик представника Позивача, претензії про нестачу продукції останній не отримував.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона), у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як встановлено в ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (ч.1 ст. 180 ГК України)

Так, ч.1 ст. 174 ГК України зазначає, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на те, що Договором №ЦХП-40110 сторонами погоджено здійснення розрахунків за поставлену продукцію не шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника, а шляхом акцептування Відповідачем сповіщення «авізо» відповідно до вищезазначеного Порядку, то і у Відповідача не виникло обов'язку перерахування позивачеві грошових коштів за поставлену продукцію згідно з спірним Договором.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що оскільки Відповідач, тим що не перерахував Позивачу грошові кошти за поставлену продукцію, не порушив права і законні інтереси Позивача, підстави для задоволення позовних вимог Позивача про стягнення з Відповідача грошових коштів, що складають залишок неоплаченої вартості поставленої продукції, відсутні.

Зазначеної позиції також дотримується Київський апеляційний господарський суд у своїй постанові по справі №42/333 від 14.02.2011).

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем не були надані суду належні та допустимі докази викладеного в позові, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки у позові відмовлено, понесені по справі судові витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на Позивача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

3. Дата складання повного тексту рішення 09.09.2014.

Суддя А.В.Митрохіна