Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого - судді : Оніпко О.В., суддів : Хилевича С.В., Собіни І.М.

секретар судового засідання - Демчук Ю.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та апеляційною скаргою прокурора м. Рівне на рішення Рівненського міського суду від 01 липня 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з"явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційних скарг, колегія суддів , -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду від 01 липня 2014 р. задоволено позов ОСОБА_2 : позбавлено батьківських прав ОСОБА_1 по відношенню до його неповнолітньої дочки - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. Вирішено питання про судові витрати.

В поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає його незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом безпідставно взято до уваги пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, матері позивачки та її хрещеної матері, однак не взято до уваги, що постанова від 06.06.2014 р. була скасована та провадження у справі закрито за заявою самої позивачки, а також те, що він звертався до органів міліції з приводу перешкод з боку позивачки у спілкуванні з дитиною. Що стосується його лікування у КЗ « Острозька обласна психіатрична лікарня», то вказаний факт мав місце ще до знайомства з позивачкою та проживання однією сім»єю. Також він не визнаний в судовому порядку обмежено дієздатним або недієздатним. Він постійно надавав матеріальну допомогу дитині, купляв харчі, одяг, за місцем роботи характеризується позитивно. Прокурор та представник органу опіки позов не підтримали, про що є у справі висновок. На даний час він звернувся з позовом до суду про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу його участі у вихованні дитини.

Аналогічні доводи наводить в апеляційній скарзі прокурор м. Рівне, також вказує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, підставою для вказаного позову є неприязні стосунки між батьками дитини, у зв»язку з чим позивачка чинить перешкоди відповідачу у спілкуванні з дитиною.

Просять рішення скасувати, ухвалити нове, яким в позові ОСОБА_2 відмовити.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді 1-ї інстанції, колегія суддів приходить до висновку про їх задоволення, виходячи з наступного.

____________________________________________________________________________________________________________

Головуючий у 1-й інст. - Діонісьєва Н.М.

Провадження № 22ц/787 /1789/2014 Доповідач - Оніпко О.В. Згідно з п. 2 ч. 1 ст.165 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 165 цього Кодесу , право на звернення до суду з позовом про

позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

З матеріалів справи вбачається, що сторони у справі перебували у незареєстрованому шлюбі з червня 2012 р. та є батьками неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 8).

08.04.2014 р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення його батьківських прав на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 , 165 СК України та зазначала, що останній не бере участі у вихованні дитини, не надає матеріальну допомогу на її утримання, не цікавиться її життям, не піклується про фізичний та духовний розвиток дочки, починаючи з дня народження дитини, жодного разу її не відвідав .

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд 1-ї інстанції послався на пояснення свідків ОСОБА_4, матері позивачки та ОСОБА_5, її хресної матері, а також на постанову про закриття кримінального провадження від 28.01.2014 р., постанову про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП, лист КЗ «Острозька обласна психіатрична лікарня» від 11.06.2014 р. та довідку ЦРД «Зернятко» від 08.04.2014 р.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками місцевого суду, виходячи з наступного.

Згідно з роз»ясненнями п. 16 та п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав N 3 від 30.03.2007р. ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад.

Ухвалюючи рішення, місцевим судом не взято до уваги вимоги закону та вказані роз»яснення .

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»активному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності.

Частиною 4 ст. 19 СК України встановлено, що участь органу опіки та піклування при розгляді справ щодо позбавлення батьківських справ є обов'язковою і відповідно до положень цієї норми закону, орган опіки та піклування подає до суду письмовий висновок щодо вирішення спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, в порядку вимог ст. 10, ч. 1 ст. 11, ст.ст. 57-60 ЦПК України, не надано суду доказів в обґрунтування своїх позовних вимог щодо ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов"язків та ненадання ним дитині матеріальної допомоги, а також не доведено тієї обставини, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 необхідне в інтересах малолітньої дитини сторін.

Колегією суддів встановлено, що питання щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, у присутності батьків - сторін у справі, і згідно з висновком від 26.05.2014 р. за № 08-1212, орган опіки та піклування виконкому Рівненської міської ради вважає за недоцільне позбавляти ОСОБА_1 батьківських прав стосовно дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 53-54).

З листа КЗ «Острозька обласна психіатрична лікарня « від 11.06.20114 р. за № 424 вбачається, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 10.06.2011 р. по 24.06.2011 р. з діагнозом «дисоціальний розлад особистості», тобто, за рік до спільного проживання сторін (а.с.76).

Також зазначена обставина будь-яким чином не свідчить про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2, як і постанова від 28.01.2014 р., якою за заявою позивачки закрито кримінальне провадження у зв»язку з відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України відносно ОСОБА_1 та постанова Рівненського міського суду від 06.06.2014 р. ( а.с. 40, 128,129).

Не заслуговують на увагу та не є підставою для задоволення позову і пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами у справі і останні є особами, зацікавленими у вирішенні спору на користь позивачки.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення місцевого суду з ухваленням нового рішення у справі - про відмову ОСОБА_2 в позові.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, ст. ст. 164, 165 СК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та прокурора м. Рівне - задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду від 01 липня 2014 р. - скасувати.

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав по відношенню до його неповнолітньої дочки - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Головуючий Судді :