Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 вересня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого - судді : Оніпко О.В., суддів : Хилевича С.В., Собіни І.М.
секретар судового засідання - Демчук Ю.Ю.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства « Страхова Компанія «Провідна» на рішення Рівненського міського суду від 29 січня 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «Провідна» про відшкодування витрат, понесених на лікування та моральної шкоди, завданої злочином.
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -
в с т а н о в и л а :
Заочним рішенням Рівненського міського суду від 29 січня 2014 р. позов ОСОБА_1 задоволено : стягнуто з відповідача на його користь 4040 грн. понесених останнім витрат на лікування отриманих внаслідок ДТП травм та 5 000 грн. завданої моральної шкоди. Вирішено питання про судові витрати.
Ухвалою Рівненського міського суду від 27.06.2014 р. заяву ПрАТ "СК"Провідна" про перегляд заочного рішення залишено без задоволення ( а.с. 19).
В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач вважає його незаконним, ухваленим з порушеннями норм матеріального та процесуального права. Суд безпідставно стягнув з нього на користь позивача 4040 грн. витрат, пов»язаних з лікуванням, оскільки страхова компанія виконала всі обов»язки по сплаті такої шкоди, що стверджується листом від 14.02.2013 р., розпискою матері позивача ОСОБА_2 від 11.11.2011 р. про отримання нею від ОСОБА_3 4040 грн. на лікування .
Є безпідставним і стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5000 грн., оскільки згідно із законом, що діяв на час скоєння ДТП та договору про обов»язкове страхування, розмір такої шкоди не повинен перевищувати 2550 грн., виходячи з визначеного ст. 9 Закону України "Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ліміту відповідальності -51 000 грн. Просить рішення в частині стягнення коштів на лікування у сумі 4040 грн. скасувати, в позові в цій частині відмовити. В частині стягнення моральної шкоди - змінити, зменшивши суму стягнення до 2 550 грн.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про її часткове задоволення, виходячи з наступного.
___________________________________________________________________________________________________________
Головуючий у 1-й інст. - Бердій М.А.
Провадження № 22ц/787/ 1839./2014 Доповідач - Оніпко О.В.
З матеріалів справи вбачається, що 15.10.2010 р. близько 2 год на 313 км + 950 м автодороги Київ-Чоп, поблизу с.Антопіль Рівненського району Рівненської області внаслідок ДТП з участю мікроавтобуса «Фольксваген-ЛТ-35, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та вантажного автомобіля ГАЗ-33061, реєстраційний номер НОМЕР_2, пасажир автомобіля «Фольксваген» ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження середньої ступені тяжкості .
Постановою Гощанського районного суду від 16 вересня 2011 р. було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України у відповідності до п. «в» ч. 1 ст. 1 Закону України « Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 р.
28.10.2013 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «СК «Провідна» про відшкодування витрат, пов»язаних із лікуванням у сумі 4040 грн. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Фольксваген-ЛТ-350» ОСОБА_4 була застрахована в ПрАТ «СК «Провідна» на підставі полісу № 6169526 на період з 19.09.2010 р. до 18.12.2010 р.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі, місцевий суд послався у рішенні на вимоги ст.ст. 22, 23, 26 Закону України « Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. ст. 1167, 1187, 1188 ЦК України.
Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду 1-ї інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на лікування у сумі 4040 грн., виходячи з наступного.
У відповідності до вимог ст. 24 вказаного Закону, у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.
Витрати, пов'язані з лікуванням потерпілого в іноземних державах, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено із страховиком чи МТСБУ. Зазначені витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом.
Згідно з роз»ясненнями п.16 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» N 4, від 01.03.2013р. , оскільки відповідно до статті 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.
Як вбачається з листа від 14.02.2013 р. за № 17-05/2545, відповідач сплатив ОСОБА_1 всі, передбачені ст. 24 вказаного Закону витрати, пов»язані з лікуванням, які були належним чином підтверджені на загальну суму 6 928, 25 грн., з яких особисто ОСОБА_3 відшкодував 4040 грн.( а.с. 6).
Як зазначає страховик, сплата ОСОБА_3 вказаної суми підтверджується наданими відповдачем місцевому суду розписками самого ОСОБА_3 від 06.04.2012 р. та матері позивача - ОСОБА_2 від 11.11.2010 р. ( про отримання нею від ОСОБА_3 20.10.2010 р. - 1 500 грн. та 440 грн; 22.10.2010 р. - 1 000 грн.; 27.10.2010 р. - 800 грн.; 10.11.2010 р. - 300 грн. ) ( а.с. 28, 29). Проте, зазначеним обставинам, які не спростовано позивачем, суд 1-ї інстанції оцінки у рішенні не дав.
Виходячи з наведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача вказаних коштів у сумі 4040 грн., є безпідставними і до задоволення не підлягають, а тому рішення місцевого суду в цій частині підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення у справі про відмову в позові.
Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність рішення в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5000 грн. замість встановленого законом - 2550 грн., то вони не заслуговують на увагу.
Згідно з п. 22.3 ст. 22 зазначеного Закону, потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст. 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана: з лікуванням потерпілого; з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; із стійкою втратою працездатності потерпілим; із смертю потерпілого.
Частинами 1, 2 п. 1 ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я.
Згідно з вимогами ст. 9 Закону, в редакції, що діяла на час оформлення страхового полісу між ОСОБА_4 і ПрАТ «СК»Повідна» та на час скоєння ДТП (а.с. 60), обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі .
Пунктом 9.3 встановлено, що обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51000 гривень на одного потерпілого.
Зазначені страхові відшкодування виплачуються по кожному страховому випадку, що настав протягом періоду дії відповідного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності в межах ліміту відповідальності страховика, з урахуванням умов, зазначених у пункті 19.1 статті 19 цього Закону.
9.4. До договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та виплат страхового відшкодування за цими договорами застосовуються норми щодо ліміту відповідальності страховика, які діяли на дату укладення договору.
Разом з тим, згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтями 627, 629 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, ст. 9 Закону встановлено обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров»ю потерпілого 51000 грн., а умовами полісу № ВЕ6169526 від 16.09.2010 р. ПрАТ «СК « Провідна» встановила такий ліміт у розмірі 100 000 грн. на одного потерпілого.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги щодо зменшення розміру моральної шкоди з 5000 грн. до 2 550 грн., тому не вбачає підстав для зміни рішення суду 1-ї інстанції в цій частині.
У зв»язку з наведеним, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства « Страхова Компанія «Провідна» - задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду від 29 січня 2014 р. в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна» на користь ОСОБА_1 4040 грн. витрат, понесених на лікування - скасувати, в позові ОСОБА_1 в цій частині відмовити. В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.
Головуючий Судді :