АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Провадження: 22ц/790/5139/14 Головуючий І інстанції -

Справа: № 643/111/14-ц Оксененко В. А.

Категорія: договірні Доповідач - Костенко Т.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді: Костенко Т.М.

суддів: Міненкової Н.О., Швецової Л.А.

при секретарі Старіковій К.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 10 червня 2014 року у цивільній справі за позовом ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_5, -

в с т а н о в и л а

ПАТ «Укргазбанк» (далі Банк) 11.01.2014 р. звернувся до Московського районного суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру 118 в літ. В-5 по АДРЕСА_1.

В ході розгляду позовні вимоги були уточнені; представник позивача вказав в обґрунтування наступне.

26.12.2007 р. між «Укргазбанком» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, відповідно до якого останній отримав від банку кредит в розмірі 2 644 000 доларів США, зі строком повернення до 25.12.2012 p., та сплатою відсотків за користування кредитом у порядку та розмірах, встановлених в кредитному договорі. З метою забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов'язань перед Банком 09.06.2008 р. між Банком та ОСОБА_3, ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки за №І6/08-Б. Відповідно до п.2.1.1 цього договору предметом іпотеки є багатоквартирний житловий будинок літ В-5, розташований по АДРЕСА_1, в м. Харкові, загальною площею 6422,9 м?, житловою площею 2285, 6 кв.м. Відомості про іпотеку внесені до реєстру іпотек, на відчуження нерухомого майна накладено заборону.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13.05.2008 за №2-1404/10 на користь Банку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стягнуто 1664543,02 грн. та 2630252,33 дол. США; рішення суду не виконано.

11.09.2009 р. Московським судом постановлено рішення, яким договір іпотеки, укладений 09.06.2008 р. між Банком та ОСОБА_3, ОСОБА_4 визнаний недійсним, запис про іпотеку виключений з реєстру іпотек. 04.04.2012 р. судовою колегією у цивільних справах апеляційного суду Харківської області вказане судове рішення скасовано; в задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ПАТ «Укргазбанк» про визнання договору іпотеки недійсним відмовлено.

Як стало відомо, спірна квартира була неодноразово відчужена, останнім власником стала ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 21.03.2012 p., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 та на цей час вказана квартира зареєстрована за відповідачкою. Тому, з посиланням на ст.525,575 ЦК України, ст.23 Закону України «Про іпотеку», на підставах Кредитного договору та договору іпотеки, просять звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (зазначеної квартири) з початковою ціною продажу предмету іпотеки у розмірі 90% від вартості предмета іпотеки, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України.

Відповідачка позов не визнала, вказала суду, що на час укладання договору купівлі-продажу (тобто на 21.03.2012 р.) квартира №118 під забороною відчуження не перебувала; з Державного реєстру іпотек була виключена. При посвідченні Договору купівлі-продажу квартири нотаріус ретельно перевіряла наявність заборон, існування іпотеки, але такого встановлено не було та перешкод для укладання угоди стосовно цього нерухомого майна не існувало. Вона оплатно придбала вказану квартиру у Товариства «AЛІMAT-T»та набула право власності на квартиру законним шляхом, є добросовісним набувачем та її неможливо позбавити власності; вона робить ремонт в квартирі та там зареєстрована. Вказує, що Банк навмисно не зупинив продаж квартир в цьому будинку, а відомості в Реєстр іпотек внесені таким чином, що зрозуміти, які саме квартири перебувають в іпотеці, неможливо.

Третя особа - приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_6 до суду не з'явилась, письмово зазначила, що посвідчений нею 21.03.2012 р. правочин купівлі-продажу квартири між Товариством «AЛІMAT-T» та ОСОБА_2 ґрунтується на положеннях чинного законодавства; просила справу розглянути за її відсутності.

Треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, про день, час, місце слухання справи булі повідомлені належним чином, і суд розглянув справу за їх відсутності, на підставі наданих доказів.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 10 червня 2014 року позов задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки: квартиру №118, яка розташована у літ.В-5 будинку АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 26.12.2007 р. позичальника ОСОБА_3 у розмірі 3 664 801,99 доларів США та 23 800 945,13 грн. пені на користь ПАТ «Укргазбанка» шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною продажу предмету іпотеки у розмірі 90% від вартості предмета іпотеки, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України.

З апеляційною скаргою на зазначене рішення звернулась ОСОБА_2, яка просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.11 та ч.1 ст.303 ЦПК України суд першої інстанції розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, а апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Як встановлено в суді першої інстанції, підтверджено наявними у справі доказами та не заперечується сторонами, що 26 грудня 2007 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір на суму 2 644 000 доларів США на строк до 25 грудня 2012 року зі сплатою процентів за користування кредитними коштами виходячи з 12,5 % річних.

На забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором 09 червня 2008 року між Банком та ОСОБА_3, ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, за умовами якого останні передали в іпотеку банку нерухоме майно: житловий будинок літ. В-5 загальною площею 6422, 9 кв. м, житловою площею 2856 кв. м, який складається з 123 квартир, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, серед яких є і спірна квартира. Зазначений предмет іпотеки належить іпотекодавцям на праві спільної сумісної власності на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 квітня 2008 року.

Тобто іпотекодавцям, у тому числі позичальнику ОСОБА_3, належав не лише житловий будинок, а й квартири у ньому, які наряду з будинком стали предметом іпотеки.

Також судом установлено, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2009 року, яке в подальшому було скасовано рішенням апеляційного суду Харківської області від 04 квітня 2012 року, договір іпотеки від 09 червня 2008 року визнано недійсним та виключено запис з реєстру іпотек. Пізніше, 14 травня 2012 року запис про заборону відчуження об'єкту нерухомого майна було поновлено.

В період, що передував скасуванню рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2009 року, спірна квартира була неодноразово відчужена, останнім власником стала ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 21.03.2012 p., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 та на цей час вказана квартира зареєстрована за відповідачкою.

Задовольняючи позовні вимоги Банку, районний суд виходив із положень ст. 23 Закону України «Про іпотеку», згідно з якими у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

У ч. І ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13 травня 2010 року на користь Банку з ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно стягнуто кредитну заборгованість у сумі 1 664 543 гри 02 коп. та 2 630 252, 33 доларів США. На теперішній час судове рішення не виконане.

З огляду на той факт, що ОСОБА_2 придбала спірну квартиру в період дії рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2009 року про визнання недійсним договору іпотеки № 16/08-Б від 09 червня 2008 року, яке 04.04.2012 р. судовою колегією по цивільним справам апеляційного суду Харківської області було скасоване, судова колегія вважає, що посилання апелянта те, що на момент придбання квартири ОСОБА_2 не було обтяження іпотечного майна невірне, оскільки зі скасуванням рішення суду втрачаються ті наслідки, які з нього випливають. Тобто обтяження повторно внесено до реєстрів 14 травня 2012 року у зв'язку зі скасуванням незаконного рішення районного суду.

Виходячи з таких обставин, судова колегія вважає, що районний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що дія іпотечного договору № 16/08-Б від 09.06.2008 р. розповсюджується і на спірну квартиру №118 як складову частину багатоквартирного будинку №31 літ.В-5 по АДРЕСА_1. Отже, оскільки спірна квартира придбана ОСОБА_2, то для неї є дійсною іпотека цієї квартири.

Доводи апелянта про те, що спірна квартира не може бути предметом іпотеки, так як у порушення ст. 5 Закону України «Про іпотеку» не виділена в натурі, безпідставні, оскільки зазначена квартира є окремим об'єктом нерухомості; була предметом відчуження; має всі окремі правовстановлюючі документи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 також просить застосувати положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що набрав чинності 07.06.2014 року.

Судова колегія вважає, що така заява є безпідставною, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 даного Закону протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;загальна площа такого нерухомого житлового майна не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Отже, даним Законом введено мораторій на примусове відчуження житлових приміщень, які є предметом іпотеки та забезпечують виконання зобов'язань позичальниками за валютними кредитами.

Відчуження - це перехід права власності від однієї особи до іншої. Примусове відчуження майна можливе лише в порядку, визначеному законом, зокрема Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до даного Закону таке примусове відчуження полягає у реалізації майна з прилюдних торгів.

Мораторій - це відстрочення виконання зобов'язань на певний термін або до закінчення будь-яких певних подій.

Судова колегія вважає, що мораторій на примусове відчуження житлових приміщень, що є предметом іпотеки за валютними кредитами, не може бути підставою для відмови у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки, залишення позовної заяви без розгляду, зупинення чи закриття провадження за такою позовною заявою. Даний мораторій поширюється лише на виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на його примусову реалізацію з прилюдних торгів в ході виконавчого провадження.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Інші доводи, викладені ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315, 319, 218 ЦПК України, судова колегія, -

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 10 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий-суддя -

Судді -