Справа № 161/11298/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р.М.

Провадження № 22-ц/773/1411/14 Категорія: 48 Доповідач: Завидовська-Марчук О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2014 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Завидовської-Марчук О. Г.,

суддів - Федонюк С.Ю., Свистун О.В.,

при секретарі Черняк О.В.,

з участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 серпня 2014 року,

встановила:

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 серпня 2014 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення заборони товариству з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) «Торговий дім «Схід-Захід», в особі його органів управління, відчуження і обтяження нерухомого майна (продаж, дарування, міна, передання в іпотеку, заставу, неустойку тощо) та укладати правочини, спрямовані на одержання позик, позичок, кредитів, виникнення інших значних зобов'язань - відмовлено.

Не погоджуючись із даною ухвалою суду, представник позивача ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану ухвалу як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та при неправильному встановленні обставин, які мають значення для справи.

В даному судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Відповідач апеляційну скаргу заперечив та просив її відхилити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана ухвала - залишенню без змін з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась з позовом про поділ майна подружжя. Після відкриття провадження у справі за її заявою ухвалою суду від 15.05.2014 року було накладено арешт на все майно, належне відповідачу. Оскаржуваною ухвалою суду від 11.08.2014 року судом було відмовлено в заяві позивачки про вжиття заходів забезпечення позову щодо майна ТзОВ «Торговий дім «Схід-Захід», керівником якого є відповідач.

Відмовляючи в задоволенні цієї заяви, суд виходив з того, що обрані позивачкою заходи забезпечення позову щодо майна зазначеного товариства можуть перешкодити його господарській діяльності.

Такі висновки суду є правильними.

Частинами 1 та 3 ст.151 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.152 ЦПК України, позов може забезпечуватися забороною вчиняти певні дії.

За змістом вищенаведених норм закону, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.4 постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При цьому, при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач, всупереч ст. 10, 60 ЦПК України не надала належних та допустимих доказів, які свідчили б про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду за наслідками розгляду позовної заяви про поділ майна подружжя, а покликання в апеляційній скарзі на те, що відчуження чи обтяження нерухомого майна, належного підприємству, призведе до зменшення вартості корпоративних прав, що є об'єктом права спільної сумісної власності, не заслуговують на увагу суду з огляду на наступне.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 28 своєї постанови № 11 від 21. 12. 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» виходячи зі змісту ч. 2, 3 ст. 61 СК, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів.

У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч ст. 65 СК інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.

Крім того, неможливе застосування заходів забезпечення позову, про які просить позивач і з огляду на те, що статутний фонд підприємства поділений на частки відповідно до кількості учасників, а ні в суд першої інстанції, ні в апеляційний суд не подано відомостей щодо кількості учасників підприємства, а також розмір частки ОСОБА_3 в ньому. Забезпечення позову в обраний позивачем спосіб в даній ситуації може утруднити господарську діяльність підприємства та призвести до порушення прав інших учасників. Крім того, ЦПК України не зобов'язує суд при забезпеченні позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову, а тому такі доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції, постановляючи ухвалу, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, заява, подана позивачем, не містить доказів, які б підтверджували існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять підстав для скасування оскаржуваної ухвали, яка постановлена з дотриманням вимог процесуального права.

Відповідно до п.1.14 ч.2 ст.4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», за подання апеляційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору встановлюється в розмірі 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.

В ході апеляційного розгляду справи судом виявлено, що при подачі апеляційної скарги представником позивача ОСОБА_2 було сплачено судовий збір на невірний рахунок.

Згідно із абз. 4 п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України № 12 від 24.10.2008 року «Про практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі виявлення при судовому розгляді справи неповної сплати суми судового збору стягнення недоплачених сум проводиться з відповідної особи при ухваленні судового рішення.

А тому, з позивача ОСОБА_1 в користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 121грн. 80 коп. за розгляд справи апеляційним судом.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 серпня 2014 року в даній справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 121 грн. 80 коп. судового збору за апеляційний розгляд справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий

Судді: