АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Провадження: 22ц/790/4106/14 Головуючий І інстанції -

Справа: № 632/250/14-ц Библів С.В.

Категорія: інші Доповідач - Костенко Т.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді: Костенко Т.М.

суддів: Міненкової Н.О., Котелевець А.В.

при секретарі Старіковій К.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 03 березня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про звернення стягнення на заставне майно, -

в с т а н о в и л а

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, вказавши наступне: 23 грудня 2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали договір застави, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_3 в борг грошову суму, еквівалентну 3000 доларів США по курсу НБУ на дату укладення цього договору, що в гривневому еквіваленті складає 23963,40 грн. Заставодержатель зобов'язується повернути заставоутримувачу суму, еквівалентну 3000 доларів США не пізніше 23.12.2012 року по курсу НБУ на дату повернення. Заставоутримувач має право у випадку невиконання заставодавцем своїх зобов'язань по поверненню до 23 грудня 2012 року грошової суми в розмірі, еквівалентну 3000 доларів США по курсу НБУ на дату повернення отримати задоволення з вартості майна, закладеного згідно з цим договором, або шляхом отримання самого закладеного майна у власність. Предметом застави є автомобіль Опель Вектра, державний номер НОМЕР_1, 1990 року випуску, який належить відповідачу на праві приватної власності. Даний договір застави не потребував нотаріального посвідчення. При укладенні договору застави ними було узгоджена заставна вартість майна переданого у заставу - 30353,64 грн., що на дату укладення договору складає 3800 доларів США по курсу НБУ. При укладенні договору застави також був узгоджений порядок звернення стягнення на заставне майно. Згідно до п. 4.2 договору застави - звернення стягнення на заставлене майно здійснюється шляхом передачі предмету застави у власність заставодержателя в рахунок виконання умов договору позики від 23.12.2009 року. Відповідач порушив умови договору щодо виконання основного зобов'язання та не повернув кошти у розмірі 23963,40 грн., тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Справа розглядалася судом у відсутність сторін, які надали суду заяви з відповідними проханнями.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 03 березня 2014 року позов задоволено в повному обсязі, звернуто стягнення на заставне майно, а саме автомобіль Опель Вектра, державний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3, шляхом отримання його у власність з правом зняття та постановки на реєстраційний облік в органах ДАІ.

ОСОБА_2, вважаючи, що зазначеним рішенням порушуються його законні права, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовані всі обставини справи, а встановленим дана необ'єктивна оцінка, що і призвело до невірного вирішення спору.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.11 та ч.1 ст.303 ЦПК України суд першої інстанції розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, а апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Як встановлено в суді першої інстанції, підтверджено наявними у справі доказами та не заперечується сторонами, 23 грудня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір застави, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_3 в борг грошову суму, еквівалентну 3000 доларів США по курсу НБУ на дату укладення цього договору, що в гривневому еквіваленті становить 23963,40 грн. з терміном повернення грошових коштів до 23 грудня 2012 року.

За умовами зазначеного договору у випадку невиконання заставодавцем своїх зобов'язань у визначений строк отримати задоволення з вартості майна, закладеного згідно з цим договором, або шляхом отримання самого закладеного майна у власність. Предметом застави є автомобіль Опель Вектра, державний номер НОМЕР_1, 1990 року випуску, який належить відповідачу на праві приватної власності.

Судом також встановлено, що ОСОБА_4 зазначені грошові зобов'язання не виконав.

Таким чином, відповідно до умов договору у ОСОБА_3 виникло право звернення стягнення за невиконаними грошовими зобов'язаннями на заставне майно, а саме на автомобіль Опель Вектра, державний номер НОМЕР_1,1990 року випуску.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що задоволення вимог кредитора за рахунок заставленого майна за договором застави, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відповідає умовам цього ж договору та не суперечить вимогам діючого законодавства.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як правильно встановивши юридичну природу виниклих правовідносин, суд застосував закон, який їх регулює.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

За правилами ст.ст. 572, 589, 590 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскаржуючи зазначене рішення районного суду, ОСОБА_2 вважає, що виконання такого судового рішення порушує його права, оскільки раніше рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 12 березня 2012 року на його користь з ОСОБА_4 стягнуто суму боргу за договором позики в розмірі 160200 гривень і виконати зазначене рішення можна тільки за рахунок спірного автомобіля.

Судова колегія не може погодитись з такими апеляційними доводами, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, дійсно 12 березня 2012 року Первомайським міськрайонним судом Харківської області вирішено спір між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, стягнуто на користь ОСОБА_2 160200 гривень в якості погашення боргу за договором позики від 25 грудня 2006 року.

ОСОБА_2 зазначає, що до теперішнього часу рішення суду не виконане, оскільки іншого майна у боржника не має.

Разом з тим, будь-яких належних та беззаперечних доказів того, що рішення може бути виконане лише за рахунок спірного автомобіля, суду не надано.

Крім того, за оскаржуваним рішенням автомобіль Опель Вектра переходить у власність ОСОБА_3 за договором застави від 23 грудня 2009 року, який на теперішній час є дійсним та не скасований у встановленому законом порядку.

В такому зв'язку, судова колегія вважає обґрунтованими посилання представника ОСОБА_3, ОСОБА_5 на Висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за перше півріччя 2013 року від 01.07.2013 року, які є обов'язковими до застосування всім судам у відповідності до ст.360-7 ЦПК України. Зазначені висновки регламентують наступне.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

У силу застави, згідно зі ст. 572 ЦК України, кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленного майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором (ч.ч. 1, 7 ст. 20 Закону України від 2 жовтня 1992 р. № 2654-XII "Про заставу").

Відповідно до ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 25 Закону України від 2 жовтня 1992 р. № 2654-XII "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених ст. 26 цього Закону, положеннями якої передбачено такий спосіб звернення стягнення на предмет застави, як продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Нормами чинного законодавства заставодержателю надається право на власний розсуд обрати спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, у тому числі й продаж предмета такого обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 06 березня 2013 р. у справі № 6-10цс13).

Таким чином, судова колегія вважає, що районний суд обґрунтовано дійшов висновку про задоволення вимог заставодержателя за рахунок заставного майна, а відтак підстави для скасування чи зміни рішення районного суду відсутні.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Інші доводи, викладені ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315, 319, 218 ЦПК України, судова колегія, -

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 03 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий-суддя -

Судді -