ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2005 р. Залізниця звернулась до суду з позовом про стягнення з Управління 8803,76 грн. компенсацій за пільговий проїзд окремих категорій громадян за січень-травень 2005 р.

Управління проти задоволення позовних вимог заперечувало.

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.09.2005 р. (суддя Подколзіна Л.Д.) позов задоволено з підстав правомірності та обґрунтованості позовних вимог: стягнуто з відповідача на користь позивача 8803,76 грн. компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян у січні-травні 2005 р.

Не погоджуючись з рішенням, Управління звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права. Свої доводи оскаржувач обґрунтував тим, що згідно п. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом. Рішенням сесії обласної ради від 28.12.2004 р. № 4/24-555 “Про обласний бюджет на 2005 рік” на 2005 рік бюджетні асигнування для компенсації виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян у приміському залізничному транспорті не передбачені, тому Управління не має законних підстав для прийняття цих бюджетних видатків.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у період з січня по травень 2005 р. Залізниця в особі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень на виконання вимог чинного законодавства здійснювала перевезення пільгової категорії громадян приміським залізничним транспортом загального користування в межах території Донецької області, внаслідок чого недоотримана сума грошових коштів склала 8803,76 грн.

У відповідності до положень ст. 9 Закону України “Про залізничний транспорт” збитки залізниці внаслідок здійснення цих перевезень відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів, залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо надання відповідних пільг. Компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян були передбачені Законом України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” шляхом надання субвенцій з державного бюджету України місцевим бюджетам.

Відповідно до пунктів 2, 3, 5-8 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 , фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів затверджених у обласних та районних бюджетах на зазначені цілі.

Згідно згаданого Порядку, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм   соціального захисту населення є керівники головних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісячно готують дані про нараховані суми щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд підприємствами-постачальниками відповідних соціальних послуг і направляють їх до фінансових органів районних держадміністрацій.

Фінансові органи районних держадміністрацій на підставі отриманих актів щомісячно готують реєстри нарахованих сум щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян та направляють їх фінансовим органам обласних держадміністрацій, які після отримання коштів субвенцій, надають органам Державного казначейства платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів. Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються на рахунки головних розпорядників коштів, які здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних соціальних послуг.

У додатку № 7 до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” передбачено субвенції на компенсацію витрат підприємств транспорту за пільговий проїзд окремих категорій громадян в розрізі по обласних бюджетах кожної області України. Для обласного бюджету Донецької області на 2005 р. було виділено кошти з державного бюджету України в сумі 76175,4 тис. грн.

Судом встановлено, що суми компенсаційних виплат за перевезення пільгової категорії громадян в приміському сполученні підтверджені розрахунками, зробленими на підставі первинних проїзних документів, облік яких здійснюється позивачем у розрізі пільгових категорій громадян.

Положеннями Законів України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (п. п. 15, 19 ст. 20; п. 4 ст. 21; п. 1 ч. 2 ст. 30), “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (п. п. 7, 18 ст. 15; п. п. 6, 16 ст. 16), “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” (п. 12 ст. 7; п. п. 15, 16 ст. 9), “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (ст. 14), “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, постанов Кабінету Міністрів України “Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування” від 17.05.1993 р. № 354, “Про поширення чинності постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 р. № 354” від 16.08.1994 р. № 555 та інших нормативних актів в Україні передбачено пільгове перевезення пасажирів у приміському залізничному транспорті.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін.

На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, обґрунтовано та правомірно задоволено позов. Як наслідок, прийняте судом рішення відповідає положенням ст. 84 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК  України,  касаційна  інстанція  на  підставі  вже  встановлених  фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Шахтарської міської ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 30.09.2005 р. у справі № 6/222 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                      О. Подоляк

С у д д і:                                                                                          Б. Грек

                                                                                                        І. Плюшко