ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2007 р. | № 2-7/8366-2006 |
Вищий господарський суду України в складі колегії
суддів: | Грейц К.В. –головуючого, Глос О.І., Бакуліної С.В., |
розглянувши касаційну скаргу | МПП “Бірюса” |
на постанову | від 04.10.2006 |
Севастопольського апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду АР Крим № 2-7/8366-2006 |
за позовом | ДПІ в м. Ялта |
до | МПП “Бірюса” |
про | звернення стягнення на активи в сумі 339,25грн., |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.07.2006 у справі № 2-7/8366-2006 (суддя Дворний I.I.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.10.2006 (колегія у складі головуючого судді Черткової І.В., суддів Фенько Т.П., Дугаренко О.В.), позовні вимоги Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим до Малого приватного підприємства “Бірюса” про звернення стягнення на активи у сумі 339,25 задоволені.
Рішення та постанова у справі мотивовані тим, що позовні вимоги про звернення стягнення на активи відповідача для погашення податкового зобов’язання зі сплати штрафних санкцій за неподання платником податків у встановлений строк податкової декларації підтверджені актом перевірки № 471/124/151 від 31.01.2005, податковим повідомленням-рішенням № 0001301501 від 03.02.2005, першою і другою податковими вимогами № 1/759 від 23.03.2005, № 2/949 від 30.05.2005 та ґрунтуються на нормах п. 1.7 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-Ш від 21.12.2000.
Не погоджуючись з рішенням та постановою у справі, МПП “Бірюса” в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права та внаслідок неповного з’ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
ДПІ в м. Ялта подала відзив на касаційну скаргу, в якому проти неї заперечує та просить рішення та постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, оскільки вважає, що відповідач зобов’язаний був надати податкову декларацію у встановлений строк незалежно від того, виникло у звітному періоді податкове зобов’язання чи ні, тобто, незалежно від стану фінансово-господарської діяльності платника податків.
Представники сторін своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористались.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2005 Державна податкова інспекція у місті Ялта Автономної Республіки Крим провела перевірку відповідача з питань дотримання податкового законодавства, про що складено акт № 471/124/151, на підставі якого прийняте податкове повідомлення - рішення № 0001301501 від 03.02.2005 про застосування до відповідача фінансових санкцій у сумі 340 грн.
Позовні вимоги про звернення стягнення на активи відповідача для погашення його податкового зобов’язання зі сплати штрафних санкцій в сумі 339,25 грн. за неподання у встановлений строк податкової декларації по податку на прибуток за січень 2003 року, визнані судами попередніх інстанцій доведеними і обґрунтованими нормами п. 1.7 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-Ш від 21.12.2000.
Разом з тим поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишився той факт, що в з 1 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, і, приймаючи судові акти у справі, суди попередніх інстанцій не врахували наступне.
Відповідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі –підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб’єктами підприємницької діяльності.
Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначена підвідомчість справ господарським судам.
Виходячи з положень пунктів 1, 7, 9 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб’єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, є справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою).
Таким чином, у контексті зазначених норм Кодексу, справою адміністративної юрисдикції, яку може бути передано на вирішення адміністративного суду, є спір, що виник між суб'єктами суспільних відносин стосовно їх прав і обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений здійснювати управлінські чи контрольні функції щодо іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Згідно п. 3 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” на Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції покладено, зокрема, функцію щодо контролю своєчасності подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірки достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.
Відповідно до ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані, зокрема, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).
Отже, державні податкові інспекції в районах у містах є суб’єктами владних повноважень, які у відповідності із підпунктом 4 пункту 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України мають право звертатись з адміністративними позовами у випадках, встановлених законом.
Суди попередніх інстанцій повинні були, проаналізувавши суб'єктний склад та характер правовідносин, встановити, до юрисдикції яких судів (господарських чи адміністративних) віднесено спір за позовом ДПІ в м. Ялта до МПП “Бірюса” про звернення стягнення на активи для погашення податкового зобов’язання зі сплати штрафних санкцій за неподання платником податків у встановлений строк податкової декларації, проте, даний спір розглянуто за правилами Господарського процесуального кодексу України без встановлення належної юрисдикції.
Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
На порушення цих вимог суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу та переглянули рішення суду у даній справі, керуючись положеннями Господарського процесуального кодексу України. Розгляд справи у невірно обраній процесуальній судовій процедурі може істотно вплинути на обсяг прав і обов’язків учасників процесу на будь-яких його стадіях.
У відповідності із частиною 1 статті 11110 Господарського процесуального Кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи наведене, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.10.2006 у справі № 2-7/8366-2006 господарського суду АР Крим та рішення від 11.07.2006 у цій справі скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду АР Крим.
Касаційну каргу МПП “Бірюса” задовольнити частково.
Головуючий К.В.Грейц
Судді О.І.Глос
С.В.Бакуліна