АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/7451/14 Справа № 2/205/2664/13 Головуючий у 1 й інстанції - Приходченко О.С. Доповідач - Максюта Ж.І.
Категорія 44
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2014 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - Максюти Ж.І.
суддів - Кочкової Н.О., Каратаєвої Л.О.,
при секретарі - Кулику О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3
на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровськ від 14 жовтня 2013 року
по цивільній справі за позовом з Публічного акціонерного товариства «Дніпровськпромбуд» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (третя особа: регіональне відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській області) про виселення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
У червні 2013 року публічне акціонерне товариство «Дніпровськпромбуд» (далі - ПАТ «Дніпровськпромбуд») звернулося до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що частина приміщень в будівлі санаторію-профілакторію по АДРЕСА_2, де мешкають відповідачі, знаходяться в аварійному стані та є небезпечними для мешкання в них людей, а інші приміщення є непридатними для нормальної їх експлуатації.
Ураховуючи викладене, позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд на підставі ст. ст. 317, 319, 322, 386, 1163, 1164 ЦК України виселити відповідачів з кімнати № 12 санаторію-профілакторію по АДРЕСА_2, зняти їх з реєстрації за цією адресою та переселити в надане їм рситлове приміщення - кімнату № 34 загальною площею 16 кв. м у гуртожитку по АДРЕСА_1
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 жовтня 2013 року позов ПАТ «Дніпровськпромбуд» задоволено частково. Виселено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з кімнати № 12 у будівлі санаторію-профілакторію по АДРЕСА_2 з наданням їм житлового приміщення у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, згідно з ордером на житлову площу в гуртожитку № 1691 від 10 червня 2013 року,виданим ПАТ «Дніпровськпромбуд». Зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області зняти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_2.Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 травня 2014 року рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2014 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять скасувати вказане судове рішення, посилаючись на його невідповідність вимогам закону.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги.
З'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи і давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ПАТ «Дніпровськпромбуд», суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають у аварійній будівлі санаторію-профілакторію по АДРЕСА_2 безпідставно, всупереч волі її власника - ПАТ «Дніпровськпромбуд», створюючи останньому перешкоди у володінні та розпорядженні будівлею.
Такі висновки суду є правильними та обгрунтрованими
Судом першої інстанцій встановлено, що відповідно до довідки про місце проживання та склад сім'ї від 10 червня 2013 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 зареєстровані та проживають в будівлі санаторію-профілакторію за адресою: АДРЕСА_2, з 14 лютого 2003 року (а.с. 7). Згідно з планом приватизації орендного підприємства «Дніпровськпромбуд» від 7 серпня 1995 року приміщення за вказаною адресою не відноситься до категорій житлові будинки та гуртожитки. Зазначена будівля є об'єктом соціально-побутового значення, створеного за рахунок фонду соціального розвитку, та має статус санаторію-профілакторію (а.с. 9-13). Також актом передачі державного нерухомого майна у статутний фонд ВАТ «Дніпровськпромбуд», правонаступником якого є ПАТ «Дніпровськпромбуд», від 23 червня 1998 року будівля за адресою: АДРЕСА_2, передавалася до статутного фонду підприємства як санаторій-профілакторій (а.с. 14). Згідно з висновком про технічний стан будівельних конструкцій будівлі по АДРЕСА_2 Придніпровської державної академії будівництва і науково-'консалтингового підприємства «Стеконік ЛТД» від 23 січня 2006 року та актом обстеження житлового будинку, зазначена будівля потребує негайного капітального ремонту й позивачу рекомендовано вжити необхідних заходів. Протоколом № 4 засідання адміністрації профспілкової організації ПАТ «Дніпровськпромбуд» від 10 червня 2013 року було ухвалено: у зв'язку з аварійністю будівлі санаторію-профілакторію за адресою: АДРЕСА_2, переселити ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з кімнати № 12 санаторію-профілакторію по АДРЕСА_2 в кімнату № 34 розміром 16 кв. м у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, та видати ордер на житлову площу (а.с. 24). На підставі рішення адміністрації профспілки ПАТ «Дніпровськпромбуд» від 10 червня 2013 року на ім'я ОСОБА_2 видано ордер № 1691 від 10 червня 2013 року на житлове приміщення в гуртожитку та надано право займати, з родиною з двох осіб, житлову площу в гуртожитку АДРЕСА_1, а саме кімнату № 34. (а.с. 23).
Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.
З матеріалів справи вбачається, що будівля, в якій мешкають відповідачі не є житловим фондом, а є санаторієм-профілакторієм, що належить ПАТ «Дніпровськпромбуд» на праві власності, що підтверджується актом передачі державного нерухомого майна у статутний фонд відкритого акціонерного товариства «Дніпровськпромбуд» (далі - ВАТ «Дніпровськпромбуд») від 23 червня 1998 року.
Відповідно до технічного паспорту від 23 липня 2007 року приміщення, яке займають відповідачі є кімнатою відпочинку, а не житловою кімнатою. Так, у плані приватизації орендного підприємства «Дніпровськпромбуд» від 7 серпня 1995 року зазначено перелік державного житлового фонду, у тому числі гуртожитки, серед якого відсутній об'єкт, в якому мешкають відповідачі.
Також рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2009 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20 квітня 2010 року та постановою Вищого Господарського суду України від 9 вересня 2010 року, встановлено, що приватизація ВАТ «Дніпровськпромбуд» здійснювалась відповідно із законодавством України і воно стало законним власником майна, переданого йому у статутний фонд.
Відповідно до ст. ст. 4 - 6 ЖК УРСР державний житловий фонд включає в себе жилі будинки (закінчені будівництвом і здані в експлуатацію) та жилі приміщення в інших будівлях, призначені для постійного проживання громадян. Відносини, пов'язані з використанням під житло приміщень у нежилих будинках, не призначених для постійного проживання громадян, регулюються нормами цивільного, а не житлового законодавства, незалежно від їх тривалості.
Крім того, жодний нормативно-правовий акт не передбачає отримання згоди Регіонального відділення Фонду державного майна України на поселення осіб у гуртожиток.
Згідно зі ст. 128 ЖК УРСР житлова площа у гуртожитку надається на підставі спільного рішення адміністрації підприємства та профспілкового комітету.
Відповідно до п. 3.1. Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації господарські товариства, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, несуть відповідальність за збереження та ефективне використання такого майна.
Таким чином, балансоутримувач зобов'язаний ефективно використовувати гуртожиток, що безпосередньо пов'язано з його правами на поселення мешканців гуртожитку.
Разом з тим позивач мав повноваження на видачу ордеру на поселення відповідачів у гуртожиток за адресою; АДРЕСА_1, оскільки згідно з відповіддю Дніпропетровської міської ради від 13 січня 2014 року на запит суду апеляційної інстанції гуртожиток за вказаною адресою не є об'єктом комунальної власності та перебуває на балансі ПАТ «Дніпровськпромбуд».
З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, та вважає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні та висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308, 313 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровськ від 14 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: