ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2007 р. | № 40/48-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: | Добролюбової Т.В. |
Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В. |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Харківській області |
на постанову | Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.06 |
у справі | № 40/48-06 |
за позовом | Приватного підприємства “ХАТА” |
до | Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Харківській області |
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору | Міністерство транспорту та зв’язку України |
про | спонукання укласти договір оренди |
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Кулініч В.М.- директор, Кривошеєнко О.Ю. довіреність від 20.11.06.
від відповідача та третьої особи: не з’явилися, належно повідомлені про час і місце проведення засідання суду.
Приватним підприємством “ХАТА” у лютому 2006 року заявлений позов, з урахуванням уточнень, про спонукання Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Харківській області укласти договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 6469,0 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Біологічна,6. Разом з цим, позивач просив, у разі відмови відповідачів укласти договір оренди в 15 денний термін з моменту набрання
Доповідач: Добролюбова Т.В.
рішенням господарського суду Харківської області у цій справі законної сили, вважати його укладеним у редакції позивача і чинним з моменту набрання рішенням у справі законної сили. В обґрунтування заявлених вимог позивач вказував на те, що відповідно до приписів статті 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” ним на адресу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Харківській області було направлено пакет документів та заяву з проханням укласти договір оренди нерухомого майна, яке належить державі на праві власності і знаходиться на балансі Філії УДЦТС “Ліски” на Південній залізниці. Однак, листом від 20.12.05 №06-10303 відповідачем надано відповідь про незгоду органу уповноваженого управляти відповідним майном на передачу в оренду вказаного нежитлового приміщення. Відтак позивач вважав, що відмова Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Харківській області укласти договір оренди є необґрунтованою та прийнята з порушенням приписів пункту 4 статті 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, якими встановлено перелік законних підстав відмови від передачі в оренду об’єктів.
Рішенням господарського суду Харківської області від 20.03.06, ухваленим суддею Хотенець П.В. позовні вимоги задоволено повністю. Зобов’язано Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Харківській області укласти з Приватним підприємством “ХАТА” договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 6469,0 кв. м, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Біологічна,6. При не укладенні договору оренди з боку відповідача в 15 денний термін з моменту набрання рішенням господарського суду законної сили, суд вирішив, вважати договір оренди вказаного нежитлового приміщення від 14.11.05 укладеним і чинним з моменту набрання рішенням законної сили. Рішення вмотивовано тим, що відповідачем порушено вимоги частини 2 статті 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” щодо своєчасного надіслання відповідних матеріалів органу уповноваженому управляти майном, для надання висновків з дозволу чи відмови на пропозицію укласти договір оренди. При цьому судом встановлено, що Міністерство транспорту та зв’язку України, як орган, що уповноважений управляти спірним майном, обґрунтованих висновків дозволу чи відмови укласти даний договір на адресу відповідача не направив, а наявність листа “Укрзалізниці” про відмову не визнав належним доказом в розумінні приписів частини 3 статті 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, оскільки дана норма не дає права надання відповідних висновків іншим органам.
Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів Токар М.В.- головуючого, Лакізи В.В., Івакіної В.О. постановою від 06.07.06 перевірене рішення у справі в частині задоволення позовних вимог про зобов’язання Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Харківській області укласти з Приватним підприємством “ХАТА” договір оренди нежитлового приміщення скасував. В задоволенні позовних вимог в цій частині відмовив. Апеляційну скаргу відповідача задовольнив частково. Абзаци 1, 3 резолютивної частини рішення у справі змінив, виклавши у наступній редакції: “Позовні вимоги позивача задовольнити частково. Вважати укладеним договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 6469,0 кв. м, розташованого за адресою: м. Харків, вул.Біологічна,6, в редакції позивача з моменту набрання рішенням законної сили”. Вмотивовуючи постанову апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Проте, змінюючи резолютивну частину рішення зазначив, що вимога позивача про зобов’язання відповідача укласти договір оренди не відповідає законному способу захисту порушеного права.
Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Харківській області звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову у справі в частині задоволення позову скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Обґрунтовуючи касаційну скаргу заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів матеріального права. При цьому скаржник вказує на те, що проект договору наданий позивачем до заяви про погодження укласти договір оренди не відповідав типовому договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності. Разом з цим скаржник вказує на своєчасність виконання ним вимог передбачених абзацами 1 частин 2, 3 статті 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” в частині надіслання в п’ятиденний строк до Міністерства транспорту та зв’язку України заяви з доданими документами та отримання від нього відповіді в п’ятнадцятиденний строк, якою останній не погодив оренду названого майна. Отже, на думку скаржника, висновок наданий ним про відмову укласти договір оренди з позивачем є правомірним та відповідає приписам абзацу 1 частини 3, абзацу 1 частини 4 статті 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”. У доповненні до касаційної скарги Регіональне відділення наголошує на невірному застосуванні статей 4, 5 Закону України “Про залізничний транспорт”, якими унормовано обов’язковість погодження з “Укрзалізницею” оренди майна залізничного транспорту загального користування. З цих же підстав, скаржник вважає невірно застосованими до спірних відносин приписів статті 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
Від Міністерства транспорту та зв’язку України відзив на касаційну скаргу судом не отримано.
Приватним підприємством “ХАТА” надіслано заперечення на касаційну скаргу. Приватне підприємство вважає, що у постанові повно і правильно встановлені всі обставини справи, які не спростовані касаційною скаргою. При цьому звертає увагу касаційної інстанції на Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.09.04 № 684-р, яким визначено, що Міністерство транспорту та зв’язку України - є єдиним органом управління майном, заявленим позивачем до оренди, а до повноважень Укрзалізниці згідно Закону віднесено виключно ефективне управління залізничним транспортом, що перебуває у державній власності.
Вищий господарський суд України заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., пояснення представників позивача, переглянувши матеріали справи та касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Приватного підприємства “ХАТА” про спонукання Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Харківській області укласти договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 6469,0 кв. м, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Біологічна,6. Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що відповідь від Міністерства транспорту та зв’язку України у встановлений строк надана не була, лист “Укрзалізниці” від 05.12.05 №2/31-6/745 на який посилається відповідач, не може вважатися висновком чи відмовою, наданою належним органом, уповноваженим управляти державним майном, у встановлений законом строк. Проте, колегія суддів зазначає, що задовольняючи позовні вимоги суди обох інстанцій не врахували наступного. Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна регулюються Законом України “Про оренду державного та комунального майна”. Згідно норм цього Закону об’єктами оренди можуть бути цілісні майнові комплекси підприємств або їх структурних підрозділів, окреме індивідуально визначене майно. Відповідно до приписів статті 5 названого Закону орендодавцями цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке належить державі є Фонд Державного майна України. Дана норма кореспондується з приписами статті 287 Господарського кодексу України. Разом з цим судами визнано, що орган, який уповноважений управляти спірним майном в даному випадку є Міністерство транспорту та зв’язку України. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначаючи, що 19.10.05 позивачем були виконані вимоги Закону України “Про оренду державного майна” щодо змісту заяви про укладення договору оренди та надання певного обсягу документів, які необхідні для розгляду заяви по суті у визначений Законом строк, не врахував того, що згідно з приписами статті 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України, відповідному орендодавцеві. Проте, договір оренди спірного майна, який суд визнав укладеним в редакції позивача датований 14.11.05. Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендодавець у п’ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном. Частиною 3 названої статті зумовлено, що орган уповноважений управляти відповідним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п’ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди. При цьому орендодавець, відповідно до частини 4 статті 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” упродовж п’яти днів після закінчення терміну погодження умов договору оренди з органом уповноваженим управляти відповідним майном, повідомляє про це заявника. Разом з цим судами встановлено, що 19.10.05 позивачем була надіслана на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області заява з доданими матеріалами, які останній отримав 21.10.05. Крім того, як встановили суди, вказана заява з доданими матеріалами, надіслана відповідачем для погодження до Міністерства транспорту та зв’язку України 15.11.05, тобто з порушенням строку встановленого частиною 2 статті 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”. При цьому, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку Харківський апеляційний суд не усунув неповноту у розгляді обставин справи. У відповідності з приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, місцевий господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Посилання ж відповідача на своєчасність надання відповіді органом уповноваженим управляти відповідним майном, а саме, в 15 денний термін, який визначений частиною 3 статті 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та довід про те, що проект договору оренди від 14.11.05 був надісланий позивачем на адресу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Харківській області лише при повторному зверненні, судом не досліджено. Таким чином суд апеляційної інстанції, зазначивши у судовому акті про наявність заперечень з боку відповідача щодо заявлених позовних вимог повинен був навести зміст всіх заперечень та викласти обставини, з огляду на які ці заперечення або докази не взято до уваги , адже викладення у судовому акті лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів частини 2 статті 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розроблює і затверджує Фонд державного майна України. Частиною 1 названої статті визначено істотні умови договору оренди, якими є: об’єкт оренди, склад і вартість майна з урахуванням її індексації; термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов’язань; забезпечення виконання зобов’язань-неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об’єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов’язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. Однак, задовольняючи вимоги позивача шляхом визнання договору оренди спірного майна укладеним в редакції позивача з моменту набрання рішенням законної сили, суд апеляційної інстанції обмежився висновком про те, що договір, який знаходиться в матеріалах справи відповідає вимогам Закону України “Про оренду державного та комунального майна”. Проте, суд ухвалюючи судовий акт у справі не дослідив всіх умов договору та не надав обґрунтованої оцінки змісту цього договору. Разом з цим, приписами частини 3 статті 84 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ухилення однієї зі сторін від обов’язку укласти договір у резолютивній частині рішення повинні міститися умови, на яких сторони уклали договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору. Отже, колегія суддів визнає, що при прийнятті судового акта, суди повинні були обґрунтувати та повно відобразити всі обставини справи, а саме: визначити фактичну дату звернення ПП “Хата” із заявою про бажання укласти договір оренди до відповідача з необхідними документами та проектом договору оренди від 14.11.05; дослідити пакет документів наданий позивачем до заяви, згідно з переліком, який визначається Фондом державного майна України; визначити дату надіслання відповіді відповідачем позивачу, надати правову оцінку істотним умовам вказаного договору, який запропонований позивачем для укладення. І на сам перед визначити норму права, згідно якої спір про спонукання до укладання договору має вирішуватися судом. Наведене свідчить про те, що поза увагою судів залишилися питання, з якими пов’язане законне вирішення спору по суті. Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Переглянута постанова цим вимогам не відповідає. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення у справі підлягає скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду Харківської області. При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення Господарського суду Харківської області від 20.03.06 і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.06 у справі №40/48-06 в частині задоволення позову скасувати і скерувати для нового розгляду до господарського суду Харківської області. В частині відмови у позові постанову залишити без змін.
Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду Державного майна України у Харківській області задовольнити частково.
Головуючий Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Л.Продаєвич