Справа № 761/9903/14-ц

Провадження №2/761/3851/2014

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02 вересня 2014 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді: Маліновської В.М.,

при секретарях Нечипорук А.В., Лазоришинець К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, додаткових витрат на утримання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2014 року ОСОБА_1 (Позивач) звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (Відповідач) про стягнення аліментів, додаткових витрат на утримання дитини, в якому просила стягнути з Відповідача на свою користь заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини у розмірі 25 200,00 грн. та заборгованість у розмірі 50% фактично понесених додаткових витрат на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 621 811,25 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29 грудня 2006 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві за актовим записом № 899 було офіційно зареєстровано шлюб між нею та Відповідачем. Перебуваючи в шлюбі з Позивачкою, Відповідач виявив бажання удочерити доньку позивачки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3, виданим 07.10.2009р. Проте, після 5 років шлюбу відносини між сторонами різко погіршились, у зв'язку з чим рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08.06.2012р. шлюб між Позивачкою та Відповідачем було розірвано. Для врегулювання питання про надання матеріальної допомоги на утримання дитини 20 березня 2012 року між Позивачкою та Відповідачем було укладено Договір про сплату аліментів на утримання та участь у вихованні дитини, вказаний договір був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 340. Згідно п.п.3, 4 вказаного договору Відповідач сплачує Позивачці аліменти на утримання дитини, а також здійснює інші додаткові витрати, встановлені цим договором, а саме аліменти сплачуються щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця в сумі 1 200,00 грн. Пунктом 19 договору визначено, що виплата аліментів починається з моменту набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили 08.06.2012р., отже саме з даного моменту у Відповідача виник обов'язок по сплаті аліментів на дитину, який виконаний не був, таким чином заборгованість Відповідача по сплаті аліментів відповідно до умов договору станом на 01.04.2014р. становить 25 200,00 грн. за період з липня 2012р. по березень 2014р. Окрім того, відповідно до п.7 Договору, Відповідач зобов'язується в якості участі в будь-яких додаткових витратах на дитину, а саме: заняття спортом та розвиток здібностей дитини, літній та/або зимовий відпочинок дитини, шкільні та позашкільні заняття, лікування, обстеження у лікувальних закладах, та/або інші витрати, які можуть виникати в процесі розвитку дитини, додатково сплачувати кошти Позивачці шляхом покриття 50% фактично понесених нею витрат протягом десяти днів після отримання вимоги про це або із черговою виплатою аліментів. Так, з 20 березня 2012 року по квітень 2014 року Позивачкою були понесені фактичні витрати по утриманню доньки ОСОБА_3: - витрати по оплаті навчання ОСОБА_3 у «QUEEN ETHELBURGAS COLLEGE» у загальному розмірі 65 256,42 англійських фунтів стерлінгів, що в гривневому еквіваленті становить 1 194 192,49 грн.; - витрати на придбання авіаквитків для доньки ОСОБА_3 у загальному розмірі 49 430,00 грн., а всього 1 243 622,49 грн., таким чином, виходячи з умов договору, Відповідач зобов'язаний компенсувати Позивачці 621 811,25 грн. понесених нею витрат. Також, Позивачка зауважила, що неодноразово направляла на адресу Відповідача вимоги про сплату додаткових витрат на доньку, проте вказані вимоги залишені Відповідачем без уваги та задоволення.

Разом з тим, з позовною заявою Позивачка подала заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на все майно ОСОБА_2 та заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо майна Відповідача (а.с.46-48).

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Маліновської В.М. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні (а.с.52), разом з тим питання щодо забезпечення позову вирішено ухвалою суду від 28.04.2014р. (а.с.53-54).

Не погоджуючись з ухвалою від 28.04.2014р. про відмову у забезпеченні позову, Позивачка подала апеляційну скаргу до Апеляційного суду м. Києва (а.с.112-115), який своєю ухвалою від 01.07.2014р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилив, ухвалу судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 квітня 2014 року залишив без змін (а.с.133-134).

Відповідач надав суду заперечення на позовну заяву (а.с.64-67), в яких зазначив, що позовна заява є необґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню, з огляду на те, що договір про сплату аліментів на утримання та участь у вихованні дитини був укладений між Позивачкою та її знайомим - ОСОБА_5, якому Відповідач під натиском його, на той момент, як він вважав дружини, було надано довіреність на представництво його інтересів. Окрім того, ані Позивачем, ані довіреною особою не узгоджувалось з Відповідачем будь-які положення вказаного договору, та тривалий час приховувався сам факт його укладання, так як Відповідач до цього часу не отримав примірник договору. Окрім того, Відповідач зазначив, що не надавав своєї згоди на вступ ОСОБА_3 до школи в Англії та на оплату витрат за навчання. Також, Відповідач вказав, що на даний момент у нього відсутні будь-які доходи та збереження, та його здоров'я постійно погіршується, що потребує значних коштів на лікування. Також, згідно додаткових письмових пояснень (а.с.186-188) Відповідач зазначив, що сімейні права є такими, що тісно пов'язані з особою, та не можуть бути передані іншій особі, таким чином вказаний договір, який був підписаний ОСОБА_5 не міг бути підписаний представником Відповідача, та разом з тим, зі змісту договору вбачається, що довірена особа діяла не в інтересах Відповідача, а тому положення зазначеного договору є несправедливими по відношенню до Відповідача, та у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

В судовому засіданні представник Позивача - ОСОБА_6 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні 21.08.2014р. проти задоволення позову заперечив, а в засідання на 02.09.2014р. не з'явився, про дату та місце слухання справи повідомлений належним чином як через представника (а.с.185), так і повісткою (а.с.190), причини неявки суд не повідомив.

Суд, вислухавши пояснення сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом з'ясовано, що 08 червня 2012 року рішенням Дарницького районного суду м. Києва шлюб, зареєстрований 29 грудня 2006 року в Відділі реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 899, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - розірвано (а.с.9).

Від шлюбу сторони мають дочку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується Свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_3, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції 07.10.2009р. (а.с.8).

20 березня 2012 року між Позивачкою та Відповідачем, від імені та в інтересах якого діяв повноважений представник ОСОБА_7, було укладено Договір між батьками про сплату аліментів на утримання та участь у вихованні дитини, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 340 (а.с.17-19).

Згідно п.3 Договору, у відповідності зі ст.ст. 180 ,181, 182,184, 185 Сімейного кодексу України, Батько сплачує матері аліменти на утримання дитини, а також здійснює інші додаткові виплати, встановлені цим договором.

Аліменти сплачуються Батьком щомісяця у твердій грошовій сумі, розмір якої за домовленістю сторін становить 1 200,00 грн. Виплата аліментів здійснюється Батьком щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця (п.4 Договору).

Відповідно до п.19 Договору виплата аліментів починається в період з моменту набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1

З урахуванням рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 червня 2012 року про розірвання шлюбу між сторонами, яке набрало законної сили в червні 2012 року, обов'язок у Відповідача по сплаті аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 виник з липня 2012 року.

Станом на 01 квітня 2014 року, Відповідач жодного разу не сплачував аліменти на утримання своєї дочки, що ним не заперечувалось, а тому заборгованість останнього зі сплати аліментів на утримання ОСОБА_3 становить 25 200,00 грн. за період з липня 2012 року по березень 2014р.

Окрім того, відповідно до п. 7 Договору, окрім сплати аліментів, Батько зобов'язується в якості участі в будь-яких додаткових витратах на Дитину, а саме: заняття спортом та розвиток здібностей Дитини, літній та/або зимовий відпочинок Дитини, шкільні та позашкільні заняття, лікування, обстеження в лікувальних закладах, та/або інші витрати, які можуть виникати в процесі розвитку дитини, додатково сплачувати кошти Матері, шляхом покриття 50% фактично понесених витрат протягом десяти днів після отримання вимоги про це або із черговою виплатою аліментів. На вимогу Матері Батько зобов'язаний сплатити 50% очікуваних додаткових витрат на Дитину до їх фактичного понесення Матір'ю.

Позивачка зазначила, що вона понесла додаткові витрати на навчання дитини - ОСОБА_3 у «QUEEN ETHELBURGAS COLLEGE» у загальному розмірі 65 256,42 англійських фунтів стерлінгів, що в гривневому еквіваленті становить 1 194 192,49 грн., що підтверджується Довідкою та рахунками з Коледжу (а.с.159-176) та витрати на придбання авіаквитків для доньки ОСОБА_3 у загальному розмірі 49 430,00 грн., що підтверджується рахунками на оплату (а.с.31-45) та довідкою про підтвердження оплати авіаквитків для ОСОБА_3 (а.с.158), половину вартості яких згідно умов договору зобов'язаний відшкодувати Відповідач.

В липні 2013 року Позивачка направила Відповідачу вимогу про сплату 50% фактично понесених витрат на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 в сумі 431 953,47 грн. (а.с.20-22), яка була отримана Відповідачем 26.07.2013р (а.с.23). Вказану вимогу Відповідач залишив без відповіді та без задоволення.

Відповідач зазначив, що вказаний Договір на утримання дитини від 20.03.2012р. особисто не підписував, примірник такого договору від своєї довіреної особи або від Позивачки не отримував, згоди на вступ доньки до навчального закладу Англії та витрат на навчання у відповідній сумі не надавав, а тому не зобов'язаний сплачувати половину вартості понесених Позивачкою витрат на навчання дитини. Окрім того, він зазначив, що довірена особа - ОСОБА_5, який від його імені підписав договір від 20.03.2012р. діяв не його інтересах, оскільки вказаний договір є несправедливими по відношенню до Відповідача.

Судом досліджена довіреність, видана 02.03.2012р. від імені ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_5, посвідчена підполковником внутрішньої служби Домбровським Є.С., виконуючим обов'язки начальника київського СІЗО управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області (а.с.68). Вказаною довіреністю Відповідач уповноважив ОСОБА_5 узгоджувати умови та підписувати від імені Відповідача про те, що його донька ОСОБА_3 буде проживати з матір'ю, про те, яку участь у забезпеченні умов життя доньки братиме Відповідач, укладати та підписувати від імені останнього договір про розмір аліментів на його доньку на термін та на умовах відомих представнику

Разом з тим, Відповідач не надав доказів того, що в період з 2012 по 2013 рік він в добровільному порядку не надавав свою згоду на виїзд дитини - ОСОБА_3 за кордон. Тоді як представник Позивача наголошувала на тому, що виїзд неповнолітньої за межі України здійснювався саме за згодою батька.

Враховуючи викладене, суд встановив, що договір про утримання дитини від 20.03.2012р. був підписаний повноважним представником Відповідача, без перевищення повноважень, які були йому надані згідно довіреності від 02.03.2012р., доказів, що зазначена довірена особа діяла не в інтересах Відповідача при підписанні договору від 20.03.2012р. суду не надано. Відповідач не заперечував, що вказана довіреність ним не відкликана. Ні довіреність від 02.03.2012р., ні Договір між батьками про сплату аліментів на утримання та участь у вихованні дитини від 20.03.2012р. недійсними в судовому порядку не визнавались. Окрім того, з пояснень сторін, наданих в засіданні 21.08.2014р. вбачається, що виїзд дитини ОСОБА_3 за кордон на навчання здійснювався фактично за згодою Відповідача, оскільки доказів того, що він не надавав згоду на виїзд дитини за межі України суду не надано, а отже, знав з якою метою та на який період часу дитина виїжджає за кордон, тому вимоги про відшкодування 50% фактично понесених витрат на навчання ОСОБА_3 підлягають відшкодуванню в повному обсязі в сумі 597 096,25 грн.

Щодо відшкодування половини вартості авіаквитків, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підтвердження понесення витрат на оплату авіаквитків дочки, Позивачкою надано суду рахунки на оплату на загальну суму 49 430,00 грн. з розшифруванням дат та сполученням авіарейсів та довідку про підтвердження проведених оплат. Проте з вказаних документів, частина яких викладена англійською мовою без належного перекладу, суд не має можливості встановити звідки і куди здійснювала авіа перельоти ОСОБА_3, а тому вказані докази не є належними та допустимими для підтвердження здійснених Позивачкою витрат на авіаквитки, пов'язані з необхідністю авіа перельотів до місця навчанням ОСОБА_3, а тому вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989р. (далі Конвенція), яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991р. та яка набула чинності для України 27.09.1991р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно зі ст. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України (далі СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За ч.ч.1-2 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (ст. 185 СК України).

Згідно ст. 189 СК України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.

Згідно ч. 2 ст. 189 СК України у разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Разом з тим, відповідно до ст.8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції України).

В судовому засіданні представник Позивачки пояснив, що при зверненні до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису на Договорі про сплату аліментів, останній відмовив у його вчиненні та повідомив про відсутність у Позивачки перешкод на захист її прав у судовому порядку, а тому, виходячи з положень Конституції України, суд вважає, що порушене право Позивачки на отримання відповідного розміру аліментів на утримання спільної з Відповідачем дочки та право на компенсацію половину вартості понесених фактичних витрат на утримання дитини має бути захищене і поновлене саме судом.

Таким чином, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав для задоволення позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, додаткових витрат на утримання дитини - ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а тому присуджує до стягнення з ОСОБА_2 заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини у розмірі 25 200,00 грн. та заборгованість у розмірі 50% фактично понесених додаткових витрат на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 597 096,25 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд також присуджує до стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат пропорційно до задоволених вимог, які було сплачено позивачем при поданні позову до суду.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 180-181, 185, 189 Сімейного кодексу України та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 64, 88, 174, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, додаткових витрат на утримання дитини - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) на підставі Договору між батьками про сплату аліментів на утримання та участь у вихованні дитини від 20.03.2012р. заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини у розмірі 25 200,00 грн. та заборгованість у розмірі 50% фактично понесених додаткових витрат на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 597 096,25 грн., а всього 622 296,25 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 654,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: