КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2014 р. Справа№ 42/44

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання: Кац О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Мацегорін А.О дов. № 36/10 від 30.12.2013 р.;

від відповідача: Анісімова К.О дов. № 26/13 від 29.11.2013р.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

на рішення Господарського суду міста Києва від 29 липня 2014 року

у справі №42/44 (Суддя Паламар П.І.)

за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Дочірнього підприємства «Укрнафтогазкомплект» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

про відшкодування збитків, ціна позову 1 216 770,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

ДК «Газ-тепло» НАК «Нафтогаз України» правонаступником якого є ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ДП «Укрнафтогазкомплект» НАК «Нафтогаз України» про відшкодування збитків в сумі 1 218 112,07 грн. (т. І а.с.5-8).

Заявою від 12 червня 2008 року № 54/10-209-809 позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача збитків в сумі 1 216 770,50 грн. (т. ІІ, а.с. 28-31).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29 липня 2014 року по справі №42/44 у позові відмовлено повністю (т. ІІ а.с. 98-100).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29 липня 2014 року у справі №42/44 та прийняти нове рішення, яким позов - задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також не з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи. Судом не взято до уваги, що відповідач не передав належним чином майно із зберігання.

Автоматизованою системою документообігу суду здійснено розподіл справ між суддями, відповідно до якого апеляційну скаргу ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» по справі № 42/44 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Чорногуз М.Г., судді: Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28 серпня 2014 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу № 42/44 до розгляду на 09 вересня 2014 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Шевченка Е.О. від 09 вересня 2014 року, у зв'язку з перебуванням суддів Жук Г.А. та Мальченко А.О. у відпустці, встановлено розглядати справу № 42/44 у складі колегії: головуючий суддя: Чорногуз М.Г., судді: Агрикова О.В., Суховий В.Г.

Ухвалою від 09 вересня 2014 року, вказана колегія прийняла справу № 42/44 до свого провадження.

В судовому засіданні 09 вересня 2014 року представник позивача надав суду свої пояснення в яких підтримав вимоги апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 29 липня 2014 року по справі 42/44 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник відповідача в цьому ж засіданні теж надав суду свої пояснення в яких проти апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

05 квітня 2006 року між ДП «Укрнафтогазкомплект» НАК «Нафтогаз України» (зберігач) та ДК «Газ-тепло» НАК «Нафтогаз України» (поклажодавець) укладено договір зберігання № 15/06-257 (т. І, а.с. 35-36). 22 січня 2007 року сторони уклали договір зберігання № 22/07-08 (т. І, а.с. 39-40).

Відповідно до п. 1.1. вказаних договорів, зберігач зобов'язується зберігати передану поклажодавцем продукцію, яка передається на зберігання згідно акту приймання-передачі.

Пунктом 2.1. договорів зберігання сторони погодили, що зберігач зобов'язується повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою, вжити заходів для цілісності продукції, зберігати продукцію особисто на належних йому складах з дотриманням правил складування і зберігання, а також санітарних норм та правил безпеки, нести відповідальність передбачену цим договором.

Крім того, п. 2.1. в договорі № 22/07-08 погоджено проводити звірку залишків товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться на зберіганні у зберігача за вимогою поклажодавця.

Згідно пунктів 4.1 та 4.2 договорів зберігання, у випадку порушення однією із сторін будь-яких зобов'язань за цим договором, ця сторона зобов'язується відшкодувати стороні збитки, викликані таким порушенням. Зберігач відповідає за втрату, нестачу або пошкодження продукції у розмірі суми завданих поклажодавцем збитків, у тому числі проведених поклажодавцем витрат, вартості втраченої або відсутньої продукції.

Як вбачається з акту приймання-передачі майна на зберігання, на виконання умов договору 15/06-257, 26 квітня 2006 року позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання наступне майно: котли PEGASUS N 2 66S (EX) в кількості 10 штук, котли PEGASUS N 2 85S (EX) в кількості 10 штук та котли Ferroli DOMICOMPAKT C 24m (GX1) в кількості 312 штук на загальну суму 1 215 647,40 грн. (т. І, а.с. 37-38).

На виконання умов договору № 22/07-08 в період з 26 січня 2007 року по 27 березня 2007 року позивач передавав, а відповідач приймав на відповідальне зберігання майно, що підтверджується актами приймання-передачі майна на зберігання (т. І, а.с. 41-73).

Згідно додатків №1 та №2 до договору зберігання 15/06-257 від 26 квітня 2006 року, актами приймання-передачі майна на зберігання, вартість вказаних котлів становить 1 215 647,40 грн. (т. І, а.с. 37-38, т. ІІ а.с 19-20).

Позивач зазначає, що під час проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться на відповідальному зберіганні відповідача, було виявлено нестачу переданої йому продукції (т. І, а.с. 23-28).

Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 54/10-424-2363 від 16 червня 2007 року, про відшкодування вартості майна в сумі 1 218 112,07 грн. (т. І, а.с. 31). Надсилання вимоги підтверджується квитанцією КМД «Укрпошта» та описом вкладення у лист (т. І, а.с. 33-34).

Відповідь на вказану вимогу в матеріалах справи відсутня.

12 листопада 2007 року Міністерством палива та енергетики України видано наказ №538, Про реорганізацію Дочірнього підприємства «Газ-тепло» НАК «Нафтогаз України». У відповідності до п. 2 зазначеного наказу ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України»є правонаступником всіх прав та обов'язків ДП «Газ-тепло». Згідно з п.1.2 статуту ДК «Газ України НАК «Нафтогаз України» компанія є правонаступником реорганізованого дочірнього підприємства «Газ-тепло» НАК «Нафтогаз України».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.07.14 внесено доповнення до ухвали від 10 липня 2014 року про проведення відповідної заміну позивача правонаступником.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором зберігання.

Згідно ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

У відповідності до ч. 1 ст. 942 ЦК України, зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Факт передачі майна на зберігання підтверджується актами приймання-передачі майна на зберігання від 26 квітня 2006 року, згідно яких вартість майна (котлів) становить 1 215 647,40 грн. (т. І, а.с. 37-38, т. ІІ а.с 19-20), а також діями відповідача про повернення їх не уповноваженим особам.

Із звіряльної відомості результатів інвентаризації товарно-матеріальних цінностей від 31 березня 2007 року вбачається недостача котлів PEGASUS N 2 66S в кількості 10 штук, PEGASUS N 2 85S в кількості 10 штук та Ferroli DOMICOMPAKT C 24m в кількості 312 штук (т. І, а.с. 29).

Відповідач в своїх запереченнях зазначає, що спірне майно, а саме котли PEGASUS N 2 66S в кількості 10 штук, PEGASUS N 2 85S в кількості 10 штук та Ferroli DOMICOMPAKT C 24m в кількості 312 штук були повернуті позивачу за заявами заступника генерального директора ОСОБА_9 (т. ІІ, а.с. 46,51,58,63,70).

На підтвердження факту передачі спірної продукції відповідач надав суду акти про повернення з відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей, накладні та копію паспортів осіб, які приймали товар від зберігача (т. ІІ, а.с. 44-72).

Вказані посилання відповідача судом не приймаються як належний доказ передачі спірної продукції, оскільки відповідно до п. 2 «Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» (Затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99), сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Пунктом 12 цієї ж інструкції встановлено, що забороняється відпускати цінності у випадках подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що відповідачем зроблено не було.

За змістом статей 33 і 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Отже, враховуючи викладене та заперечення позивача щодо отримання спірного товару, а також відсутність довіреностей позивача на отримання матеріальних цінностей ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (особи, яким за твердженням відповідача передано майно із зберігання), відсутність документальних підтвердження повноважень заступника генерального директора ОСОБА_9, щодо розпорядження переданим на зберіганням майном, колегія суддів приходить до висновку про передачу відповідачем товару особам не уповноваженим поклажодавцем, а отже і безпідставність тверджень відповідача про передачу товару позивачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 951 ЦК України, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду зазначає, що відповідач повинен відшкодувати позивачу вартість втраченого товару.

Позивачем заявлені позовні вимоги на суму 1 216 770,50 грн., що складаються із вартості переданих на зберігання котлів (1 215 647,40 грн), а також іншої продукції, без визначення конкретного найменування, кількості, та ціни. Посилання позивача на Протокол засідання інвентаризаційної робочої комісії та зрівняльна відомість та інвентаризаційний опис не можуть бути судом прийняті до уваги оскільки не оформлені відповідно до вимог чинного законодавства та зокрема не підписані усіма членами комісії ( т.І а.с.23-30).

Згідно матеріалів справи (актів приймання-передачі майна на зберігання), вартість продукції, що передано відповідачу на зберігання, та яка безпідставно видана фізичним особам фактично і становить недостачу на суму 1 215 647,40 грн. Вказана сума і підлягає стягненню з відповідача.

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти до висновку про неповне з'ясування місцевим господарським судом фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а отже, і порушення вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на зазначене колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» підлягає частковому задоволенню.

Рішення господарського суду міста Києва від 29 липня 2014 року у справі № 42/44 підлягає скасуванню.

Позовні вимоги «Газ України» НАК «Нафтогаз України» до ДП «Укрнафтогазкомплект» НАК «Нафтогаз України» підлягають частковому задоволенню в сумі 1 215 647,40 грн.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України розподілити пропорційно розміру задоволених вимог (позов та апеляційну скаргу задоволено на 99,9 %).

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, ст. 104 та ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення господарського суду міста Києва від 29 липня 2014 року у справі № 42/44 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 29 липня 2014року у справі № 42/44 скасувати.

3. Викласти рішення в наступній редакції:

«І. Позовні вимоги задовольнити частково.

ІІ. Стягнути з Дочірнього підприємства «Укрнафтогазкомплект» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04112, м. Київ, вул. І. Гонти, 3а, код ЗКПО 30167066) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) збитків в сумі 1 215 647 грн. 40 коп.

ІІІ. Стягнути з Дочірнього підприємства «Укрнафтогазкомплект» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04112, м. Київ, вул. І. Гонти, 3а, код ЗКПО 30167066) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) судові витрати за розгляд справи місцевим господарським судом у вигляді державного мита в сумі 12 169 грн. 20 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 117 грн. 88 коп.»

4. Стягнути з Дочірнього підприємства «Укрнафтогазкомплект» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04112, м. Київ, вул. І. Гонти, 3а, код ЗКПО 30167066) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) судові витрати у вигляді судового збору за розгляд справи в Київському апеляційному господарського суді в сумі 12 169 грн. 82 коп.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

6. Справу № 42/44 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.В. Агрикова

В.Г. Суховий