Справа № 1-894/11

Провадження №1/761/133/2013

П О С Т А Н О В А

іменем України

14 травня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Антонюк М.С.

при секретарі Зайчук О.В.

за участю прокурора Беби Є.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Красний Луч Луганської області, українки, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, заміжньої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3, та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимої 15.10.2010 року Солом'янським районним судом м. Києва за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 186, 75 КК України до 4 років позбавлення волі з випробуванням строком на три роки,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 191, ч.3 ст.191 КК України

в с т а н о в и в :

Органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 191, ч.3 ст. 191 КК України, при наступних обставинах.

Так, 01.10.09 року між СПД ФОП «ОСОБА_2» та ОСОБА_1 було укладено трудовий договір та договір про повну матеріальну відповідальність, згідно яких остання була прийнята на роботу на посаду продавця-консультанта по продажу карток та стартових пакетів мобільних операторів та прийняла на себе повну індивідуальну матеріальну відповідальність за забезпечення зберігання ввірених їй вказаним підприємцем матеріальних цінностей.

Ввечері 31.03.10 року ОСОБА_1 в приміщенні офісу за адресою: АДРЕСА_2, отримала від когось з менеджерів СПД ФОП «ОСОБА_2», особу якого під час досудового слідства не було встановлено, товарно-матеріальні цінності згідно накладної №093 на загальну суму 20 480,25 коп. для їх реалізації 01.04.10 по АДРЕСА_4.

У подальшому, зранку 01.04.10 ОСОБА_1 забрала ввірені їй товарно-матеріальні цінності та поїхала на безпосереднє місце їх продажу за адресою: АДРЕСА_4 (біля підземного переходу).

Реалізувавши 01.04.10 року наданий товар, у ОСОБА_1 виник умисел на привласнення частини отриманих грошових коштів на свою користь. Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_1 того ж дня, тобто 01.04.10 року привласнила 15 522 грн., які перебували в її віданні, які в подальшому витратила на власні потреби, чим спричинила СПД ФОП «ОСОБА_2» збитків на вказану суму. Ввечері того ж дня в приміщенні офісу СПД ФОП «ОСОБА_2», при проведенні планової інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, які були отримані ОСОБА_1, було виявлено недостачу на суму 15 522 грн., що оформлено відповідним актом.

Крім того, ввечері 02.04.10 ОСОБА_1 в приміщенні вищевказаного офісу за адресою: АДРЕСА_2, отримала від когось із менеджерів СПД ФОП «ОСОБА_2», особу якого під час досудового слідства не було встановлено, товарно-матеріальні цінності згідно накладної №093 на загальну суму 18 776 грн. 25 коп. для їх подальшої реалізації 03.04.10 року по АДРЕСА_4.

У подальшому, зранку 03.04.10 року ОСОБА_1 забрала ввірені їй товарно-матеріальні цінності та поїхала на безпосереднє місце їх продажу за адресою: АДРЕСА_4 (біля підземного переходу).

Реалізувавши 03.04.10 року наданий товар, у ОСОБА_1 виник умисел на повторне привласнення частини отриманих від продажу товару грошових коштів на свою користь, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_1 того ж дня, тобто 03.04.10 року, повторно привласнила 9 330 грн., які перебували в її віданні, які в подальшому витратила на власні потреби, чим спричинила СПД ФОП «ОСОБА_2» збитків на вказану суму.

Ввечері того ж дня у приміщенні офісу СПД ФОП «ОСОБА_2» при проведенні позапланової інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, які були отримані ОСОБА_1, було виявлено недостачу на суму 9 330 грн. 00 коп., що було оформлено відповідним актом.

Крім того, увечері 05.04.10 року ОСОБА_1, перебуваючи в приміщенні офісу за адресою АДРЕСА_2, отримала від когось із менеджерів СПД ФОП «ОСОБА_2», особу якого під час досудового слідства не було встановлено, товарно-матеріальні цінності згідно накладної №093 на загальну суму 24 377 грн. 25 коп. для їх подальшої реалізації 06.04.10 по АДРЕСА_4.

У подальшому, зранку 06.04.10 ОСОБА_1 забрала ввірені їй товарно-матеріальні цінності та поїхала на безпосереднє місце їх продажу за адресою: АДРЕСА_4 (біля підземного переходу). Реалізувавши 06.04.10 наданий товар, у ОСОБА_1 виник умисел на повторне привласнення частини отриманих від реалізації товару грошових коштів на свою користь, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_1 того ж дня, 06.04.10 повторно привласнила 8 296 грн., які перебували в її віданні, які в подальшому витратила на власні потреби, чим спричинила СПД ФОП «ОСОБА_2» збитків на вказану суму.

Ввечері того ж дня, у приміщенні СПД ФОП «ОСОБА_2» при проведенні позапланової інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, які були отримані ОСОБА_1, було виявлено недостачу на суму 8 296 грн., що було оформлено відповідним актом.

Підсудна ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованих злочинів не визнала та пояснила, що дійсно працювала продавцем-консультантом. 01квітня, 03 квітня та 06 квітня 2010 року вона давала бухгалтеру усю виручку та залишок товарно-матеріальних цінностей. Інвентаризацію у її присутності не проводили. Заперечує, що у неї було виявлено нестачу на таку суму як вказано в обвинуваченні.

Судом на обговорення поставлено питання про необхідність направлення справи для проведення додаткового розслідування у зв'язку з неправильністю та неповнотою досудового слідства, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні.

Прокурор заперечував проти направлення справи на додаткове розслідування.

Підсудна у вирішенні такого питання поклалась на розсуд суду.

Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про те, що в ході досудового слідства була допущена така неправильність і неповнота, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні, виходячи з наступного.

Згідно ст. 22 КПК України (в ред. 1960 року) прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.

Суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, не вправі перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого.

В силу статті 64 КПК України (в ред. 1960 року) в кримінальній справі при провадження досудового слідства підлягають доказуванню подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), винність обвинуваченого у вчинені злочину і мотиви злочину, що відповідно до положень ст.ст. 132, 232 КПК України (в ред. 1960 року)має бути відображено у постанові про притягнення особи в якості обвинуваченого та обвинувальному висновку.

Відповідно до статті 281 КПК України (в ред. 1960 року) повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бут усунута в судовому засіданні.

Згідно з вимогами кримінально-процесуального законодавства, досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам ст.ст. 22, 64 КПК України (в ред. 1960 року) не були досліджені або поверхово чи однобоко досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи ( не були допитані певні особи, не витребувані та не досліджені документи, речові докази та інші докази для підтвердження чи спростування таких обставин, не були з достатньою повнотою з'ясовані дані про особу обвинуваченого тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені вимоги КПК України (в ред. 1960 року) органами досудового слідства належним чином не виконані. Слідчі органи по вказаній кримінальній справі допустили таку неповноту та неправильність, яку неможливо доповнити та усунути у судовому засіданні при розгляді справи по суті.

Так, згідно пред'явленого обвинувачення ОСОБА_1, реалізувавши 01.04.2010 року наданий товар, привласнила 15 522 грн. які перебували у її віданні. Крім того, 03.04.2010 року підсудна повторно привласнила грошові кошти на суму 9 330 грн. Крім того, 06.04.2010 року підсудна повторно привласнила 8 296 грн., які перебували у її віданні.

Як вбачається із матеріалів справи розмір заподіяної діями ОСОБА_1 шкоди визначався працівниками ФОП «ОСОБА_2» шляхом проведення інвентаризації 01, 03 та 06 квітня 2010 року. У вказаних актах інвентаризації містяться посилання на накладні №093 від 31 березня 2010 року, №093 від 02 квітня 2010 року, №093 від 05 квітня 2010 року, згідно яких ОСОБА_1 були видані товарно-матеріальні цінності відповідно на 20 480 грн 25 коп., 18776 грн. 25 коп., 24 377 грн. 25 коп.

Разом з тим в матеріалах справи такі накладні відсутні, не були вони надані і ФОП «ОСОБА_2» на вимогу суду в ході судового розгляду справи.

Оскільки на досудовому слідстві судово-бухгалтерська експертиза не проводилась, тому з метою встановлення документальної обґрунтованості розміру нестач товарно-матеріальних цінностей, який оспорюються підсудною, судом по справі було призначено судово-бухгалтерську експертизу.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 11818/12-45 від 19.02.2013 року підтвердити документально нестачу товарно-матеріальних цінностей відповідно до актів інвентаризації від 01, 03, 06 квітня 2010 року не виявляється можливим у зв'язку із тим, що надані на дослідження документи не відображають у повному обсязі господарські операції з матеріальними цінностями СПД-ФО ОСОБА_2, що унеможливлює визначення нестачі товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином органом досудового слідства належним чином не вставлено розмір завданої ФОП «ОСОБА_2» шкоди, що підлягає обов'язковому встановленню відповідно до вимог статті 64 КПК України (в ред. 1960 року).

Поновити таку неповноту в ході судового розгляду справи суд позбавлений можливості, оскільки це потребує проведення значного обсягу слідчих та оперативних дій, в тому числі проведення виїмки документів бухгалтерського обліку, розкриття банківської таємниці щодо руху коштів ФОП ОСОБА_2 за період з 31.03.2010 року по 06.03.2010 року, по яким необхідно провести судово-бухгалтерську експертизу з метою підтвердження або спростування показань ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також встановити порядок видачі товарно-матеріальних цінностей та їх обліку у ФОП «ОСОБА_2», скільки всього осіб працює, встановити постачальників товарно-матеріальних цінностей, та провести з ними зустрічну перевірку.

Таким чином, в ході досудового слідства у даній справі була допущена суттєва неповнота та неправильність досудового слідства, які не можуть бути поновлені в ході судового слідства, оскільки потребують проведення значного обсягу слідчих та оперативних дій, що виходить за межі повноважень суду при розгляді кримінальної справи.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку про необхідність направлення справи на додаткове розслідування прокурору Подільського району м. Києва.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 необхідно залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.281, 296 КПК України(в ред. 1960 року), п.11 розділу ХІ Перехідних положень КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.191, ч.3 ст. 191 КК України, направити прокурору Подільського району м. Києва для проведення додаткового розслідування.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 залишити без змін - у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

На постанову протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва.

Суддя: