ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2007 р. | № 44/143-06 (40/251-05) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді | Дерепи В.І. |
суддів : | Грека Б.М. –(доповідача у справі) Стратієнко Л.В. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Державного комітету України з державного матеріального резерву |
на рішення | господарського суду Харківської області від 23.10.06 |
у справі | № 44/143-06 |
господарського суду | Харківської області |
за позовом | Державного комітету України з державного матеріального резерву |
до | Відкритого акціонерного товариства “Харківська ТЕЦ-5” |
про | повернення матеріальних цінностей та стягнення суми |
за участю представників від: |
позивача | Свірська Н.П. (дов. від 05.12.06) |
відповідача | Захарченко С.П. (дов. від 01.06.06) |
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Харківської області від 23.10.06 позовну заяву Державного комітету України задоволено частково, з Відкритого акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" стягнуто 3260577,60 грн. плати за позичання природного газу.
Скаржник не погоджується з ухваленим судовим рішенням та просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву задовольнити в повному обсязі. В касаційній скарзі відмічено, що господарським судом Харківської області неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, чим порушено ст.83 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст.268, 548 Цивільного кодексу України, ст.ст. 261, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 43, 11112 Господарського процесуального кодексу України та п.8 ст.14 Закону України "Про державний матеріальний резерв".
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи та встановлено в рішенні господарського суду, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.12.99 № 1432-р, між Державним комітетом України по матеріальних резервах (правонаступником якого відповідно до Указу Президента України від 07.08.01 № 60/2001 є позивач) та ДП "Харківська ТЕЦ" (правонаступником якого, відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України від 17.03.03, є відповідач) було укладено договір
№ ЮР-7/959-99 від 24.12.99, за умовами якого, Держкомрезерв відпустив із державного резерву в грудні 1999 року природний газ в кількості до
96,0 млн.куб.м по ціні 2803286 грн. без ПДВ, а відповідач зобов’язаний повернути в травні-червні 2000р. до державного резерву природний газ у фактично відпущеному обсязі, або оплатити його вартість на розрахунковий рахунок позивача по ціні, що діятиме на час повернення, але не нижче ціни відпуску. Факт передачі природного газу підтверджується рішенням господарського суду м. Києва від 12.12.03 по справі № 4/9, залишеним без змін постановою Верховного Суду України від 22.02.05.
Відмовляючи в задоволенні вимог позивача про повернення матеріальних цінностей, суд першої інстанції прийшов до висновку, що договором № ЮР-7/958-99 від 24.12.99 встановлено строк повернення відповідачем отриманого у позивача природного газу у травні-червні 2000 року, однак постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.99 № 1432-Р змінено строки повернення до державного резерву природного газу, а саме, строк повернення органічного палива, відпущеного з державного резерву в порядку тимчасового позичання підприємствами електроенергетики згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1432 від 21.12.99 продовжено до 01.01.2023, отже строк виконання відповідачем своїх зобов’язань не наступив.
Відмовляючи в задоволенні вимоги про стягнення штрафних санкцій, судом першої інстанції зроблено висновок про те, що оскільки з боку відповідача відсутні порушення строків повернення отриманого природного газу, штрафні санкції за несвоєчасне повернення заявлені безпідставно, а тому вимоги про стягнення 18114320 грн. штрафу та 2869308,28 грн. пені є необґрунтованими.
Крім того, судом зроблено висновок що п.4 постанови Кабінету Міністрів України № 2045 від 28.12.02 не вказує на необхідність внесення змін до вже укладених договорів для продовження строку повернення отриманого з державного матеріального резерву палива, а також в наведеній постанові не вказується на прямий обов’язок підприємств електроенергетики щодо укладення угод про реструктуризацію заборгованості.
Щодо стягнення плати за позичання природного газу за період з 01.01.00 по 01.06.02 у розмірі 2626576,40 грн. то судом зроблено висновок про відмову в задоволенні вимог, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності. Суд визнав обґрунтованими вимоги про обов’язок оплати отриманого природного газу за період з 01.06.02 по 01.06.05 у сумі 3260577,60 грн., які скаржник не оспорює та не заперечує.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися з таким висновком, оскільки вважає його незаконним з мотивів невідповідності приписам Цивільного кодексу України.
Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення" зі змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Так, відповідно до ст.ст. 11, 13 Цивільного кодексу України, підставами виникнення змін або прав та обов’язків є акти цивільного законодавства України. Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звично ставляться. За змістом абз. 1 ч. 5 ст. 12 Закон України “Про державний матеріальний резерв”, відпуск матеріальних цінностей з державного резерву в порядку тимчасового позичання провадиться за рішенням Кабінету Міністрів України, в якому визначаються одержувачі, строки та умови відпуску матеріальних цінностей із державного резерву, а також строки їх повернення.
У відповідності до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.00 № 2045 "Про погашення заборгованості та впорядкування розрахунків підприємств електроенергетики з Державним комітетом України з державного матеріального резерву", строки повернення органічного палива, відпущеного з державного резерву у порядку тимчасового позичання підприємствам електроенергетики згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.12.99 № 1432 продовжено до 01.01.23.
В той же час, п.4 наведеної постанови зазначає, що підприємства електроенергетики у місячний строк повинні укласти угоди з Держкомрезервом України про реструктуризацію заборгованості за відпущене, відповідно до п.2 постанови, паливо.
Відмовляючи в задоволенні позову про повернення матеріальних цінностей, господарським судом Харківської області не враховано положення ст.ст. 11, 13, 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського процесуального кодексу України та їм не дано належної правової оцінки відповідно до ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки встановлення строку повернення природного газу впливає на правомірність нарахування штрафних санкцій.
Судам слід встановити, чи вносилися зміни до договору, чи укладено угоду про реструктуризацію заборгованості, чи має місце повернення позичених матеріальних цінностей та оцінити встановлені обставини з урахуванням п.15 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, оскільки наведений порядок визначає, що після прийняття рішення про відпуск матеріальних цінностей із державного резерву в порядку тимчасового позичання, Держкомрезерв забезпечує укладення договору з позичальником, в якому зазначаються умови та терміни відпуску (повернення) матеріальних цінностей.
Оцінка та дослідження наведених даних має значення для визначення, на кого покладається обов’язок укладення договору про реструктуризацію заборгованості, і з урахуванням встановленого, суду слід визначити, по вині якої із сторін не виконано умови для продовження терміну повернення матеріальних цінностей (п.4 постанови № 2045).
Висновки місцевого господарського суду про пропуск строку позовної давності є передчасними, оскільки зроблені без врахування приписів пункту 6 статті 268 Цивільного кодексу України (статті 83 Цивільного кодексу УРСР), відповідно до яких, позовна давність не поширюється на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння.
Згідно з приписом частини другої статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази та додатково перевіряти докази.
З огляду на наведені обставини, колегія суддів зазначає, що рішення господарського суду підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позову та направлення справи на новий розгляд, а в іншій частині –залишенню без змін.
При новому розгляді, суду слід з’ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.
Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву задовольнити частково. Рішення господарського суду Харківської області від 23.10.06 по справі № 44/143-06 в частині задоволення позову залишити без змін, а в частині відмови в задоволенні позову рішення господарського суду скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Головуючий - суддя В. Дерепа
Судді Б. Грек
Л. Стратієнко