Головуючий у 1 інстанції - Карягіна В.А.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2014 року справа №408/495/14-а

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Білак С.В.,

Яковенка М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області на постанову Біловодського районного суду Луганської області від 23 травня 2014 року у справі №408/495/14-а (суддя 1-ої інстанції - Карягіна В.А.) за позовом ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області, про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату сум недоотриманої державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -

В С Т А Н О В И В :

06 травня позивач звернувся до суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області про поновлення пропущеного строку звернення до суду; визнання неправомірними дії щодо відмови в перерахунку і виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; зобов'язання здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років на відповідний період з 19.09.2011 року по 19.09.2014 року з урахуванням проведених виплат.

Постановою Біловодського районного суду Луганської області від 23 травня 2014 року позовні вимоги задоволені частково, внаслідок чого, поновлено строк звернення до суду з даним позовом; визнано неправомірними дії щодо відмови в перерахунку та виплаті державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення 3-х років в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років за період з квітня 2012 року; зобов'язано здійснити перерахунок та виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення 3-х років в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років, визначеного Законом на відповідний період, за період з квітня 2012 року по 23 травня 2014 року з врахуванням здійснених виплат.

В апеляційній скарзі Управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процессуального права.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_3 має дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження від 04 жовтня 2011 року, виданого виконавчим комітетом Кононівською сільською радою Біловодського району Луганської області Серія НОМЕР_1, актовий запис № 08.

З копії довідки Управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області від 03.03.2014 року та листа Управління від 14.03.2014 року за №01/24-382 вбачається, що ОСОБА_3 перебувала на обліку та одержувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, як не застрахована особа.

Згідно ст. 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом № 107-VI - правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом № 2811-ХІІ, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом № 2240-ІІІ, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими законами.

Законом № 2811-ХІІ передбачено, що цей закон відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до інших законодавчих актів України» ст. 15 Закону № 2811-ХІІ викладено в наступній редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень». Проте відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» Розділ І цього Закону набирає чинності з 01.01.2008 року і діє по 31.12.2008 року. Отже, з 01.01.2009 року ст. 15 Закону № 2811-ХІІ відновила попередню редакцію, відповідно до якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Прожитковий мінімум (відповідно до ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум») - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років складає з 1 січня - 972 гривні.

Оскільки ані Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», ані іншими законами не встановлювалось на 2013 рік іншій, ніж у Законі № 2811-ХІІ розмір допомоги, спірні відносини регулюються Законом № 2811-ХІІ, а положення Постанови КМУ № 1751 від 27.12.2001 року в тій частині, в якій воно суперечить названому закону, застосовуватись не може. Отже, у відповідача наявний обов'язок здійснювати виплату державної допомоги в розмірі, передбаченому Законом № 2811-ХІІ.

Тобто, своїми діями відповідач порушив права позивача на гарантовану державою матеріальну підтримку материнства та належний соціальний захист, який гарантується державним соціальним забезпеченням, що має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму.

Відповідно до статті 1 зазначеного закону, громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України. Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також особи, яких визнано в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, мають право на державну допомогу нарівні з громадянами України на умовах, передбачених цим Законом, іншими законами або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Така правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2012 року у справі № 21-410а12.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін..

Керуючись статтями 24, 160, 167,184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області на постанову Біловодського районного суду Луганської області від 23 травня 2014 року у справі №408/495/14-а - залишити без задоволення.

Постанову Біловодського районного суду Луганської області від 23 травня 2014 року у справі №408/495/14-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: С.В. Білак

М.М.Яковенко