Суддя першої інстанції - Шальєва В.А.
Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
14 січня 2009 року справа № 2а-20586/08/0570
зал судового засідання у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Гаврищук Т.Г.
суддів: Сухарька М.Г.
Білак С.В.
|
при секретарі судового засідання |
Безруковій В.М. |
|
|
за участю представників: |
|
|
|
від позивача: |
не з'явився |
|
|
від відповідача: |
не з'явився |
|
|
|
|
|
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу |
Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька |
|
|
на постанову Донецького окружного адміністративного суду |
|
|
|
від по адміністративній справі |
13 листопада 2008 року № 2-а-20586/08 (суддя Шальєва В.А.) |
|
|
|
|
|
|
за позовом |
ОСОБА_1 |
|
|
до |
Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька |
|
|
про |
визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії |
|
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2008 року по справі № 2-а-20586/08 задоволено позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька, внаслідок чого визнані протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька з відмови в перерахуванні ОСОБА_1 пенсії відповідно до ч. 4 ст. 54, ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності (основну та додаткову) ОСОБА_1 з 01.09.08р. відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” із розрахунку восьми прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність, та 75% мінімальної пенсії за віком, що розраховується з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для відповідної категорії населення.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позивачу у задоволенні позову відмовити.
Позивач в письмових запереченнях проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.
Представники відповідача, позивача у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач належить до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 23.05.97р. (арк. справи 4). Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2позивач є інвалідом 2 групи. Позивачу була призначена пенсія по інвалідності, внаслідок встановлення 2 групи інвалідності, пов'язаною з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
03.09.2008р. позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька з заявою про нарахування державної та додаткової пенсій у розмірах, встановлених ч. 4 ст. 54, ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, на що УПФУ відмовило в перерахунку призначених пенсій з огляду на відсутність підстав такого перерахунку та правомірність визначення розміру пенсії.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Згідно до ст.54 наведеного Закону пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (частина третя статті 54 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3108-IV від 17.11.2005 ).
Наведеною нормою також встановлено, що розмір пенсії для інвалідів 2 групи, призначеної у відповідності з цим Законом, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком. Крім того, згідно до ст.50 цього Закону таким інвалідам призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Цим же законом визначено, що порядок обчислення пенсії визначається Кабінетом Міністрів України.
За приписами частини 1 статті 33 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсія по інвалідності призначається залежно від групи інвалідності і для інвалідів 2 групи складає 90 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.
Таким чином, після внесення змін у частину 3 статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” обчислення і призначення пенсії по інвалідності здійснюється за правилами загального закону, внаслідок чого розмір пенсії по інвалідності поставлений в залежність від розміру пенсії за віком, обчисленої за нормами загального закону.
Колегія судів не приймає посилання відповідача на те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що зазначена стаття частиною третьою доповнена Законом України № 2505 від 25 березня 2005 року (набрав чинності 31 березня 2005 року), тоді як частина третя статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” змінена Законом України від 17 листопада 2005 року № 3108-15 (набрав чинності 13 грудня 2005 року).
Частиною 4 статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” встановлено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком. Приписи зазначеної норми співпадають з приписами пункту 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1997р. № 523.
Згідно до частини 3 статті 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
За приписами частини 3 статті 4 Закону України „Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року № 966-14 (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 року) прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Колегія судів погоджує висновок суду першої інстанції про безпідставність посилання відповідача на необхідність застосування у спірних відносинах постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002р. № 1 «Про підвищення розмірів пенсій інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету», оскільки, виходячи із приписів пункту першого та шостого статті 92 Конституції України, статті 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», дія положень наведеного Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону. Абзацом другим преамбули, частиною 3 статті 4, п.16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, і те, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених конституцією України та законами України основних соціальних гарантій визначені Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-3, за приписами ст.17 якого до основних державних соціальних гарантій включаються мінімальний розмір пенсії за віком. Частиною другою зазначеної статті встановлено, що основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ст.19 цього Закону виключно законами України визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.
Підпунктом 12, 15, 17 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до ст. 50, ч. 4 ст. 54, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.08р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема п. 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
За таких обставин, колегія суду погоджує висновок суду першої інстанції, щодо визнання дій відповідача протиправними щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку пенсії та зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії, відповідно до ст.50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру восьми мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії за віком, що розраховуються залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб з 01.09.08р.
Колегія суддів зазначає, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень (зокрема рішення № 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005, № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року по справі № 1-28/2008), і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2008 року по справі № 2-а-20586/08 залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2008 року по справі № 2-а-20586/08 залишити без змін.
Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 14 січня 2009 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Гаврищук Т.Г.
Судді: Сухарьок М.Г.
Білак С.В.