РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

«5» грудня 2006 року    Колегія  суддів  судової палати  в  цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Ткач О.І.

Суддів - Ткач З.Є., Храпак Н.М.

при секретарі - Жовняревич Т.М.

з участю - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ТзОВ "Ельдорадо-Україна" на рішення Тернопільського міськрайсуду від 2 жовтня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ "Ельдорадо-Україна" про видачу трудової книжки і стягнення середньомісячного заробітку за час її затримки , стягнення заробітної плати та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення в частині відмови в задоволенні його вимог, посилаючись на те, що суд невірно трактував норми матеріального права стосовно його права на отримання зарплати та середньомісячної зарплати за час затримки видачі трудвої книжки.

ТзОВ "Ельдорадо-Україна" в апеляційній скарзі оскаржує рішення стосовно стягнення з них в користь ОСОБА_1 179,22 грн матеріального забезпеченя за час тимчасової його непрацездатності, оскільки дана виплата не носить характеру винагороди за виконану роботу . Позивач просив стягнути в його користь лише заробітну плату , а не провести оплату за час тимчасової непрацездатності.

Рішенням Тернопільського міськрайсуду від 2 жовтня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково:

·        стягненно з ТзОВ "Ельдорадо-Україна" в користь ОСОБА_1 179,22 грн , 51 грн судового збору в користь держави та ЗО грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи;

·        в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Справа №22ас-1194                                     Головуючий в 1-й інстанції - Сливка Л.М.

Доповідач - Ткач О.І.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційних скари за матеріалами справи, приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, а скарга ТзОВ "Ельдорадо-Україна" до задоволення.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач звільнений з 8 лютого 2006 року за невихід на роботу без поважних причин з 20 грудня 2005 року по 8 лютого 2006 року, то відповідно він не має права на отримання плати за виконання обов'язків вантажника. Однак, враховуючи пред'явлений позивачем суду листок непрацездатності за період з 23 грудня 2006 року по 5 січня 2006 року, стягнув в користь позивача 179,22 грн "оплати за час непрацездатності".

Оскільки позивачем не доведено факт затримки відповідачем видачі трудової книжки , тому відмовлено і в задоволенні вимог про видачу трудової книжки та оплату середньомісячного заробітку за час її затримки.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 був звільнений з посади вантажника з 8 лютого 2006 року у зв"язку з вчиненням прогулів. Позивач в судовому порядку не оспорює факт звільнення, однак звернувся до суду з позовом про стягнення заробітної плати з 20 грудня 2005 року по 8 лютого 2006 року - період , який відповідач трактує як невихід позивача на роботу без поважних причин. Тому в цій частині рішення про відмову про стягнення зарплати за період з 20 грудня 2005 року по 8 лютого 2006 року є законним та обгрунтованим.

Законним є рішення і стосовно відмови в решті позовних вимог, оскільки , як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був звільнений відповідачем в вересні 2005 року і отримав трудову книжку. Дана обставина не оспорюється сторонами.

Згідно ст. 10 ЦПК -" Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом".

Виходячи з вищенаведеної норми закону, суд першої інстанції вірно відмовив в задоволенні і в цій частині вимог, оскільки достовірних доказів про передачу трудової книжки роботодавцю позивач суду не представив.

Що ж стосується стягнення в користь ОСОБА_1 179,22 грн, то суд апеляційної інстанції вважає за можливе скасувати рішення в цій частині , оскільки вказана сума є матеріальним забезпеченням за час тимчасової непрацездатності ї з позовом про стягнення саме такої виплати ОСОБА_1 не звертався до суду, а право визначати предмет та підстави позову належить, згідно ст. 11 ЦПК, лише позивачу.

Керуючись ст.ст.307,309 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

ВИРІШИВ:

Апеляційну   скаргу   ОСОБА_1   відхилити,   а апеляційну скаргу ТзОВ "Ельдорадо-Україна"   задоволити.

Скасувати рішення Тернопільського міськрайсуду від 2 жовтня 2006 року в частині стягнення в користь ОСОБА_1  179,22 грн як матеріального

забезпеченя за час тимчасові" непрацездатності та судових витрат та ухвалити нове, яким відмовити в задоволеній цих вимог; в решті - рішення залишити без зміни.

Рішення   набирає  чинності   з  моменту     проголошення,   але   може   бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий

Судді