22-ц/775/1113/2014(м)
265/594/14-ц
Головуючий в 1 інстанції: Козлов Д.О.
Доповідач: Гаврилова Г.Л.
Категорія 27
У Х В А Л А
Іменем України
09 вересня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого судді Гаврилової Г.Л.
суддів Сороки Г.П., Мироненко І.П.
при секретарі - Бельченко Б.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 червня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4 про стягнення боргу та визнання права власності,
В С Т А Н О В И Л А:
В квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості, посилаючись на обставини, згідно яких за договором позики від 19 жовтня 2011 року та за договором позики із доповненнями від 18 листопада 2011 року відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали від позивача під заставу автомобіля «Тойота Кемрі» грошові кошти в розмірі 60000 грн. До теперішнього часу сума позики, відсотків за користування позикою та пені не була повернута. Станом на 19 березня 2014 року загальний розмір невиконаних відповідачами зобов'язань за договором позики від 19 жовтня 2011 року та від 18 листопада 2011 року складає 430500 грн., з яких сума позики - 60000 грн., відсотки за користування позикою - 139200 грн., 3% річних на суму позики - 3600 грн., пеня за порушення зобов'язання - 227700 грн. Просив суд стягнути з відповідачів солідарно суму боргу в розмірі 430500 грн. та в рахунок виконання зобов'язання визнати за ним право власності на автомобіль «Тойота Кемрі» 2003 року випуску н/з НОМЕР_1.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 червня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 262 800 грн. У задоволенні решти заявлених позовних вимог -відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення суду змінити та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а саме стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 всю суму за договором позики у розмірі 430500грн та визнати за ним право власності на заставлений автомобіль Тойота Кемрі».
Відповідач ОСОБА_3, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи до суду не з'явився, клопотань до апеляційного суду не надавав, що у відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справі за його відсутність.
Заслухавши суддю-доповідача,пояснення позивача ОСОБА_1,який доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, заперечення відповідачів ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6,представника відповідача ОСОБА_3- ОСОБА_7, які просили відмовити у задоволенні скарги, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволені позову в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором , суд виходив з того, що з відповідачем ОСОБА_5 договір поруки, або застави у передбачений законом спосіб з ОСОБА_1 не укладався, отже відсутні підстави як для стягнення з нього грошових коштів так і визнання права власності за ОСОБА_1 на автомобіль «Тойота Кемрі» ,який станом на листопад 2011 року належав ОСОБА_5
Судова колегія погоджується з даними висновками суду.
Відповідно вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, що відповідно до договору позики-застави від 19 жовтня 2011 року та 18 листопада 2011 року між ОСОБА_1, з одного боку, та ОСОБА_3 який діяв за довіреністю від 27 травня 2010 року від ОСОБА_5 з іншого боку, була укладена угода, за якою позивач ОСОБА_1 передає грошові кошти в сумі 50 000 грн. та 10000 гривень позичальнику на строк до 19 лютого 2012 року із щомісячною сплатою 6% за кожен місяць користування позикою до повного повернення. В разі ж несвоєчасної сплати відсотків позичальник зобов'язується у такому разі сплачувати позичальнику 8% за кожен місяць користування позикою. При несвоєчасному поверненні позики або відсотків позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі 0,5% від суми позики за кожен день прострочки та сплачує 3% річних. ( а.с. 3-4) В договорі зазначено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 несуть солідарну відповідальність перед ОСОБА_1 В договорі також зазначено, що уся сума позики була отримана 19 жовтня та відповідно 2011 року ОСОБА_3
За вказаним договором позики-застави від 19 жовтня 2011 року позика була надана під заставу автомобіля «Тойота Кемрі» 2003 року випуску н/з НОМЕР_1. з передачею документів на транспортний засіб ОСОБА_1
За довіреністю від 27 травня 2010 року, посвідченою приватним нотаріусом, реєстр № 881, ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_3 бути представником з питань керування та розпорядження належним довірителю автомобілем «Тойота Кемрі» 2003 року випуску н/з НОМЕР_1. з правом продажу, обміну, передачі у оренду, позичку, на підставі чого довіритель уповноважив повірену особу розписуватись за та укладати всі необхідні договори. Повноважень щодо укладення договору застави , поручительства, отримання грошових коштів у кредит дана довіреність не містить. ( а.с. 9)
З простої письмової довіреності від 19 жовтня 2011 року вбачається, що ОСОБА_8 доручив ОСОБА_3 розпорядитися, в тому числі передати в заставу, автомобілем «Тойота Камрі» 2003 року випуску н/з НОМЕР_2 та отримати за це грошові кошти (а. с. 11).
Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Застава, як правовий інститут цивільного законодавства виконує забезпечувальну функцію, тобто спрямована на те, щоб гарантувати кредитору-заставодержателю задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна, незалежно від майнового стану боржника, і наявності у нього заборгованості перед іншими кредиторами, отже застава встановлюється для гарантування майнових інтересів кредитора-заставодержателя.
Відповідно до ч. 1 ст. 577 ЦК, якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ст. ст. 13, 14 Закону України « Про заставу» (в редакції від 27 липня 2010 року) у випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, а також транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів. При цьому недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України.
У судовому засіданні позивач підтвердив, що ОСОБА_8 не підписував договір позики- застави, грошей від ОСОБА_1 не отримував.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_8 не підписував договору - застави на отримання грошових коштів, не брав зобов'язань на себе як майнового поручителя за боргові зобов'язання ОСОБА_3, а довіреність на ім'я ОСОБА_3 про передачу автомобіля «Тойота Камрі» 2003 року випуску н/з НОМЕР_1 у заставу виконана у простій письмовій формі , суд прийшов до обґрунтованого висновку, що договір позики-застави від 19 жовтня 2011 року та доповнення до нього від 18 листопада 2011 року повинні були укладатися в частині, що стосувалась застави транспортного засобу, нотаріально, та порушення вимог щодо форми укладення договору застави унеможливлює майнову відповідальність ОСОБА_8 за боргові зобов'язання ОСОБА_3 У свою чергу нотаріальна довіреність від 27.05.2010 року від імені ОСОБА_8 на керування та розпорядження автомобілем «Тойота Камрі» ОСОБА_3 не містить повноважень щодо передачі автомобілю у заставу.
Доводи апеляції, що суд необґрунтовано зменшив розмір пені з 227700 гривень до 60000 гривень, оскільки відповідач не заявляв клопотань про зменшення розміру пені, не відповідає обставинам справи, оскільки у судовому засіданні 17 червня 2014 року представником ОСОБА_3 -ОСОБА_7 позов було визнано частково, оскільки сума заявлених за позовом вимог щодо нарахованих штрафних санкцій є занадто великою, яку він просив зменшити. ( а.с. 71 оборот)
Крім того, судом , між іншого, враховане, що ОСОБА_3 фактично проводилось часткове погашення боргу, та що сума пені в розмірі 227 700 грн. значно перевищує розмір наданої позичальнику позики в розмірі 60000 грн.
За таких обставин, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги , судова колегія погоджується з висновками суду щодо часткового задоволення позову, а доводи апеляційної скарги про порушення норм матеріального права є безпідставними.
Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, та є безумовною підставою для скасування рішення у справі не встановлено.
керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 червня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання чинності безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді