АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/809/14 Справа № 202/27802/13-к Головуючий у 1 й інстанції - Ігнатенко В. В. Доповідач - Дігтярь Н.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2014 року м. Дніпропетровськ

колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Дігтярь Н.В.

суддів - Руських К.Г., Слоквенко Г.П.

при секретарі - Дерев'янко І.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровськ кримінальне провадження №12013040660001612 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на вирок Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 24 березня 2014 року щодо

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м.Дніпропетровськ,

проживає за адресою АДРЕСА_1,

відносно якого ухвалено обвинувальний вирок за ч.2 ст.121, ч.2 ст.296 КК України;

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_4,

уродженця м.Дніпропетровськ,

проживає за адресою АДРЕСА_2,

відносно якого ухвалено обвинувальний вирок за ч.2 ст.121, ч.2 ст.296 КК України;

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_6,

уродженця м.Дніпропетровська,

проживає за адресою АДРЕСА_3,

відносно якого ухвалено обвинувальний вирок за ч.2 ст.296 КК України,

за участю прокурора - Ярової О.А.

обвинувачених - ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7

захисників - ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_8

потерпілого - ОСОБА_9

Обвинуваченим ОСОБА_2, захисником ОСОБА_5 в інтересах обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_6 захисником ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 принесені апеляційні скарги на вирок Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 24 березня 2014 року.

Цим вироком ОСОБА_6 засуджено за ч.2 ст.121 КК України на 7 років позбавлення волі, за ч.2 ст.296 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 7 років позбавлення волі; обвинуваченого ОСОБА_2 засуджено за ч.2 ст.121 КК України на 7 років позбавлення волі, за ч.2 ст.296 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст.70 ч.1 КК України ОСОБА_2 шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 7 років позбавлення волі; ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за ч.2 ст.296 КК України до 1 року позбавлення волі, та в зв'язку з повним відбуттям покарання, звільнено від призначеного судом покарання.

Обвинувачений ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження відносно нього закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину. В обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги вказує на неповноту та неправильність досудового розслідування, зазначає проте, що судом першої інстанції під час нового судового розгляду не виконані вказівки апеляційного суду Дніпропетровської області надані в ухвалі від 21 лютого 2013 року, а саме не з'ясовані кримінального провадження, механізм нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, належним чином не надана оцінка показанням обвинувачених та потерпілого, для уточнення та усунення суперечностей між проведеними судово-медичними експертизами не призначено комісійну судову-медичну експертизу для уточнення часу утворення субдуральної гематоми, у зв'язку з чим вважає вирок суду необґрунтованим та незаконним.

Захисник ОСОБА_3 в апеляційній скарзі в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 просить вирок суду скасувати, звільнивши його підзахисного з-під варти. В обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги вказує про те, що в обґрунтування доведеності вини ОСОБА_4 та ОСОБА_2 покладені сумнівні покази потерпілого і обвинуваченого ОСОБА_7, зазначає, що судом першої інстанції не було ретельно перевірено доводи засуджених та їх захисників, щодо обставин злочину, механізму, кількості нанесених ударів. Судом не взяті до уваги показання потерпілого ОСОБА_9, який працівникам міліції, лікарям та судово-медичним експертам вказав про те, що через тяжкий стан сп'яніння обставин побиття не пам'ятає. Також не враховані показання обвинувачених з приводу того, що конфлікт спровоковано потерпілим, не взято до уваги особу потерпілого, який раніше судимий, зловживав спиртними напоями. Суд першої інстанції вважаючи за необхідним та задовольнивши клопотання про виклик до суду співмешканки ОСОБА_9 - ОСОБА_10, яка в першому судовому розгляді вказала, що ОСОБА_9, звільнившись з місць позбавлення волі зловживав спиртними напоями, а 03 жовтня 2011 року біля третьої години ночі повернувся додому в стані сильного алкогольного сп'яніння, побитим, та пояснив, що нічого не пам'ятає, ніби був побитий невідомими, але суд ОСОБА_10 не допитав, чим, на думку захисника, допустив неповноту судового розгляду. Вказує на те, що судом необґрунтовано та безпідставно визнано обтяжуючою обставиною перебування обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння. Вважає, що органами досудового слідства та судом не надана належна оцінка діям співучасника злочину ОСОБА_7 за ст.121 ч.2 КК України, який потерпілому наносив удари через що останній, на його думку, безпідставно усунутий від відповідальності.

Захисник ОСОБА_5, в інтересах обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_2, в своїй апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_2 і ОСОБА_6 закрити за відсутності складу злочину. В обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги вказує про те, що висновки суду з приводу спричинених потерпілому тяжких тілесних ушкоджень обвинуваченими ОСОБА_2 і ОСОБА_6 та механізм їх утворення саме 04 жовтня 2011 року близько 00 години 30 хвилин біля будинку 90 по вул.Калинова у м.Дніпропетровську, є сумнівними внаслідок суттєвих суперечностей в провадженні, а також того факту, що до лікарняного закладу ОСОБА_9 звернувся лише біля 15 години 05 жовтня 2011 року. Суд, визнавши належними і допустимими докази і дослідивши їх, належної оцінки їм не надав, а лише частково виклав у вироку. Вказує про те, що судом безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про проведення комісійної судово-медичної експертизи. Суд не надав належної оцінки показам свідка ОСОБА_11 надані ним у суді, що ОСОБА_2 і ОСОБА_6 не наносили ударів ОСОБА_9, а навпаки - зупиняли ОСОБА_7, який бив останнього, а також той факт, що потерпілий після бійки був у свідомості і сам пішов додому. Даний факт узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_10, що ОСОБА_9 04 жовтня 2011 року прийшов додому біля 03 години ранку, а будинок, де він мешкає розташований поруч з місцем події, де перебував останній більше 2 годин, після того як конфлікт з обвинуваченими закінчився, не з'ясовано ні під час досудового ні судового слідства. При допиті судово-медичного експерта ОСОБА_12 було встановлено, що субдуральна гематома, виявлена і видалена у ОСОБА_9 під час проведення операції о 17-19 годинах 05 жовтня 2011 року, за часом утворення відповідає терміну 12-24 години до проведення операції, таким чином, на думку захисника, момент її утворення припадає на 17 - 00 годину 04 жовтня 2011 року. Також вказує про те, що судом не надано оцінки тому факту, що в постанові про порушення кримінальної справи, винесеній слідчим 05 жовтня 2011 року в установчій частині зазначено, що 04 жовтня 2011 року біля 03 години невідома особа біля будинку 90 по вул.Калинова у м.Дніпропетровську нанесла ОСОБА_9 тяжкі тілесні ушкодження, ця ж фабула про вчинення злочину однією особою повторюється у постанові про створення СОП від 07 жовтня 2011 року і в окремому дорученні слідчого ОСОБА_17, на підставі зазначеного захисник вказує, що заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_4 надані попередньо про фальсифікацію доказів слідчим, потребують перевірки та належної оцінки.

Вироком Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 24 березня 2014 року встановлено, що обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_7, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, 04 жовтня 2011 року, близько 00 годин 30 хвилин, знаходились біля будинку №90 по вул.Калиновій у м.Дніпропетровську, побачивши потерпілого ОСОБА_9, маючи намір, спрямований на грубе порушення суспільного порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи групою осіб, підійшли до ОСОБА_9, якому обвинувачений ОСОБА_6, умисно завдав удар ногою в область грудей, від чого останній впав на землю.

Після чого, обвинувачений ОСОБА_7, грубо порушуючи суспільний порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, діючи умисно, завдав не менше трьох ударів ногами по ногам лежачого на землі потерпілого спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді саден на передній поверхні лівого колінного суглобу, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Далі, обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_6, маючи намір, спрямований на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, спільно нанесли потерпілому ОСОБА_9 не менше трьох ударів ногами та кулаками в область голови та обличчя, в результаті чого спричинили потерпілому ОСОБА_9 тяжкі тілесні ушкодження.

Заслухавши доповідь судді, прокурора про залишення вироку без змін, пояснення захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6, який доповнив, що прохає кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 закрити на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України, захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_6, який підтримав свою апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_2, який підтримав свою апеляційну скаргу та апеляції захисників, обвинуваченого ОСОБА_6, який підтримав апеляційну скаргу захисника ОСОБА_13, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника, які просили вирок суду залишити без змін, потерпілого ОСОБА_9, який просив вирок суду залишити без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження у сукупності з доводами апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як видно з вироку, суд перевірив обґрунтованість пред'явленого обвинувачення ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та дав відповідну оцінку доказам у кримінальному провадженні, які є належними та допустимими.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у скоєнні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, за який вони засуджені, кваліфікація їх дій, на думку колегії суддів, є вірною та такою, що відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджується дослідженими судом доказами, яким він дав належну оцінку.

Так, обвинувачений ОСОБА_7 визнав себе винним у скоєнні хуліганських дій відносно потерпілого ОСОБА_9 і пояснив за яких обставин ним та обвинуваченими ОСОБА_2 і ОСОБА_6 було вчинено відносно ОСОБА_9 інкриміновані їм злочини.

ОСОБА_7 пояснив, що 04 жовтня 2011 року першим удар завдав потерпілому ОСОБА_9 обвинувачений ОСОБА_6, за яким він завдав удари по тілу потерпілого, а ОСОБА_2 та ОСОБА_6 в область тіла та голови.

Ці обставини підтвердив і потерпілий ОСОБА_9 в суді першої інстанції.

Так, ОСОБА_9 пояснив, що вночі 04 жовтня 2011 року біля будинку, де він мешкає, на нього напав незнайомий, збив його з ніг, до якого приєдналися ще два незнайомі чоловіки, двоє з яких біли його по тілу та голові, один по ногам.

Вказані обставини підтвердив потерпілий і в суді апеляційної інстанції. Також потерпілий пояснив, що раніше з обвинуваченими не був знайомий, неприязних стосунків між ними не було і причин їх обмовляти він не має.

Потерпілий починаючи з своїх пояснень, даних під час перебування в лікарні в післяопераційний період - 08 жовтня 2011 року, що було предметом дослідження за клопотанням захисника ОСОБА_5 в суді апеляційної інстанції, дав послідовні показання.

Так, з перших пояснень, які він підтвердив суду апеляційної інстанції, потерпілий вказав про його побиття трьома невідомими особами біля житлового будинку №90 по вул.Калиновій в м.Дніпропетровську біля 0 годин 30 хвилин 04 жовтня 2011 року (т.1 а.с.20-22), чим заперечуються доводи апеляційної скарги захисника про те, що потерпілий був побитий однією особою.

Про його побиття трьома особами потерпілий повідомив і своїй цивільній дружині ОСОБА_10 після повернення додому о третій годині ночі, про що вона підтвердила, будучи допитаною за клопотанням захисника ОСОБА_5, в суді апеляційної інстанції.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що напередодні потерпілий ОСОБА_9 приходив до неї на роботу в нетверезому стані і вони посварилися. Повернувся додому біля третьої години ночі, в тверезому стані, був побитий, одежа на ньому, була в крові. ОСОБА_9 пояснив, що його побили троє невідомих біля будинку, де вони мешкали. Зранку ОСОБА_9 став скаржитися, що йому зле, вона думала, що через попереднє вживання алкоголю, тому придбала йому дві пляшки пива. Після чого потерпілий в той же день біля 17 години ходив до магазину за хлібом, звідкіля швидко повернувся в охайному вигляді, як і коли йшов. На ранок слідуючого дня йому стало зовсім зле, почалися судороги, внаслідок чого вона змушена була викликати швидку допомогу, якою його було доставлено до лікарні і прооперовано. Після виписки потерпілого з лікарні до них приходили обвинувачені ОСОБА_2 і ОСОБА_6 з батьками, вибачитися. Вдруге приходили самі батьки, мова йшла про грошову компенсацію завданої шкоди в дві тисячі доларів. ця вимога була її та ОСОБА_9 для відшкодування майнової та моральної шкоди. Шкода, завдана ОСОБА_7, була відшкодована в розмірі 20000грн.

Свідок підтвердила суду дані нею первинні пояснення працівникам міліції, якими була опитана в лікарні, під час операції потерпілого, а також в подальшому показання в якості свідка (т.1 а.с.6-7, 8-9).

Із зазначених пояснень та показань в якості свідка ОСОБА_10 встановлено, що потерпілий був побитий саме трьома особами, в зазначений час та за обставин, встановлених у вироку суду.

Потерпілий ОСОБА_9 вказав на обвинувачених як на осіб, які його безпричинно побили за встановлених судом обставин. При цьому зазначав, що саме обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_6 завдали йому удари в область голови, травма якої визнана тяжким тілесним ушкодженням відповідно висновку судово-медичної експертизи. Потерпілий зазначив суду апеляційної інстанції, що після вказаного його побиття обвинуваченими до часу його госпіталізації більше його ніхто не бив. А тілесні ушкодження, завдані йому, завдані саме обвинуваченими у зазначений час.

Чим заперечуються доводи сторони захисту про можливе отримання потерпілим тілесних ушкоджень під час його відвідування магазину біля 17 години 04 жовтня 2011 року. Ці доводи апеляції заперечуються і наведеними показаннями свідка ОСОБА_10 про те, що потерпілий прийшов з магазину в охайному вигляді і не скаржився про ще якесь його побиття.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтвердив, що побили потерпілого вони втрьох з ОСОБА_2 і ОСОБА_6 саме за встановлених вироком суду обставин.

В ході відтворення обстановки та обставин події яка мала місце 04 жовтня 2011 року (т.1 а.п.235-241), потерпілий ОСОБА_9 вказав на механізм та обставини нанесення йому тілесних ушкоджень обвинуваченими.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №3635е від 03 листопада 2011 року (т.1 а.с.39-41), у потерпілого ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, забиття головного мозку 2-го ступеню, гострої субдуральної гематоми праворуч, параорбітальної гематоми праворуч, садна лобної ділянки, субкон'юктивального крововиливу праворуч, які за своїм характером відносяться до категорії тяжких, за ознакою небезпечні для життя у момент заподіяння. Враховуючи наявність вказаних тілесних ушкоджень, слід вважати, що в область голови було нанесено не менше двох травматичних дій тупого твердого предмету (предметів). Вплив травмую чого предмету (предметів) був направлений в область голови в ділянку правого кута лобу.

Згідно додаткового висновку судово-медичної експертизи № 4196е від 29 грудня 2011 року (т.1 а.с.246-248), відповідно протоколу відтворення обстановки та обставин подій ОСОБА_7 наносив удари ногами по ногам ОСОБА_9, внаслідок яких могли виникнути садна, сліди від яких виявлені на передній поверхні лівого колінного суглобу, що мають ознаки легких тілесних ушкоджень, які мають незначні скороминущі наслідки.

За даними медичної документації ознак різночасового виникнення тілесних ушкоджень не зазначено.

Згідно з даними додаткової судово-медичної експертизи № 1731е від 30 квітня 2013 року (т.4 а.с.170-174) - локалізація та характер виявлених у ОСОБА_9 тілесних ушкоджень в області голови та обличчя, лівого колінного суглобу не суперечить механізму їх утворення, на який вказує ОСОБА_9 в ході проведення слідчого експерименту за його участю, тоб-то при ударах руками та ногами в область голови праворуч, а також по нижнім кінцівкам.

Свідок ОСОБА_14 суду підтвердив, що момент побиття потерпілого не бачив, але до потерпілого пішли саме троє обвинувачених і він почув, що між ними була потасовка: лайка, удари, хлопки - бійка. Коли він підійшов до них, то потерпілий лежав на землі «калачиком», а обвинувачені знаходилися навколо нього.

Обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_6, допитані в суді першої інстанції показали, що удари потерпілому наносив обвинувачений ОСОБА_7 в їх присутності, тим самим підтвердили, що інших осіб біля потерпілого на місці пригоди, крім них та ОСОБА_7 не було, який в свою чергу вказав, що потерпілому удари наносили і обвинувачені ОСОБА_2 і ОСОБА_6

Безпідставні доводи апеляції про наявність у потерпілого тілесних ушкоджень до конфлікту з обвинуваченими, про що повідомили свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15, оскільки, як встановлено в ході судового розгляду з показань потерпілого, саме обвинувачені завдали йому тілесних ушкоджень, яких до цього в нього не було.

Доводи про інші обставини побиття потерпілого до або після вказаного в обвинувачені часу і обставин, на думку колегії суддів є не обґрунтованими, оскільки не підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_7 не вказував на наявність у потерпілого тілесних ушкоджень до побиття ними потерпілого, що узгоджується з показаннями потерпілого ОСОБА_9.

Обвинувачений ОСОБА_7 при судовому розгляді суду підтвердив, що 04 жовтня 2011 року, близько 00 годин 30 хвилин, біля будинку №90 по вул.Калиновій у м.Дніпропетровську, мав місце конфлікт, в ході якого обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_2 нанесли потерпілому ОСОБА_9 тяжкі тілесні ушкодження. Потерпілий ОСОБА_9 у судовому засіданні чітко вказав на обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_2, як на осіб, що спричинили йому тяжкі тілесні ушкодження, при цьому чітко та послідовно вказав про механізм нанесення тілесних ушкоджень, який не суперечить висновкам судово-медичних експертиз, свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні суду також підтвердив, що 04 жовтня 2011 року, близько 00 години 30 хвилин, біля будинку № 90 по вул.Калиновій у м. Дніпропетровську, мала місце «колотнеча», після якої побачив потерпілого з тілесними ушкодженнями, який лежав на землі, а біля нього знаходилися троє обвинувачених.

Висновки суду також ґрунтуються на даних

-протоколів очних ставок від 08 листопада 2011 року між потерпілим ОСОБА_9 та обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_6 (т.1 а.с.220-222, 223-225), в ході проведення яких потерпілий підтвердив обставини нанесення йому тілесних ушкоджень 04 жовтня 2011 року обвинуваченими ОСОБА_6 та ОСОБА_2,

-протоколу очної ставки від 27 грудня 2011 року, проведеною між свідком ОСОБА_14 та потерпілим ОСОБА_9 (т.1 а.с.229-232), відповідно до якої свідок підтверджує, що обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 04 жовтня 2011 року вчинили кримінальні правопорушення,

-протоколу відтворення обстановки та обставин події від 16 серпня 2012 року, з фототаблицею до нього (т.3 а.п.7-12), в ході проведення якої обвинувачений ОСОБА_7 послідовно вказав на механізм та обставини нанесення потерпілому ОСОБА_9 тілесних ушкоджень обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_6,

-протоколу проведення слідчого експерименту від 19 квітня 2013 року, з фототаблицею до нього (т.4 а.с.114-119), в ході проведення якого свідок ОСОБА_14 вказав на місце та обставини нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 обвинуваченими,

-протоколу проведення слідчого експерименту від 19 квітня 2013 року, з фототаблицею до нього (т.4 а.с.120-129), в ході проведення якого обвинувачений ОСОБА_7 вказав на обставини нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_6,

-протоколу проведення слідчого експерименту від 25 квітня 2013 року, з фототаблицею до нього (т.4 а.с.157-166), в ході проведення якого потерпілий ОСОБА_9 вказав на місце, спосіб та обставини нанесення йому тяжких тілесних ушкоджень обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_6

-даних додаткового висновку судово-медичної експертизи № 1731е від 30 квітня 2013 року (т.4 а.с.170-174), відповідно яких - локалізація та характер виявлених у нього тілесних ушкоджень в області голови та обличчя, лівого колінного суглобу не суперечить механізму їх утворення, на який вказує ОСОБА_9 в ході проведення слідчого експерименту за його участю, тобто при ударах руками та ногами в область голови праворуч, а також по нижнім кінцівкам. Локалізація та характер виявлених у потерпілого ОСОБА_9 тілесних ушкоджень в область голови та обличчя, лівого колінного суглобу не суперечить механізму їх утворення на який вказує обвинувачений ОСОБА_7 в ході проведення слідчого експерименту за його участю, тобто при ударах руками та ногами в область голови праворуч, а також по нижнім кінцівкам.

Локалізація та характер виявлених у потерпілого ОСОБА_9 тілесних ушкоджень в область голови та обличчя не суперечить механізму їх утворення на які вказують обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_2 в ході проведення слідчих експериментів за їх участю, тобто при ударах руками та ногами в область голови праворуч ОСОБА_7. Однак, вказані обставини не знайшли свого підтвердження в ході слідства.

Показання обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_6 щодо нанесення ударів потерпілому тільки в область тулубу заперечується висновком СМЕ -1731-Е (т.4 а.с.170-174), за яким, враховуючи дані протоколів слідчих експериментів - виявлені у ОСОБА_9 тілесні ушкодження спричинені від ударів руками та ногами в область голови та обличчя праворуч, чим заперечуються доводи апеляції обвинуваченого ОСОБА_2 щодо не встановлення механізму спричинення потерпілому тілесних ушкоджень.

Згідно висновку судово-імунологічної експертизи №853 від 17 листопада 2011 року (т.1 а.с.84-87), в слідах на кофті ОСОБА_2 встановлена наявність крові людини, і можлива наявність домішку крові в слідах від потерпілого ОСОБА_16, оскільки виявлений антиген Н є групоспецифічним для крові ОСОБА_16, що підтверджує участь ОСОБА_2 у побитті потерпілого.

Доводи захисника ОСОБА_5, з приводу того, що субдуральна гематома, виявлена у потерпілого за часом утворення відповідає терміну 12-24 години до проведення операції, тобто близько 17-00 години 04 жовтня 2011 року, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки в додатковому висновку судово-медичної експертизи № 4196е від 29 грудня 2011 року (т.1 а.с.246-248), вказано, що ушкодження в області голови (субдуральна гематома, садна та синці) могли виникнути за умов вказаних потерпілим ОСОБА_9 при проведенні відтворення обстановки та обставин події, та додатковий висновок судово-медичної експертизи № 1731е від 30 квітня 2013 року (т.4 а.с.170-174), що їх локалізація та характер не суперечить механізму утворення, на який вказує ОСОБА_9 в ході проведення слідчого експерименту за його участю, тобто при ударах руками та ногами в область голови праворуч.

Вищезазначене підтверджується і показаннями, даними під час судового розгляду судово-медичним експертом ОСОБА_12, який підтвердив свій висновок, пояснивши, що джерелом дослідження був потерпілий та його історія хвороби з лікарні з записами проведеними лікарем швидкої допомоги, а потім лікарем, що оперував. В історії хвороби характеристика тілесних ушкоджень описана дуже мало. Експерт вказав, що субдуральна гематома, виявлена у потерпілого, в разі її несвоєчасного оперативного лікування могла призвести до летального наслідку, тому являється небезпечною для життя. Місце гематоми є наслідком нанесених тілесних ушкоджень в той проміжок часу, який вказаний слідчим в постанові про призначення експертизи. Оскільки виявлена гематома була об'ємом 60мл, це свідчить, що з моменту нанесення тілесного ушкодження пройшло не менше 24 годин, також експертом чітко зазначено, що точний час утворення гематоми можливо встановити тільки шляхом проведення її гістологічного дослідження, однак, це не надається можливим в результаті відсутності предмету дослідження - самої гематоми, яка була видалена під час оперативного втручання. Гематома, видалена у потерпілого, була у згустках, але лікарем не описана характеристика згустку, тому неможливо встановити точний час виникнення гематоми. Оскільки стан потерпілого погіршувався, дана обставина припускає збільшення розміру гематоми.

Також колегія вважає необґрунтованими доводи захисника ОСОБА_5 з приводу того, що після нанесеної ЧМТ потерпілий не міг перебувати у свідомості, оскільки, спеціалістом в області медичних знань ОСОБА_12 під час судового розгляду слушно зазначено, що больовий синдром у кожної людини під час отримання ЧМТ є індивідуальним та залежить від рівня фізичної підготовленості та особистого перенесення, що у даному випадку свідчить про те, що враховуючи індивідуальні особливості ОСОБА_9, останній можливо міг і не весь час після нанесення ударів знаходитись без свідомості. Травма може супроводжуватися втратою свідомості, після чого людина може піднятися і піти. Оскільки є світлий проміжок часу для активних дій - доба, дві, доки не збереться конкретний згусток.

Наведені докази спростовують доводи апеляційних скарг, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 не брали участі у побитті ОСОБА_9, та що тяжкі тілесні ушкодження потерпілому можливо були спричинені в інший час та за інших обставин,

Як видно з апеляційних скарг, захисники не наводять конкретних фактів посилання на такі докази.

А тому, давши оцінку наведеним доказам суд дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_2 і ОСОБА_6 у вчинені хуліганства та умисне спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень групою осіб і правильно кваліфікував їх дії за ч.2 ст.296 та ч.2 ст.121 КК України, а дії ОСОБА_7 за ч.2 ст.296 КК України. Підстав для скасування вироку суду та закриття провадження по справі не встановлено.

Щодо доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_3, що суд ухилився від необхідності правової оцінки співучасника злочину ОСОБА_7 за ч.2 ст.121 КК України, в діях якого наявна співучасть в спричиненні ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень в групі з ОСОБА_6 та ОСОБА_2, то потерпілий вказує, що той наносив йому удари тільки по кінцівках, що не знаходиться в причинному зв'язку з тяжкими тілесними ушкодженнями.

Відповідно вимогам ч.1 ст.337 КПК України - судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

З цих підстав раніше апеляційним судом справа направлялася для проведення додаткового розслідування, для перевірки вказаних обставин, однак в такому ж обвинувачені за новим КПК була направлена для судового розгляду.

Неспроможні доводи апеляційних скарг щодо того, що суд першої інстанції не взяв до уваги особу потерпілого ОСОБА_9, як особу раніше судиму, схильну до вживання спиртних напоїв, оскільки характеристика потерпілого не знаходиться в причинному зв'язку з завданням йому тілесних ушкоджень.

Діючим кримінальним кодексом України передбачено визнання обтяжуючими покарання обставини, зазначені в ч.1 ст.67 КК України, серед яких визначено вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, що було встановлено судом першої інстанції. Заборону становлять обставини, не зазначені в ч.1 ст.67 КК України. Дана обставина, зазначена судом як обтяжуюча покарання, не спричинила до погіршення стану обвинувачених, оскільки обвинуваченим призначено покарання в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.2 ст.121 КК України.

Кримінальна справа була порушена за вимогами КПК України в реакції 1960 року за фактом спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9, а не відносно конкретної особи, в подальшому в ході встановлені особи, які були причетні до скоєння злочину, пред'явлено обвинувачення, тому з доводами захисника ОСОБА_5 про можливу фальсифікацію матеріалів кримінальної справи погодитися не можна.

Як видно з апеляційних скарг, захисник не наводить конкретних фактів посилання на такі докази.

Ні обвинувачені, ні потерпілий чи інші особи на зазначають про неналежність їм підписів в процесуальних документах, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження.

Щодо застосування недозволених методів відносно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_6, то їх посилання були перевірені у встановленому порядку.

Потерпілий ОСОБА_9 апеляційному суду пояснив, що відносно нього недозволені методи ведення слідства працівниками міліції не застосовувалися. Не вказував на застосування таких і свідок ОСОБА_14

Не вказано захисником ОСОБА_3 на джерело походження фотокарток потерпілого ОСОБА_9, які він додав до апеляційної скарги на перший вирок суду, та час зйомок обставин, на них зазначених. Крім того, тілесні ушкодження у потерпілого зафіксовані на них розташовані не в інших областях ніж тілесні ушкодження завдані йому 04.10.2011р за вказаних у вироку обставинах.

Не обґрунтовані доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_3 про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості та особі обвинуваченого ОСОБА_6, оскільки обвинуваченому призначено покарання за вимогами ст.65 КК України, та мінімальне покарання передбачене санкцією ст.121 ч.2 КК України, чим виконано вказівки зазначені в ухвалі апеляційного суду. Вимоги про призначення більш м'якого покарання ніж передбачено законом, відповідно до ст.69 КК України в апеляційній скарзі захисника не зазначені.

Керуючись ст.ст.405, 407, 419 КПК України, колегія суддів-

УХВАЛИЛА:

Вирок Індустріального районного суду м.Дніпропетровська вд 24 березня 2014 року відносно ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 залишити без змін.

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2, захисників ОСОБА_3, ОСОБА_5- без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців, а обвинувачними ОСОБА_2 і ОСОБА_6 протягом трьох місяців з дня вручення копії ухвали.

Судді