ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

7 листопада 2006 року

Колегія   суддів   судової  палати   в  цивільних   справах  апеляційного   суду Тернопільської області в складі:

Головуючого- Міщія О.Я. Суддів - Ткач О.І.,Прського Б.О. при секретарі-Заєць К.В.

з участю ОСОБА_1, його адвоката ОСОБА_2, Стукало М.С.. - представника УМВС України в Тернопільськії області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за

апеляційною            скаргою    ОСОБА_1    на    постанову

Тернопільського міськрайонного суду від 4 вересня 2006 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УМВС України в Тернопільськії області про призначення пенсії за вислугу років, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить зобов"язати УМВС України в Тернопільській області призначити йому пенсію у зв"язку з досягненням пенсійного віку посилаючись на ст. 12 пункт "б" Закону України № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення військослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", в редакції зі змінами від 20 грудня 2005 року №3235 .

Позивач зазначив, що 14.06.1989 року був звільнений із органів внутрішніх справ. На цей час він досяг 38-ти років, загальний трудовий стаж становив 20 років 5 місяців 27 днів, із яких -15 років 5 місяців 12 днів - військова служба та служба в органах внутрішніх справ

Справа №22ас-600                             Головуючий в 1-й інстанції -Шульгач М.П.

Доповідач - Ткач О.І.

       З0 березня 2006 року, при досягненні 55-ти років, звернувся до керівництва УМВС України в Тернопільській області про призначення пенсії згідно Закону України № 2262-ХІІ " Про пенсійне забезпечення військослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ". Однак 20 квітня 2006 року йому відмовлено в призначенні пенсії без зазначення підстав такої відмови. Лише в травні 2006 року письмово йому було повідомлено підстави такої відмови: стаття 12 вищевказаного Закону в редакції зі змінами, які внесені Законом №3591 від 4.04.2006 року , не передбачає можливості призначення йому такої пенсії.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1500 грн моральної компенсації за спричинені незручності та нервове перенапруження, із за потреби ведення переписки та звертання до суду з позовом, чим порушився уставлений життєвий ритм.

Постановою Тернопільського міськрайсуду від 4 вересня 2006 року відмовлено в задоволенні вимог ОСОБА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову та ухвалити нову постанову посилаючись на те, що суд невірно застосував норми матеріального права.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 доводи та мотиви скарги підтримав і суду пояснив , що керівництво УМВС України в Тернопільській області безпідставно відмовило в призначенні йому пенсії з підстав , які набули чинності з 29 квітня 2006 року; він же із заявою про призначення пенсії звернувся ЗО березня 2006 року. Дані обставини судом першої інстанції при ухваленні постанови не були належним чином оцінені.

Представник УМВС України в Тернопільській області , заперечила доводи апелянта і пояснила , що причиною відмови в призначенні пенсії за вказаним Законом є те, що позивач на день звільнення не мав 25-ти років страхового стажу, що є однією з умов призначення пенсії. Просила залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково в частині, що стосується вирішення позовних вимог позивача щодо призначення пенсії за вислугу років, а в решті - постанову залишити без змін.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 на час звільнення з органів внутрішніх справ не досяг 45-ти років , не мав 25-ти років страхового стажу і відповідно не має права на пенсійне забезпечення згідно Закону України № 2262-ХП   "Про пенсійне забезпечення

2

військослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб".

Оскільки не порушено права позивача, то не має підстав для задоволення його вимог про компенсацію моральних страждань.

Однак такий висновок суперечить нормам матеріального права.

Згідно ст. 12 Закону України № 2262-ХП "Про пенсійне забезпечення військослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", в редакції зі змінами від 20 грудня 2005 року №3235 , яка була чинною до 29 квітня 2006 року , - "Право на пенсію за вислугу років :- б) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани , військо службовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань , а також звільнених із служби у зв"язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх спправ або служба в державній пожежній охороні.

Згідно ст..48 вищезазначеного Закону -" При цьому днем зверненя за призначенням пенсії є день подання до відповідного пенсійного органу письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправки.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику роз"яснюється, які документи він повинен надати додатково. При наданні ним цих документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз"яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою, зазначені в частині першій цієї статті".

Згідно ст..49 ч.2 вищеназваного Закону -"Документи про призначення пенсії розглядаються органами, що призначають пенсії, у строк не пізніше 10 днів з дня їх надходження.

Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови орган пенсійного забезпечення видає або надсилає заявникові не пізніше 5 днів після прийняття відповідного рішення."

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1, 6 серпня 1950 року народження, був звільнений зі служби в органах внутрішніх справ 12 червня 1989 року; військова служба та служба в органах внутрішніх справ становила більше 15

з

років, страховий стаж понад 25 років.

ЗО березня 2006 року позивач звернувся із заявою про призначення пенсії згідно Закону України № 2262-Х11 "Про пенсійне забезпечення військослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб".

18 квітня 2006 року позивача було повідомлено про потребу з'явитись у відділ роботи з персоналом УМВС України в Тернопільській області стосовно призначення пенсії.

20 квітня 2006 року та 25 травня 2006 року відповідачу було надіслано відповіді з відмовою про відмову в призначенні пенсії з посиланням на ст.. 12 вищезазначеного Закону в редакції Закону №3591 від 4 квітня 2006року, який набрав чинності з 29 квітня 2006 року, і який передбачає призначення пенсії за вислугу років особам ,..."- в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, наявності у них страхового стажу 25-ти років.".

Тому, проаналізувавши в сукупності вказані обставини справи та Закон України № 2262-ХП "Про пенсійне забезпечення військослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", в редакції зі змінами від 20 грудня 2005 року №3235 , яка була чинною до 29 квітня 2006 року, суд апеляційної інстанції приходить до переконання ,що позивачу незаконно було відмовлено в призначенні пенсії , оскільки він звернувся із заявою про призначення пенсії під час чинності вищавказаної редакції Закону і відповідно підлягають задоволеню його вимоги щодо зобов'язання УМВС України в Тернопільській області призначити пенсію за вислугу років.

Оскільки позивачем не доведено факту спричинення моральних страждань, тому він не має права на їх компенсацію , і відповідно, в цій частині вирішення позовних вимог, постанова суду першої інстанції є законною.

Керуючись ст.ст. 167,198,202,205КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанову Тернопільського міськрайсуду від 4 вересня 2006 року в частині вирішення позовних вимог щодо призначення пенсії за вислугу років та ухвалити нову постанову , якою задовольнити дані вимоги ОСОБА_1; в решті - постанову залишити без змін.

Зобов"язати УМВС України в Тернопільській області призначити пенсію ОСОБА_1 згідно Закону України № 2262-ХН "Про пенсійне забезпечення військослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів

4

внутрішніх справ та деяких інших осіб .

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом одного місяця з 13 листопада 2006 року до Вищого Адміністративного Суду України.

Головуючий:

Судді: