РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«22» листопада 2006 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Ткач З.Є.
Суддів - Ткач О.І., Бахметової В.Х.
при секретарі - Жовняревич Т.М.
з участю - представників апелянта- Кузьмяка
П.І. та Сисак Н.Є., ОСОБА_1, ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за апеляційною скаргою Чернелево-Руської сільської ради Тернопільського району на рішення Тернопільського міськрайсуду від 20 вересня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Чернелево-Руської сільської ради про стягнення належних при звільненні сум, середнього заробітку та моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
В червні 2006 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до суду з вищаназваним позовом.
ОСОБА_2 зазначив, що 11 квітня 2006 року був звільнений з посади сільського голови у зв"язку з закінченням строку повноважень. Однак на час звільнення йому не виплачено 3487,72 грн- відпускних; 2397,60 грн матеріальні допомоги на оздоровлення ; 2350,55 грн заробітної плати за квітень-травень 2006 року; 3196,80 грн - доплати за січень-березень 2006 року; 2397,60 грн грошової винагороди за сумлінну та безперервну працю в органах державної влади .
ОСОБА_1 зазначила , що 18 квітня 2006 року була звільнена з посади секретаря сільської ради в зв"язку з закінченням строку повноважень.Однак на час звільнення їй не виплачено 1559,52 грн- відпускних; 1922 грн матеріальні" допомоги на оздоровлення; 1423,98 грн заробітної плати за квітень-травень 2006 року; 2526,75 грн - доплати за січень-березень 2006 року; 1922 грн грошової винагороди за сумлінну та безперервну працю в органах державної влади .
Справа №22 ас-1135 Головуючий в 1-й інстанції- Підлісна І.М.
Доповідач - Ткач О.І.
2
Крім того, кожен з них просив компенсувати моральну шкоду в розмірі 2000 грн.
В процесі розгляду справи позивачі уточнили суми вимог у зв"язку з частковою виплатою належних їм сум, та доповнили вимогою про виплату середньої зарплати з часу звільнення по 1 вересня 2006 року, що передбачено ст. 33 Закону України №93 "Про статус депутатів,місцевих рад".
В кінцевому результаті ОСОБА_2 просив стягнути 1344,27 грн відпускних, 941.40 грн допомоги на оздоровлення, 1998 грн грошової винагороди за сумлінну та безперервну працю в органах державної влади, 1998 грн доплати за січень-березень 2006 року; 9519,76 грн середньої зарплати за період з 11.04 по 01.09.2006 року;
ОСОБА_1 просила стягнути з сільської ради 664,47 грн відпускних; 540 грн допомоги на оздоровлення, 1620 грн грошової винагороди за сумлінну та безперервну працю в органах державної влади, 7051,74 грн-середньої зарплати за період з 11.04 по 01.09.2006 року;1620грн доплати за січень-березень 2006 року
Рішенням Тернопільського міскрайонного суду від 20 вересня 2006 року позов задоволено частково:
стягнено з Чернелево-Руської сільської ради Тернопільського району в користь
-ОСОБА_2 1344,27- грн відпускних, 941.40 грн - допомоги на оздоровлення , 1998 грн - грошової винагороди за сумлінну та безперервну працю в органах державної влади, 1998 грн - доплати до зарплати за січень-березень 2006 року, 9519,76 грн - середньої зарплати за період з 11.04 по 01.09.2006 р та 500 грн моральної шкоди;
- ОСОБА_1 664,4грн - відпускних, 540 грн - допомоги на оздоровлення, 1620 грн - грошової винагороди за сумлінну та безперервну працю в органах державної влади, 1620 грн - доплати до зарплати за січень-березень 2006 року, 7051,74 грн - середньої зарплати за період з 11.04 по 01.09.2006 р та 500 грн моральної шкоди;
- держави 281,47 грн судового збору та 30 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справ.
В апеляційній скарзі Чернелево-Руська сільська рада просить рішення скасувати та ухвалити нове посилаючись на те, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права стосовно визначення видів доплат та надбавок, які враховані при визначенні сум заборгованості сільської ради перед позивачами .
з
В судовому засіданні представники апелянта підтримали доводи скарги і пояснили, що оскаржують рішення суду стосовно визнання за позивачами права як на отримання надбавки в розмірі 50% за високі досягнення у праці та застосування її при обчисленні середньої зарплати для оплати відпускних, матеріальної допомоги на оздоровлення; так і одноразової виплати у формі грошової винагороди за сумлінну та безперервну працю в органах державної влади, оскільки вони не закладені у статтю видатків бюджету сільської ради. Крім того, апелянти вважають незаконним рішення і щодо стягнення середнього заробітку за період, коли позивачі згідно наказу знаходились у відпустці.
Представники апелянта суду також пояснили, що на даний час із-за відсутності коштів, позивачам не виплачено середьомісячні зарплати на час відсутності праці у вищезазначених розмірах.
ОСОБА_2 доводів апеляційної скарги не визнав і суду пояснив, що оскільки сесією сільської ради в березні 2006 року було встановлено надбавку в розмірі 50% , а також виплату винагороди згідно Постанови Кабінету Міністрів № 212 від 24 лютого 2003 року "Про затвердження Порядку видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безпеперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов"язків" просить залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аналогічні пояснення дала і ОСОБА_1
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, приходить до висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення.
Постановляючи рішення, суд першої інстанцій виходив з того, що оскільки сесія сільської ради встановила позивачам одноразову винагороду та вищезазначену надбавку , то її слід застосувати при обрахуванні середнього заробітку і стягнути оспорювані суми в користь позивачів з її врахуванням .
Однак даний висновок суду суперечить нормам матеріального права.
Так з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 був Чернелево-Руським сільським головою з 23 квітня 2002 року по 11 квітня 2006 року.
ОСОБА_1 обрана секретарем Чернелево-Руської сільської ради 8 травня 2002 року і звільнена з даної посади 18 квітня 2006 року.
Згідно місцевого бюджету , який затверджено 31 січня 2006 року, передбачено в кошторисі Чернело-Руської сільської ради фонд в сумі 40600грн, для оплати праці працівників бюджетних установ в т.ч місячні асигнування
4
протягом січня-квітня місяців визначені в 3600 грн, травень- 4000 грн, червень -4800 грн.
Рішенням двадцять третьої сесії Чернелево-Руської сільської ради четвертого скликання НОМЕР_1 вирішено "видати грошову винагороду за сумлінну та безперервну працю в органах державної влади в розмірі однієї середньомісячної зарплати ОСОБА_1 , ОСОБА_2"
Рішенням цієї ж сесії за НОМЕР_2 встановлено сільському голові та секретарю сільської ради надбавки в розмірі 50% посадового окладу з врахуванням надбавки за ранги - "за високі досягнення в праці або за виконання особливо важливої праці, на підставі Постанови Кабінету Міністрів №268 від 9 березня 2006 року "Про впорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів".
Рішенням цієї ж сесії за НОМЕР_3 надано сільському голові матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі середьомісячної заробітної плати.
Як пояснили учасники процесу, будь які зміни у вказаний бюджет та у його видаткову частину на час розгляду справи не вносились; будь яких дотацій з районного бюджету для оплати середнього заробітку бувшим сільському голові та секретарю не надходило.
На час звільнення ОСОБА_2 було зроблено перерахунок його заробітної плати з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів №268, але без врахування 50% надбавки та одноразової винагороди . Відповідно позивачу було донараховано зарплату за січень-березень 2006 року в сумі 819 грн, нараховано зарплату за 4 відпрацьовані дні в розмірі 280.44 грн, відпускні - в розмірі 1837.20 грн, матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 1332 грн і станом на вересень місяць 2006 року їх виплачено, з врахуваванням обов"язкових відрахувань, про що ствердив в судовому засіданні і сам позивач.
На час звільнення ОСОБА_1. було зроблено перахунок її заробітної плати з врахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів №268, але без врахування 50% надбавки та одноразової винагороди . Відповідно позивачці було донараховано зарплату за січень-березень 2006 року в сумі 1202,25 грн, нараховано зарплату за 3 відпрацьовані дні в розмірі 170.52 грн, відпускні- в розмірі 856.52 грн , матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 1080грн і станом на вересень місяць 2006 року їх виплачено, з врахуваванням обов'язкових відрахувань .
Згідно ст. 23 Бюджетного Кодексу - "Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.
Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чм рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом."
Стаття 70 вказаного кодексу передбачає, що -"Видатки місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевй бюджет ."
Згідно ст. 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" - "Умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються органом місцевого самоврядування, виходячи з умов оплати праці, встановлених для державних службовців відповідних категорій і посад.
Джерелом формування фонду оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування є місцевий,бюджет."
Постановою Кабінету Міністрів №268 від 9 березня 2006 року "Про впорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" надано органам місцевого самоврядування встановлювати надбавку за високі досягненя у праці , але -"Видатки пов"язані з набранням чинності цією постановою, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання відповідних органів".
Аналогічне правило встановлено і постановою Кабінету Міністрів № 212 від 24 лютого 2003 року "Про затвердження Порядку видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безпеперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов"язків"
При цьому, дана постанова носить рекомендувальних характер в частині призначення одноразові" винагороди працівникам органів місцевого самоврядування і то "в межах коштів, передбачених на утримання відповідних органів державної влади".
Виходячи з вищенаведених положень законів та нормативно - правових актів, безпідставними є вимоги позивачів , як і стосовно права на отримання та виплату 50-ти відсотків надбавки за високі досягнення у праці і відповідно її врахування з 1 січня 2006 року при обрахуванні середьомісячної зарплати , так і отримання одноразової винагороди, оскільки прийняті сесією рішення за НОМЕР_1 та НОМЕР_3 не підкріплені фінансуванням - шляхом внесення змін в місцевий бюджет.
Тому в цій частині вимог позивачів слід відмовити .
Стосовно вимог відповідачів щодо стягнення середньомісячної заробітної плати як гарантійної виплати бувшим сільському голові та секретарю то суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те,що позивачі вправі її отримати за рахунок місцевого бюджету, але в розмірах середьомісячної зарплати, який нараховано відповідачем.
Тому рішення цій частині підлягає зміні в розмірі сум стягнення.
Керуючись ст.ст. 217, 307,309 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Справа №22ас-1135 Головуючий в 1-й інстанції- Підлісна І.M.
Доповідач - Ткач О.І.
6
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу Чернелево-Руської сільської ради Тернопільського району задовольнити частково.
Скасувати рішення Тернопільського міськрайсуду від 20 вересня 2006 року в частині стягнення в користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відпускних, допомоги на оздоровлення, доплати за січень-березень місяці 2006 року, грошової винагороди за сумлінну та безперервну працю в органах державної влади і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні в цій частині їхніх вимог.
Змінити вказане рішення стосовно суми стягнення середньомісячної зарплати на час працевлаштування :
стягнути з Чернелево-Руської сільської ради Тернопільського району в користь ОСОБА_2 - 7992 грн, ОСОБА_1 - 6480 грн.
Залишити без зміни рішення щодо компенсації моральної шкоди.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.