Справа № 152/222/14-ц Провадження № 22-ц/772/2188/2014Головуючий в суді першої інстанції Гаврищук А. В.

Категорія 7 Доповідач Ковальчук О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого: Ковальчука О.В.,

суддів : Пащенко Л.В., Жданкіна В.В.

при секретарі : Агеєвій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Рахнівсько-Лісової сільської ради Шаргородського району Вінницької області, ОСОБА_3, за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, відділу Держземагенства у Шаргородському району Вінницької області, Державного підприємства «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», Реєстраційної служби Шаргородського районного управління юстиції Вінницької області, ОСОБА_4, про визнання недійсними державних актів та їх скасування,

за апеляційною скаргою ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 29 травня 2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом у якому просив визнати недійсними державні акти від 22 грудня 2010 року на право власності на земельні ділянки, видані ОСОБА_6: серії ЯП №254165 на земельну ділянку площею 0,2500 га по АДРЕСА_1 та серії ЯП №254166 на земельну ділянку площею 0,0337 га, розташовану за цією ж адресою.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач бажає набути право власності на частину житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_2 після смерті своєї матері ОСОБА_7, однак він не зможе отримати у власність присадибну земельну ділянку, що знаходиться біля будинку, оскільки спадкова частина будинку стоїть на присадибній ділянці, яку у 2010 році приватизовано на ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто ще до виготовлення та видачі державних актів.

Постановою Шаргородського районного суду від 8 листопада 2013 року скасовано рішення Рахнівсько-Лісової сільської ради від 19 березня 2010 року, які стали підставою для виготовлення і видачі ОСОБА_6 вказаних вище державних актів, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про скасування самих державних актів.

Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 29 травня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із ухваленим рішенням, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у позові.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду змінити в частині розподілу судових витрат, а саме виключити посилання про їх солідарне стягнення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтв на право особистої власності на жилий будинок від 27.08.1998 року, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 мали у власності по 1/2 жилого будинку з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_2 (а.с. 89, 90).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29.08.1998 року, ОСОБА_4 успадкувала по заповіту після померлої ОСОБА_8 1/2 частину будинку з відповідною частиною надвірних споруд, який розташований за вказаною адресою (а.с. 127).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.09.2010 року, ОСОБА_7 успадкувала по закону після померлого ОСОБА_9 1/2 частину зазначеного будинку (а.с. 11).

Рішенням 12 сесії 23 скликання Рахнівсько-Лісової сільської ради Шаргородського району Вінницької області від 25.12.1999 року "Про безоплатну передачу у приватну власність земельних присадибних ділянок", вирішено передати безоплатно у приватну власність присадибну земельну ділянку, зокрема, ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку 0,25 га, для ведення особистого господарства 0,01 га (а.с. 103).

Рішенням 22 сесії 5 скликання Рахнівсько-Лісової сільської ради Шаргородського району Вінницької області від 19.03.2010 року "Про затвердження матеріалів по видачі державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_6 АДРЕСА_1", затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_6 Вирішено передати у власність земельну ділянку ОСОБА_6 загальною площею 0,2837 га, з них: 0,2500 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, 0,037 га - для ведення особистого селянського господарства (а.с. 104).

Згідно державних актів від 22 грудня 2010 року Серія ЯЛ № 254166 та Серія ЯЛ № 254165, ОСОБА_6 є власником земельних ділянок - 0,0337 га та 0,2500 га відповідно, розташованих АДРЕСА_1 (а.с. 12, 13).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1, а спадщину після його смерті, зокрема зазначені вище земельні ділянки прийняла по заповіту відповідач - ОСОБА_3 (а.с. 14-17).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача - ОСОБА_7 (а.с. 9). Спадщину після матері прийняв ОСОБА_2 зокрема й на 1/2 частини будинку, що знаходиться в АДРЕСА_2 (а.с. 130-132).

Постановою Шаргородського районного суду Вінницької області від 18 листопада 2013 року, яка набула законної сили, було визнано протиправним та скасовано рішення 22 сесії 5 скликання Рахнівсько-Лісової сільської ради Шаргородського району Вінницької області від 19 березня 2010 року про затвердження матеріалів по видачі державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_6, розташованої за вказаною вище адресою (а.с. 14-17).

Задовольняючи позивні вимоги, суд першої інстанції, керуючись ст. ст. 321, 391-393 ЦК України, ст. ст. 81, 120, 125, 152, 155, 158, 159 ЗК України та врахувавши правову позицію Верховного Суду України від 19 червня 2013 року № 6-57цс13, дійшов вірного висновку про задоволення позову, оскільки державний акт, виданий на підставі незаконного рішення, підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції пославшись у своєму рішенні на свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 27.08.1998 року не взяв до уваги, що на той час діюче законодавство не передбачало такої форми власності як особиста власність, а відтак поклав в основу рішення не з'ясовані та такі, що суперечать закону обставини, не можна визнати обґрунтованими, оскільки та обставина, що у названому свідоцтві власність ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вказана як особиста, жодним чином не вплинула ні на їх право власності на відповідні частки названого жилого будинку, ні на право власності їх спадкоємців.

Всі інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до того, що судом не було з'ясовано коло спадкоємців після смерті матері позивача ОСОБА_7 та складу спадщини, зокрема чи входять до останньої права на вказані земельні ділянки, а відтак чи порушено спадкові права та інтереси позивача. Однак такі доводи не можна визнати обґрунтованими, оскільки права на вказані земельні ділянки входять до складу спадщини ОСОБА_7 на підставі ст.1218 ЦК України та свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.09.2010 року, за яким ОСОБА_7 успадкувала по закону після померлого ОСОБА_9 1/2 частину зазначеного будинку. Зі змісту листа завідуючої Жашківської державної нотаріальної контори Кравчук І.М. від 29.08.2014 року № 989/01-16 вбачається, що згідно спадкової справи № 456/2013 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 єдиним спадкоємцем її спадкової маси є її син ОСОБА_2

Колегія суддів, враховуючи положення ч. 2 ст. 303 ЦПК України, приймає до уваги вказаний лист, оскільки зазначене вище питання неодноразово порушувалось представником відповідача у клопотаннях, які заявлялись у суді першої інстанції, але безпідставно були залишені без задоволення, незважаючи на те, що запитувана в ньому інформація є обставиною, що підлягає доказуванню та має значення для ухвалення рішення у справі.

Однак рішення суду в частині солідарного стягнення з відповідачів судових витрат слід змінити, виключивши посилання на солідарне стягнення таких витрат, оскільки судом першої інстанції при ухваленні рішення в цій частині було порушено вимоги ст. 88 ЦПК України, якою регулюється розподіл судових витрат між сторонами, однак не передбачено стягнення судових витрат у солідарному порядку.

За таких обставин, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, рішення суду в частині розподілу судових витрат слід змінити, в іншій частині - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 309, 314, 316, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 - задовольнити частково, рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 29 травня 2014 року змінити в частині розподілу судових витрат, виключивши посилання на солідарне стягнення судових витрат, в іншій частині - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення. На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : О.В. Ковальчук

Судді : Л.В. Пащенко

В.В. Жданкін