Справа № 2-571/2008

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

04 березня 2008 року Комінтернівський районний суд м.Харкова в складі:

головуючого - судді Зубенко Т.І.,  

при секретарі - Лозовій А.В., Антіповій Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залу суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поновлення порушеного права власності, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та виселення, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про поновлення порушеного права власності, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та виселення, в якій зазначає, що йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1: 1/3 частина - на підставі свідоцтва про право власності на житло від 19.04.1999 року; 2/3 частини - на підставі договору дарування від 22.03.2000 року. У зазначеній квартирі зареєстрований він, його колишня дружина - ОСОБА_2, з якою він перебував у зареєстрованому шлюбі з 05.02.2000 року, та рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова цей шлюб було розірвано 21.03.2007 року, та мололітня донька - ОСОБА_3 Але ж фактично шлюбно-сімейні відносини між ними припинені з 2002 року, з цього ж часу вони мешкають окремо один від одного. На теперішній час він підтримує шлюбні відносини з ОСОБА_4, разом з якою він тимчасово проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідачка по справі мешкає у спірній квартирі, отримує та користується послугами всіх комунальних служб, але останні п "ять років вона не сплачує вказані послуги, а також не сплачує квартирну платню, в зв"язку з чим утворилась велика сума заборгованності, незважаючи на те, що він не проживає у спірній квартирі, не отримує ніяких послуг, повинен нести витрати по утриманню своєї квартири. На теперішній час, ОСОБА_2, яка проживає у його квартирі, у зв"язку з розірванням шлюбу між ними, не є членом його родини. Після розірвання шлюбу, в березні 2007 року, він попередив відповідачку по справі про необхідність звільнити його квартиру, але, незважаючи на той факт, що пройшло більш ніж п "ять місяців з дня його попередження, відповідачка не звільняє його квартиру та заперечує проти його проживання у ній. На цей час, у нього немає ключей від спірної квартири, таким чином, є перешкода з боку відповідачки тому, щоб він користувався своєю квартирою на свій розсуд.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

Відповідачка в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що у неї немає іншого житла та їй нікуди йти з неповнолітньою дитиною зі спірної квартири.

Суд, заслухавши представника позивача, відповідачку, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1: 1/3 частина на підставі свідоцтва про право власності на житло від 19.04.1999 року та 2/3 частини - на підставі договору дарування від 22.03.2000 року, посвідченого 1-ою Харківською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 5-625.

У квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_2 та мололітня донька - ОСОБА_3, що підтверджується довідкою Комунального підприємства „Жилкомсервіс" № 1938 від 10.09.2007 року.

05.02.2000 року в Комінтернівському відділі РАГС м. Харкова був зареєстрований шлюб між позивачем та ОСОБА_2, та 26.07.2001 року ОСОБА_2 ст. була прописана за адресою: АДРЕСА_3.

На підставі рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21.03.2007 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії 1-ВЛ № 055166, виданим Комінтернівським відділом РАЦС Харківського міського управління юстиції від 14.09.2007 року.

Судом встановлено, що шлюбно-сімейні відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 фактично були припинені у 2002 році та з зазначеного часу вони мешкали окремо один від одного, що підтверджується рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21.03.2007 року.

Залишившись проживати у ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2 з 2002 року отримувала та користувалась послугами усіх комунальних служб, але не сплачувала вказані послуги та квартирну платню, внаслідок чього утворилась велика заборгованість перед усіма комунальними службами: 5027 грн. - заборгованість за опалення та горячу воду, що підтверджується довідкою КП „Харківські теплові мережі" № 1512 від 08.09.2007 року; 2561 грн. 69 копійок - заборгованність за холодну воду, що підтверджується довідкою КП „ПТП" ВОДА " від 10.09.2007 року; 630 грн. 89 копійок - заборгованність за газ, відповідно до довідки ВАТ „Харківміськгаз"; 724 грн. 11 копійок - заборгованність по квартирній платні, що підтверджується довідкою КП „Жилкомсервіс" № 1938 від 10.09.2007 року.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що ОСОБА_1 з 2002 року не проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2, яка належить йому на праві приватної власності, вимушений знімати інше житло. Після розірвання шлюбу з відповідачкою в березні 2007 року, ОСОБА_1 попередив її про необхідність звільнити його квартиру, оскільки ОСОБА_2 більше не є членом його родини, а також, що він перебуває у фактичних шлюбних відносинах з іншою жінкою та вирішив використати спірну квартиру для власного проживання.

На теперішній час ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 не звільнила, заперечує проти проживання у ній ОСОБА_1, який не має ключей від дверей у зазначену квартиру, чим перешкоджає власнику квартири - ОСОБА_1 володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

На підставі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В судовому засіданні представник позивача просив висилети ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 посилаючись на те, що шлюб між нею та ОСОБА_1 розірвано в березні 2007 року та вона з цього часу не є членом родини ОСОБА_1.

На підставі ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в аренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ст. 155 ЖК України квартири, що є в приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування квартирою.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в частині поновлення його порушеного права власності на квартиру АДРЕСА_1 та виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представник позивача просив визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловою площею - квартирою № 73 по вул.  Ковтуна, 19 в м. Харкові.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 26.07.2001 року була зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_2 та по теперішній час мешкає у спірній квартирі разом з неповнолітньою дочкою - ОСОБА_3, що підтверджується довідкою КП „Жилкомсервіс" № 1938 від 10.09.2007 року та довідкою адресно-довідкового бюро від 11.09.2007 року.

Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім "ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

За таких обставин, суд вважає, що в позові ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою № 73 в будинку № 19 по вул.  Ковтуна в м. Харкові слід відмовити.

На підставі викладенного та керуючись ст. ст. 10, 11, 79, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 317, 319, 321 ЦК України, ст. ст. 150, 155, 168, 169 ЖК України, суд-

ВИРІШИВ:

Поновити порушене право власності ОСОБА_1 володіння, користування та розпорядження квартирою № 73 в будинку № 19 по вул.  Ковтуна в м. Харкові.

Висилети ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_4 без надання іншого жилого приміщення.

В позові ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний термін з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.