копія
Справа № 11-680/ 2008 р. Головуючий у 1 інстанції Волкова О.М.
Категорія: ст.ст. 121 ч.1, 263 ч.1 України Доповідач Дуфнік Л.М.
Доповідач: Ковтун В.П.
У Х В А Л А
ІМґЯМ УКРАЇНИ
09 грудня 2008 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Кульбаби В.М.,
суддів Дуфнік Л.М., Лінника П.О.,
з участю прокурора Сарела В.П.,
захисника ОСОБА_1
представника потерпілого ОСОБА_2
потерпілого ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді кримінальної справи, потерпілого ОСОБА_3 на вирок Віньковецького районного суду від 22 вересня 2008 року.
Цим вироком ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця с. Серебрянка
Роздільнянського району Кримської області, українця, громадянина
України, з середньою освітою, розлученого, на утриманні неповнолітня
дитина, не працюючого, жителя с. Глібів Новоушицького району Хмельницької області, в силу ст. 89 КК України не судимого, -
засуджено:
- за ст. 128 КК України на два роки обмеження волі;
- за ст. 263 ч.1 КК України на два роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у вигляді 2 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4звільнено від відбування покарання з випробуванням і встановлено іспитовий строк тривалістю 1 рік 6 місяців.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишено попередній - заставу.
Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
Постановлено стягнути з ОСОБА_4на користь ОСОБА_3 30 тисяч гривень на відшкодування моральної шкоди а також на користь НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області 3530 грн. 77 коп. експертних витрат.
ОСОБА_4засуджено за те, що 18 січня 2005 року біля 22 год. у темну пору доби, здійснюючи полювання на полі неподалік с. Пилипи Олександрівські та смт. Віньківці, внаслідок злочинної недбалості з необережності заподіяв тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_3 за наступних обставин. Знаходячись на полі, ОСОБА_4почув постріл, після якого почала скавуліти його собака, яка бігла попереду. З метою помсти за поранення собаки він, не цілячись, здійснив в напрямку знаходження людини , яка вистрілила у собаку, 6 пострілів із мисливської рушниці моделі БМ 16 калібру, спорядженої шротом. У результаті одна із шротин потрапила у праве око потерпілому, від чого той отримав тілесні ушкодження у вигляді гематоми повік правого ока, рани рогівки правого очного яблука, проникаючого поранення рогівки з випаданням оболонок, гемофтальму, які ускладнились сліпотою (гострота зору - 0) на праве око і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що були небезпечні для життя в момент їх утворення.
Крім цього, ОСОБА_4 влітку 2004 року без відповідного дозволу всупереч вимогам Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку , перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 21.08.1998 року № 622 із змінами від 13.04.1999 року № 292 за місцем свого проживання в с. Глібів Новоушицького району умисно придбав та незаконно зберігав 55 грам бездимного нітроцелюлозного пороху, який згідно з висновком судово-вибухотехнічної експертизи № 9(190) від 28.03.2005 року відноситься до вибухових речовин метальної дії.
В поданій апеляції прокурор просить вирок Віньковецького районного суду від 22.09.2008 року скасувати і постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_4винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 121, ч.1 ст. 263 КК України, і призначити покарання за ч.1 ст. 121 КК України - 6 років позбавлення волі, за ч.1 ст. 263 КК України - 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4. покарання у вигляді 6 років позбавлення волі. При цьому прокурор зазначає, що вирок місцевого суду не відповідає вимогам закону та підлягає скасування у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м'якості. Вказує на те, що судом першої інстанції у описовій частині вироку при викладенні обставин, встановлених судом зазначено, що „з метою помсти за поранення собаки підсудний, не цілячись, здійснив в напрямку знаходження людини, яка вистрілила у собаку, 6 пострілів із мисливської рушниці моделі БМ 16 , спорядженої шротом”, тобто констатує наявність мети у ОСОБА_4- помсти, що передбачає наявність прямого умислу. В подальшому суд в описовій частині вироку вказуючи, що ОСОБА_4 не мав прямого умислу, суд заперечує свої попередні висновки про постріл з метою помсти в сторону особи і констатує наявність іншої мети у ОСОБА_4- налякати ОСОБА_3 Прокурор в апеляції стверджує, що оскільки суд констатує і враховує, що постріли здійснені в напрямку людини, яка вистрілила у собаку, і таких пострілів здійснено 6, то висновки суду про необережність в даному випадку є необґрунтованими і не відповідають обставинам справи. Крім того, на думку прокурора, суд не взяв до уваги особу винного, не врахував, що ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за злочин, вчинений із застосуванням мисливської зброї, не проявив каяття, після вчинення злочину значний час переховувався від слідства.
У своїй апеляції потерпілий ОСОБА_3 вказує, що дії ОСОБА_4судом безпідставно перекваліфіковані на ст. 128 КК України , оскільки засуджений з метою помсти, умисно, достовірно знаючи та усвідомлюючи можливість настання тяжких наслідків у вигляді спричинення тілесних ушкоджень в результаті своїх дій, здійснив 6 прицільних пострілів в напрямку, де він знаходився. При призначенні покарання суд не врахував його думку щодо призначення ОСОБА_4. суворого покарання, особу винного , конкретні обставини справи, з яких не вбачається обставин, що можуть істотно знизити ступінь тяжкості вчиненого злочину. Потерпілий просить постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_4винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України, і призначити більш суворе покарання в межах санкції статті ближче до максимальної межі.
Захисник - адвокат ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_4в запереченнях просить залишити без зміни вирок суду першої інстанції , оскільки висновки, викладені у вироку, на його думку, відповідають обставинам справи. Захисник вказує, що в око ОСОБА_3 потрапила одна шротина, будь-яких інших тілесних ушкоджень йому не заподіяно, що об'єктивно стверджується висновком судово-медичної експертизи. До того, як потрапити в око ОСОБА_3 ця шротина мала контакт з іншим предметом, що об'єктивно стверджується висновком експерта-баліста. Захисник стверджує, що доводи прокурора і потерпілого в апеляціях про те, що поранення настало в результаті першого прицільного пострілу, не підтверджені матеріалами справи, наявність умислу ОСОБА_4на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження не доведена і суд правильно кваліфікував його дії за ст. 128 КК України. Крім того, ОСОБА_4 розкаявся у скоєному, добровільно повністю відшкодував матеріальну шкоду та моральну в розмірі 20000 грн. З часу вчинення злочину пройшло майже чотири роки, за цей час правопорушень ОСОБА_4 не допустив і для виправлення немає необхідності ізолювати його від суспільства шляхом позбавлення волі.
Заслухавши доповідача, прокурора та потерпілого і його представника, які підтримали подані апеляції , пояснення засудженого, а також його захисника, які вважають, що підстав для задоволення апеляцій немає, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи поданих апеляцій, колегія суддів вважає , що апеляції підлягають задоволенню частково.
Згідно з вимогами ст.64 КПК України при розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню, зокрема, винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину.
Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 „Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку” вирок є найважливішим актом правосуддя і до його постановлення належить підходити з винятковою відповідальністю, суворо додержуючись вимог статей 321-339 КПК України. Вирок повинен бути викладений офіційно-діловою мовою, юридично грамотно, з коротким, точним і ясним описом обставин справи, результатів дослідження доказів і висновків суду.
Складаючи вирок, суд зобов'язаний додержувати вимог ст.334 КПК України. У мотивувальній частині обвинувального вироку, зокрема, повинно бути чітко сформульоване обвинувачення, яке визнається судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення злочину та його наслідків, форми вини і мотивів злочину тощо, а також доказів, якими суд обґрунтовує свої висновки, обставини, що визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, пом'якшують або обтяжують покарання. Як роз'яснено в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 8 „Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві”, порушення при складанні вироку вимог статей 332-335 КПК може бути підставою для його скасування.
З матеріалів даної кримінальної справи вбачається, що при її розгляді та складанні вироку вищевказані вимоги кримінально-процесуального закону місцевим судом не були виконані. Визнаючи доведеним, що ОСОБА_4 заподіяв потерпілому ОСОБА_3. тяжкі тілесні ушкодження з необережності, тобто вчинив злочин, передбачений ст.128 КК України, суд незрозуміло сформулював обвинувачення, фактично виклав його майже так , як воно сформульоване в обвинувальному висновку, згідно з яким ОСОБА_4 обвинувачувався за ч.1 ст.121 КК України в умисному спричиненні потерпілому тяжких тілесних ушкоджень. При цьому суд належним чином не встановив і не зазначив форму вини і мотиви вчинення цього злочину ОСОБА_4
Нечітко і неясно сформульоване визнане судом доведеним обвинувачення ОСОБА_4і за ч.1 ст.263 КК України, де, зокрема , зазначено, що він „ за місцем свого проживання в с.Глібів Новоушицького району умисно придбав та незаконно зберігав 55 грам” вибухової речовини.
Допущені місцевим судом при розгляді кримінальної справи щодо ОСОБА_4порушення кримінально-процесуального закону колегія суддів вважає істотними, оскільки вони вплинули на постановлення законного і обґрунтованого вироку. З врахуванням викладеного вирок щодо ОСОБА_4підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд. При новому судовому розгляді суду належить більш ретельно перевірити спрямованість умислу ОСОБА_4, дати належну оцінку всім зібраним по справі доказам в їх сукупності і залежно від встановленого відповідно кваліфікувати дії ОСОБА_4по епізоду заподіяння потерпілому ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень; скласти вирок з дотриманням вимог статей 332-335 КПК України. Якщо при новому розгляді справи ОСОБА_4буде визнано винним у вчиненні більш тяжкого злочину, то міру покарання, призначену за скасованим вироком, слід визнати такою, що не відповідає характеру і тяжкості вчиненого.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів -
У Х В АЛ И Л А:
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді кримінальної справи, потерпілого ОСОБА_3 на вирок Віньковецького районного суду від 22 вересня 2008 року задовольнити частково.
Вирок Віньковецького районного суду від 22 вересня 2008 року щодоОСОБА_4скасувати, а справу направити в місцевий суд на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Копія вірна:
Суддя апеляційного суду Хмельницької області Л.М.Дуфнік