Судове рішення #385548
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 

УХВАЛА ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

 

"16" листопада 2006 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Фащевської Н.Є.

суддів - Жолудько Л.Д., Дикун СІ.

при секретарі - Кріль Н.З.

з   участю   -      представника   позивача   Решетухи   А.В., відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну

справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення

Тернопільського міськрайонного суду від 07 вересня 2006 року по справі за

позовом   комунального          підприємства          теплових           мереж

"Тернопільміськтеплокомуненерго" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію та гарячу воду, -

Встановила:

ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 07 вересня 2006 року, яким позовні вимоги комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" (далі - КП) задоволено частково. Суд стягнув солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь КП заборгованість за спожиту теплову енергію та гарячу воду в розмірі 1298, 77 грн та ЗО грн понесених витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, а також 51 грн судового збору в дохід держави. У позові до ОСОБА_1 відмовлено.

Апелянт просив скасувати рішення суду та залишити позов без розгляду, посилаючись, що суд вирішив справу із порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначив, що він є інвалідом війни першої групи, однак суд безпідставно стягнув з його дочок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за спожиту теплову енергію та гарячу воду та не зауважив, що

Справа №22а-1097                                                     Головуючий у 1 інст. -  Хома М.В.

Категорія - зобов'язальне право                                          Доповідач - Дикун СІ.

 

вони є членами- сім"ї інваліда війни першої групи і   користуються 100%

пільгами щодо сплати комунальних послуг, наданими та гарантованими

Законом  України  "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії їх  соціального захисту" та Конституцією України.

 

А також, що позов КП слід залишити без розгляду, так як в провадженні Верховного Суду України є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному суді ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги.

 

 

Представник позивача апеляційної скарги не визнав, посилаючись, що суд обгрунтовано стягнув заборгованість за спожиту теплову енергію та гарячу воду з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, котрі є повнолітніми дочками пільговика ОСОБА_1 і до членів його сім"ї при наданні пільг не належать. Колегія суддів, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи із слідуючих обставин. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та його повнолітні дочки ОСОБА_3 і  ОСОБА_2 проживають у квартирі АДРЕСА_1. Протягом спірного періоду з 01.04.2004 року по 01.05.2006 року позивач надавав відповідачам послуги з постачання теплової енергії та гарячої води. ОСОБА_3  та ОСОБА_2  не оплачували наданих послуг,  заборгувавши позивачу 1298,77 грн.

ОСОБА_1 є інвалідом війни першої групи і має право на пільги,

встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни,

тобто користується 100% знижкою плати за користування комунальними

послугами.                                            

Відповідно до ст.526 ЦК зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

 

Задовольняючи частково  позовні вимоги КП та стягуючи на його користь з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 1298,77 грн, суд виходив з тих обставин, що відповідачі заборгували позивачу вказану суму за надані послуги з постачання тепловою енергією та гарячою водою. А також, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є повнолітніми дочками пільговика ОСОБА_1 і до членів його сім"ї при наданні пільг не належать.

Колегія суддів погоджується із наведеним висновком суду, як із таким, що відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Посилання апелянта, що повнолітні дочки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є членами його сім"ї - інваліда війни першої групи і користуються 100% знижкою плати за користування комунальними послугами, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, відповідно до ст. 79 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", ст.74 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", ст.76 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" вказані особи до членів    сім"ї пільговика при наданні пільг не належать.

 

Не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів також доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що в провадженні    Верховного Суду України є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий  предмет   і   з   тих   самих   підстав,   так   як   рішенням   Тернопільського міськрайонного суду від 09.11.2004 року, котре ОСОБА_1 оскаржив у  касаційному  порядку,  стягнуто  з  нього  та ОСОБА_2   на користь  КП заборгованість за період до квітня 2004 року.

Підстав   для   скасування   рішення   суду   з   мотивів,   наведених   в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.307ч.І п.1; 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 07 вересня 2006, року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги  безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту її проголошення.

Головуючий

 

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація