Справа №22-1329-07 Категорія- Ц-12
Голов. в 1 інст.-Дужич С.П. Доповідач-Василевич B.C.
УХВАЛА ИМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2007 року м.Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого судді-Василевича B.C. Суддів:Демянчук С.В., Гордійчук C.O. при секретарі Колесовій Л.В. з участю позивачки ОСОБА_1 та її представників адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 на рішення Рівненського міського суду від 25 вересня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, приватного нотаріуса ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу недійсним,-
встановила:
Рішенням Рівненського міського суду від 25 вересня 2006 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_6 і приватного нотаріуса ОСОБА_7 про визнання договору купівлі - продажу квартири недійсним.
В поданій на вказане рішення апеляційній скарзі представник відповідача доводить про його незаконність та необґрунтованість через неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд неправильно застосував п.43 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, згідно якому нотаріусом посвідчується не сама згода іншого з подружжя на відчуження майна, а справжність підпису на заяві особи, яка дає таку згоду.
Судом не врахована також і наявність усної згоди позивачки на відчуження спільного майна подружжя та того, що право власності на спірну квартиру оформлено на відповідача.
На думку представника відповідача, за наявних обставин справи підлягали застосуванню положення статей 203,219,220 ЦК України щодо дійсності правочину.
По наведених підставах просить про скасування рішення з ухваленням нового про відмову в позові.
В запереченні на апеляційну скаргу позивачка зазначає, що рішення суду відповідає матеріалам справи, грунтується на законі, тому просить про залишення рішення без зміни.
В судовому засіданні позивачка та її представники апеляційну скаргу заперечили.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з"явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Як видно з матеріалів справи та як це встановлено судом, сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з вересня 1997 року.
За час шлюбу набули будинок в АДРЕСА_1, квартири в АДРЕСА_2 та в м.Рівне.
22 вересня 1998 року відповідач уклав договір про дольову участь в будівництві житлового будинку по АДРЕСА_3, після зведення якого він отримав в ньому квартиру НОМЕР_1 з подальшим оформленням свідоцтва про право власності на неї.
15 лютого 2005 року відповідач продав спірну квартиру своїй дочці ОСОБА_6 Договір купівлі - продажу посвідчений нотаріально.
Проте його укладення відбулось з порушенням вимог закону.
Відповідно до ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута під час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя.
З наведеного слідує, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя.
Ст. 65 Сімейного кодексу України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об"єктом спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
Для укладення одним з подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Цього ж вимагає і п.43,п.44 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерством юстиції України від 3 березня 2004 року №20/5.
Такої згоди на відчуження квартири позивачка відповідачеві не давала.
Встановивши порушення вимог закону при укладенні договору купівлі-продажу спірної квартири, суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого висновку про підставність позову із застосуванням передбачених ч.2 ст. 216 ЦК України правових наслідків недійсності правочину.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не застосував норм Цивільного кодексу України про дійсність правочину не заслуговують на увагу, оскільки підстави для цього відсутні і зустрічних вимог про це відповідач не заявляв.
Наявність нотаріально засвідченої згоди іншого з подружжя на укладення правочину, який потребує нотаріального посвідчення, є обов"язковою. Недотримання цієї вимоги закону є порушенням майнових прав іншого співвласника, яким в даному випадку є позивачка.
Враховуючи, що рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції на спростовують підстав для скасування рішення немає.
На підставі наведеного, керуючись п.1 ч.1 ст.307,308, ст.ст.313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 25 вересня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.
Головуючий суддя Судді: