Справа № 22- 1431 - 2006 р.                          Головуючий у 1-й інст. - Пахут С.О.

Доповідач - Оніпко О.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

17 січня 2007 р.                                                                                                   м.Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді - Собіни І.М. Суддів - Оніпко О.В., Григоренко М.П. При секретарі - Томашевській І.М. З участю представника - адвоката ОСОБА_1. розглянула у відкритому судовому засіданні    цивільну справу за апеляційною скаргою державного підприємства "Дубровицьке лісове господарство" на рішення Дубровицького районного суду від 3 листопада 2006 р. в справі за позовом ОСОБА_2 до ДП "Дубровицьке лісове господарство" про витребування майна з чужого незаконного володіння та зустрічним позовом ДП "Дубровицьке лісове господарство" до ОСОБА_2 про стягнення 9504 грн. за зберігання автомобіля на стоянці.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з"явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів .-

встановила:

Рішенням Дубровицького районного суду від 3 листопада 2006 р. частково задоволено позов ОСОБА_2 : зобов'язано відповідача повернути позивачу автомобіль марки ЗІЛ-131, 1984 р. випуску, у відшкодуванні моральної шкоди -відмовлено за безпідставністю позовних вимог, у зустрічному позові ДП "Дубровицьке лісове господарство" - відмовлено.

В поданій на рішення суду апеляційній скарзі відповідач ДП "Дубровицьке лісове господарство" вказує на його незаконність, оскільки висновки суду не відповідають вимогам закону. Спірний автомобіль, який належить позивачу, був затриманий як знаряддя вчиненого злочину, є речовим доказом і до вирішення питання в кримінальній справі про речові докази вироком суду ( ст. 81 ч. 1 КПК України повинен зберігатися в Дубровицькому лісгоспі через відсутність штрафмайданчика у Дубровицькому РВ УМВС. Справа перебуває у стадії досудового слідства, злочинці не виявлені, повернення автомобіля на цій стадії власнику завдасть шкоди успішному провадженню в справі, оскільки злочинці на будуть і надалі здійснювати самовільні злочинні порубки лісу та його перевезення на даному автомобілі. Тому як правоохоронні органи, так і суд, невірно застосували вимоги ч. З ст. 79 КПК України щодо зберігання речового доказу до вирішення справи по суті у власника - позивача. Також відповідачем оскаржено постанову слідчого і припис прокурора щодо її невиконання, однак відповіді ним не отримано. Безпідставно відмовлено відповідачу в позові про стягнення коштів за зберігання автомобіля, оскільки відповідач має статус правоохоронного органу і за аналогією ст. 7 Закону України "Про міліцію" має право, як державтоінспекція на оплату за зберігання вказаного автомобіля за рахунок його власника. Просив рішення скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є власником автомобіля "ЗІЛ-131", держномер НОМЕР_1, що стверджується біржовим договором купівлі-продажу від 14.06.2005 р.

В ніч з 29 на 30.06.2005 р. в кварталі НОМЕР_2 Бережницького лісництва було вчинено незаконну порубку лісу, що заподіяло істотну шкоду державі на суму 5117 грн. Автомобіль "ЗІЛ-131" 30.06.2005 р. був затриманий працівниками лісової охорони ДП "Дубровицький лісгосп " і у ньому знаходилась деревина породи дуб, а також було виявлено посвідчення водія на ім"я ОСОБА_3. По даному факту прокурором Дубровицького району 15.07.2005 р. порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ст. 246 КК України.

Згідно постанови начальника СВ Дубровицького РВ УМВС України в Рівненській області від 20.02.2006 р. про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, доказів щодо причетності останнього до вчинення незаконної порубки лісу добуто не було, ОСОБА_3., який є підозрюваною особою у скоєнні злочину, не є власником автомобіля, окрім того, санкція ст. 246 КК України не передбачає конфіскацію майна, а тому автомобіль повернуто ОСОБА_2. на зберігання.

У відповідності з вимогами ч.3 ст. 79 КПК України, в окремих випадках речові докази можуть бути до вирішення справи в суді повернуті їх володільцям, якщо це можливо без шкоди для успішного провадження в справі.

Статтею 114 КПК України передбачено повноваження слідчого при провадженні досудового слідства і його постанови, винесені відповідно до закону в кримінальній справі , яка перебуває у його провадженні, є обов"язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями. Посадовими особами і громадянами.

Посилання відповідача на незаконність постанови від 20.02.2006 р. в частині повернення автомобіля на зберігання позивачу, оскільки у зв"язку з цим, злочинці і надалі будуть вчиняти самовільні порубки лісу, його викрадення і перевезення вказаним транспортним засобом, не спростовують вищенаведених вимог закону, грунтуються лише на його безпідставних припущеннях, а тому не заслуговують на увагу і не можуть бути підставою для відмови в позові ОСОБА_2.

Що стосується обгрунтувань відповідачем його зустрічних позовних вимог та посилання на аналогію права (ст.8 ЦК України), то вони також є безпідставними, оскільки, як вірно зазначив суд 1-ї інстанції у рішенні, постанова KM України від 23.05.2001 р. № 556 "Про затвердження платних послуг на транспортні засоби під час стоянки" стосується органів державтоінспекції.

Оскільки рішення суду 1-ї інстанції ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасуванню рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ДП "Дубровицький лісгосп" - відхилити.

Рішення Дубровицького районного суду від 3 листопада 2006 р. - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.

Головуючий