Справа № 2-4587 2008р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2008 р. Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі судді Подрєзової Г.О., при секретарі Стець Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білій Церкві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа Приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук Валерій Іванович про визнання право чину ( заповіту) недійсним;
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання право чину (заповіту) недійсним, мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1. помер його рідний дядько - ОСОБА_3, який проживав в м. Білій Церкві АДРЕСА_1. після смерті дядька відкрилася спадщина на майно, що належало дядькові. Спадкоємців першої черги у померлого немає, а він є найближчим родичем померлого, хоч не зважаючи на це, на поминках 14.05.2008р. було оголошено заповіт померлого, згідно з яким все своє майно дядько заповів відповідачеві -ОСОБА_2. Заповіт дядькою не підписаний, його підписав ОСОБА_4, який є другом відповідача ОСОБА_2., заповіт був посвідчений під час стаціонарного лікування дядька, а при зверненні до Білоцерківської міської державної нотаріальної контори йому підтвердили про наявність заповіту на відповідача, хоч останні десять років ОСОБА_3 проживав з співмешканкою ОСОБА_5, будучи престарілим та хворою людиною ( хворів на астму, інші хвороби), часто викликав швидку медичну допомогу, а відповідач ОСОБА_2., будучи працівником станції швидкої медичної допомоги м. Біла Церква , ввійшов у довіру до хворого дядька, став часто у нього бувати, навіть поселився в його квартирі, став вводити дядькові не відомі ліки, а після звернення до дільничного лікаря, остання категорично заборонила їх введення, хоч відповідач продовжував це робити, також став перешкоджати спілкуванню дядька з рідними та близькими, забрав до себе всі документи дядька, який повідомив, що боїться ОСОБА_2. 14.04.2008р. дядько потрапив у лікарню, при відвідуванні його 17.04.2008р., дядько був у нормальному стані, самостійно вживав їжу, ходив до туалету, а 18.04.2008р. він потрапив у реанімацію. Також таємно від рідних дядька відповідач 10.05.2008р. забрав його з лікарні додому і продовжував лікувати самостійно на дому, а вже ІНФОРМАЦІЯ_1. дядько помер. Посилаючись на зазначені обставини, а також на те, що відповідач став представлятися родичем померлого, отримав свідоцтво про його смерть, державну допомогу на поховання, а також на те, що є сумніви щодо дійсності заповіту, який дядько не підписував, хоч мав можливість зробити це власноручно, при його відвідуванні дядько нічого не говорив про заповіт, та про те, що в лікарню приходив нотаріус, тобто - заповіт складений без волевиявлення спадкодавця, таким, що не відповідав його внутрішній волі, а тому він є оспорюваним правочином, який підлягає визнанню судом недійсним, просив суд позов задовольнити.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю.
Відповідач ОСОБА_2. та його представник в судовому засіданні позов не визнали та пояснили, що дійсно померлий ОСОБА_3 був одинокою престарілою людиною, який потребував постійного догляду, а тому на його прохання відповідач поселився у квартирі ОСОБА_3, став надавати йому допомогу, в тому числі і медичну, а той в свою чергу склав заповіт на все своє майно на ОСОБА_2.
3-я особа Приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук В.І. в судовому засіданні просив в задоволенні позовних вимог відмовити, послався на те, що заповіт ОСОБА_3 був посвідчений ним особисто при свідках, як це передбачено Інструкцією Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої міністерством юстиції України від 3.03.2004 р. №20/5.
Заслухавши пояснення сторін, їх представників, 3-ї особи, покази свідків, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
Так, дійсно позивач ОСОБА_1 є племінником померлого ОСОБА_3, і згідно з статтею 1266 ЦК України він мав би право, за відсутності заповіту, спадкувати ту частку спадщини, яка б належала за законом його батькові - ОСОБА_6, який був братом ОСОБА_3
Дані обставини підтверджуються копією свідоцтва про народження ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьком якого записаний ОСОБА_6,
архівною довідкою Центрального державного історичного архіву України від 29.05.2008р. №02-597 згідно з якою батьками ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Пусто варівка Сквирського повіту Київської губернії є ОСОБА_8 та ОСОБА_9, архівною довідкою Державного архіву Київської області від 02.06.2008р. № Г-44, згідно з якою батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Пусто варівка, Сквирського району, Київської області є ОСОБА_10 та ОСОБА_11.
Як вбачається з свідоцтва про смерть ОСОБА_7., він помер ІНФОРМАЦІЯ_5, а ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Також судом встановлено, що ОСОБА_3 на день смерті проживав у приватизованій квартирі АДРЕСА_1 в м. Білій Церкві також на праві власності йому належав легковий автомобіль “ЗАЗ -110307”, 2004 року випуску, д.н.з НОМЕР_1, що підтверджено довідками Білоцерківського ЖЕД-3 від22.05.2008р. № 188 та довідкою Білоцерківського МРЕВ ДАІ від 10.06.2008р. № 379.
На підтвердження своїх позовних вимог позивач ОСОБА_1 та його представник послалися на те, що заповіт складений від імені ОСОБА_3 та засвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу 17.04.2008р. та зареєстрований в реєстрі № 1937, не відповідає вимогам закону, а саме ч.3 ст. 203 ЦК України щодо чинності право чину, а саме - волевиявлення спадкодавця на складення цього заповіту не було.
В ході судового засідання, було встановлено, що дійсно згідно вказаного заповіту, ОСОБА_3 призначив спадкоємцем всього належного йому майна, де б воно не знаходилося, та взагалі всього того, що йому буде належати на день смерті, та на що він за законом буде мати право- ОСОБА_2, заповіт від імені ОСОБА_3 підписаний ОСОБА_12. у присутності свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14.
Відповідно до ч.3 ст. 203 ЦК України - волевиявлення учасника право чину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ст. 207ч.4 ЦК України, якщо фізична особа у зв”язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст право чину у її присутності підписує інша особа підпис іншої особи на тексті правочину, що підписується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст право чину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.
Як вбачається з оспорюваного заповіту складеного від іменні ОСОБА_3 17.04.2008р. - підпис (від імені ОСОБА_3) здійснив ОСОБА_12., далі підписи свідків: ОСОБА_13, ОСОБА_14., а як причина вчинення підпису від імені спадкодавця зазначена “ хвороба”, нотаріальна дія вчинена за адресою місце вчинення заповіту “м. Біла Церква Київської області, АДРЕСА_2 на прохання заповідача”.
В судовому засіданні встановлено, що з 14.04.2008р. по 10.05.2008р. ОСОБА_3 перебував в стаціонарі спец.кардіології Білоцерківської міської лікарні №1 з діагнозом : “ІХС, постінфарктний кардіосклероз (2006р.), пароксизм фібриляції передсердь, 16.04.2008р. стан хворого погіршався, наростав головний біль, біль у лівій половині обличча, підвищилася температура тіла до 37,5градусів, з”явився екзофтальм лівого ока, і він був переведений у відділення реанімації. 18.04.2008р. -операція :трепанація лівої лобної пазухи, Пункція лівої гайморової пазухи. У виписці з історії хвороби зазначено, що 17.04.2008р. хворий при повному розумі, в задовільному стані, а 18.04.2008р. переведений до реанімаційного відділення.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка відповідача лікар - кардіолог інфарктного відділення міської лікарні №1 ОСОБА_15 показав, що будучи лікуючим лікарем хворого ОСОБА_3 він може підтвердити, що в цей день 17.04.2008р. у першій половині дня, його запросив до палати хворого ОСОБА_3. особисто нотаріус, який пояснив, що необхідно засвідчити, що прийшов нотаріус для складання спадщини, хворий перебував у тяжкому стані, у нього була патологія вуха, хворий стогнав, в палаті були присутні нотаріус, ОСОБА_2, і ще один чоловік, хворий внятно не говорив, просив лише обезболити, він знав що до нього прийшов лікар, нотаріус щось писав в палаті хворого.
На запитання представника позивача : “Що з”ясовував у Вас нотаріус про стан здоров”я хворого ОСОБА_3.”, свідок ОСОБА_15 показав - “нічого”.
На запитання представника : “Чи питав нотаріус хворого чи зможе він сам написати та підписатися”, свідок ОСОБА_15 показав -“ні не питав”.
На запитання представника :” Чи міг хворий самостійно написати та підписатися “ , свідок ОСОБА_15 -“ Так, міг би самостійно підписатися та самостійно писати”.
На запитання представника: “ Чи відповідає дійсності запис від руки у виписці з історії хвороби ОСОБА_3 від 17.04.2008р.”, свідок ОСОБА_15 -“Так, мною зроблений запис : Хворий при повному розумі в задовільному стані перебував в спец. кардіолог. відділенні, а 18.04.2008р. переведений в реанімаційне відділення”.
Тобто, з наведеного вище випливає, що при складанні заповіту 17.04.2008р. в палаті міської лікарні №1 свідок відповідача ОСОБА_15 фактично повністю підтвердив, що заповіт складений з грубими порушеннями ст.203 ЦК України, а саме волевиявлення хворого ОСОБА_3. на складання заповіту, в тому числі про передачу всього свого майна саме ОСОБА_2.- не було.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що при складанні заповіту також допущені порушення ст. 207 ч.4 ЦК України, оскільки саме на нотаріуса покладений обов”язок вказувати причини, з яких текст право чину не був підписаний тією особою, яка вчиняє цей право чин, з тих міркувань, що вони повинні перевіряти відповідність право чинів, які посвідчують вимогам закону - ст. 203 цього кодексу. А як вбачається з заповіту, причиною, яка не дозволила скласти власноручно заповіт та підписати його зазначено лише - “хвороба”, хоч навіть свідок відповідача - лікар ОСОБА_15 показав, що нічого про стан здоров”я хворого нотаріус у нього не з”ясовував, питання до хворого чи може він сам особисто підписати заповіт не було, хворий чітко нічого не говорив, не з”ясовувалося також питання кому він довіряє підписати за нього заповіт, та щодо участі свідків при підписанні заповіту.
Також, з копії заповіту вбачається, що заповіт від імені ОСОБА_3 підписаний ОСОБА_12. та свідками ОСОБА_13, ОСОБА_14., паспортних даних свідків до заповіту не внесено.
Відповідно до ст. 1253 ЦК України - на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках, свідки при яких посвідчений заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.
Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14. в своїх показах про оголошення вголос заповіту не зазначили, немає про це відмітки і в заповіті, який також не містить і відомості про особи свідків.
Відповідно до ст. 36 Закону України “Про нотаріат” приватний нотаріус вчиняє нотаріальні дії, передбачені ст. 34 цього Закону за певними винятками. Згідно з ст. 34 цього Закону у державних нотаріальних конторах вчиняються такі нотаріальні дії : 1) посвідчуються угоди (договори, заповіти, доручення, шлюбні контракти та ін.).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Тобто спадкування за заповітом має місце, коли померла особа залишила після себе заповіт, що не визнаний повністю недійсним. У разі наявності належним чином засвідченого заповіту спадкування за заповітом має приоритет перед спадкуванням за законом. Заповіт є одностороннім право чином і тому регулюється не тільки нормами спадкового права, але і підпорядковується загальним правилам про право чин.
Представник позивача в судовому засіданні на підтвердження позовних вимог послалася на те, що при засвідченні оспорюваного заповіту 17.04.2008р. ініціативи щодо посвідчення заповіту при свідках від спадкодавця не було, його воля була проігнорована.
Так, дійсно ст. 1253 ЦК України зазначає два випадки посвідчення заповіту при свідках : обов”язковий та за бажанням заповідача. В заповіті від 17.04.2008р. зазначено, що заповіт уголос прочитаний заповідачем до його підписання у присутності запрошених ним свідків ОСОБА_13. та ОСОБА_14.
Але, ж доказів виявлення такого бажання, в судовому засіданні не було надано.
Так, 3-я особа -Приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук В.І. в судовому засіданні зазначив, що до нього 16.04.2008р. звернулися ОСОБА_12 та ОСОБА_2 та просили здійснити виїзд до лікарні №1 для засвідчення заповіту, він призначив виїзд на 17.04.2008р.
А, коли він готував проект заповіту 17.04.2008р. йому подзвонив ОСОБА_2 і повідомив, що самостійно заповідач підписати заповіт не може. Тоді він, перед підготовкою проекту заповіту в нотаріальній конторі, роз”яснив, що заповіт підлягає засвідченню при свідках і ОСОБА_12 запросив двох свідків, прізвища яких були ним внесені до проекту заповіту. Потім відбувся виїзд до міської лікарні №1, де перебував ОСОБА_3, до лікарні №1 він приїзджав особисто один раз, коли і був засвідчений заповіт від імені ОСОБА_3
Дані обставини частково підтвердив і відповідач ОСОБА_2., який повідомив, що не знає де взялися свідки, їх запросив ОСОБА_12, а на запит чи особисто він звертався до нотаріуса відповів, що ні не звертався, до нотаріуса зверталися ОСОБА_12 та ОСОБА_16.
Тобто, з встановлених судом обставин випливає, що особисто нотаріусом в приміщенні нотаріальної контори перед виїздом до хворого, з яким нотаріус не спілкувався, його стану здоров”я та волевиявлення не перевіряв та ініціативи щодо виклику свідків і яких саме, не встановлював, склав у друкованому вигляді проект заповіту, до якого вже були внесені двоє свідків та особа, що мала підписати заповіт від імені заповідача.
На думку суду, при засвідченні заповіту від 17.04.2008р. дійсно допущено порушення ч. 1ст. 1253 згідно з якою - на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках, а так як в даному випадку такого бажання заповідача до нотаріуса не надходило, то це є підтвердженням відсутності волевиявлення заповідача на вчинення заповіту.
Як і те, що в даному випадку не було дотримано вимог ч.5 та ч. 6 цієї статті, а саме свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому, у текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.
Як вбачається з заповіту від 17.04.2008р. вголос цей заповіт свідки не зачитували, а лише його підписали, відомості про особу свідків, відповідно до документів, що посвідчують їхню особу до заповіту не внесені.
Тобто, при дослідженні всіх доказів по справі, суд приходить до висновку, що при посвідченні заповіту 17.04.2008р. свідків в палаті хворого взагалі не було, їх прізвища занесені до проекту заповіту без підтвердження будь-якими документами, які вже були надані нотаріусу після повернення з лікарні до приміщення нотаріальної контори та при внесенні їх до реєстру нотаріальних дій під №
Ці обставини повністю підтверджені свідком відповідача, якого він запросив до суду і який на думку суду, повністю не заінтересований у цій справі- це лікар - кардіолог інфарктного відділення ОСОБА_15, який показав, що в палаті при засвідченні заповіту 17.04.2008р. були присутні ОСОБА_3, ОСОБА_2., якого він добре знає як працівника СШМД, нотаріус, прізвища якого не пам”ятає, але знає, що він працює в центрі міста та ще одна особа.
Також судом враховане і те, при яких обставинах відповідач ОСОБА_2. познайомився з заповідачем ОСОБА_3
Так, в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_3, був учасником Великої Вітчизняної війни, інвалідом 2 групи, протягом останніх п”яти років часто хворів, що підтверджено випискою з історії хвороби № 02.210064, складеною міською лікарнею №2 м. Біла Церква та довідкою Білоцерківської Станції швидкої медичної допомоги від 30.05.2008р. № 98 , згідно з якими хворий лікувався з приводу ІХС, стенокардія, атеросклероз та постінфарктний кардіосклероз (у 2006р.) , ГХ ІІ ст., хр. поліп, гаймороетмоідіт, ОСОБА_3 неодноразово викликав швидку медичну допомогу.
Як пояснив в судовому засіданні відповідачОСОБА_2. він працює на станції швидкої медичної допомоги м. Біла Церква фельдшером і познайомився з ОСОБА_3. при його обслуговуванні в 2006 році по виклику карети швидкої медичної допомоги.
Позивач ОСОБА_1 пояснив в судовому засіданні, що у 1996 році померла дружина ОСОБА_3. і він залишився один, дітей не було, з цього ж року він став проживати з ОСОБА_5, а одного разу під час відвідування свого дядька, він побачив, що у квартирі дядька знаходився ОСОБА_2., на що дядько йому сказав, що це лікар, який робить йому уколи. А співмешканка дядьки ОСОБА_5 повідомила йому, що стан здоров”я дядьки після цих уколів погіршався.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що дійсно проживала без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 з березня 1996 року протягом 12 років, в 2002 році ОСОБА_3 переніс операцію ( аденома) , після якої вона забрала його до себе додому, потім вони проживали частково у нього в двохкімнатній квартирі по АДРЕСА_1 та у неї. Після цього у 2006 р. з ОСОБА_3 стався інфаркт і вона доглядала за ним, а потім він захворів на астму. Весь цей час вони жили разом, вона доглядала за ним, виконували всі обов”язки по дому, обробляла город, який був у чоловіка, тобто виконувала обов”язки дружини. А в березні 2007 року до ОСОБА_3. прийшов ОСОБА_2. і вона вимушена була піти додому до себе, оскільки не могла погодитись жити під одним дахом з чужою людиною. А ОСОБА_3 повідомив її, що він дозволив ОСОБА_2 жити в його квартирі, оскільки тому далеко добиратися до електрички, щоб їхати до себе додому. А потім ОСОБА_3 була надана путівка на відпочинок в Цибли і вона його збирала особисто, а в квартирі за відсутності власника залишився - ОСОБА_2., оскільки вона відмовилася там знаходитись. Потім ОСОБА_2. пообіцяв вилічити астму її чоловікові і став колоти невідомі уколи, від яких тому стало значно гірше і вона викликала дільничного лікаря, яка повністю відмінила призначення ОСОБА_2.
Дані обставини підтверджені і свідком позивача ОСОБА_17. - яка була дільничним лікарем та обслуговувала хворогоОСОБА_3. на дому як учасника і інваліда війни. Дома у нього бачила дружину, яку він називав бойова подруга, а також дійсно нею були відмінені ліки, які призначив хворому ОСОБА_2. і тоді його стан поліпшився. Також свідок вказала, що її просив ОСОБА_3 доглядати його, саме тому, що хотів щоб біля нього був медичний працівник.
Суд враховує ті обставини, що ОСОБА_2. поселився в квартирі ОСОБА_3 як квартирант, без оплати за користування житлом, за що надавав тому медичні послуги, і дійсно намагався війти до нього у довіру, при цьому переслідував за мету таким чином, заволодіти його майном.
Про це частково підтвердили свідки ОСОБА_18., яка показала, що відповідач був її вітчимом, який за місце проживання по АДРЕСА_3 в м. Білій Церкві, де він жив з її матір”ю, приховував за меблями будинкові книжки чужих людей, які вони хотіли віднести до міліції разом з ОСОБА_19- сестрою покійної дружини ОСОБА_2., що також підтвердила і свідок ОСОБА_19, яка показала, що ОСОБА_2. схильний до входження до людей у довіру і використання цього для своїх потреб.
Допитані в судовому засіданні свідки позивача ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 та ОСОБА_7, повністю підтвердили той факт, що ОСОБА_3 ніколи не збирався заповідати своє майно чужій людині, у нього були рідні і друзі, з якими він підтримував добрі відносини, які його доглядали і внесені ним у список, який він залишив, не встигши розпорядитися своїм майном, а завжди говорив, що “я нікого не обіжу”.
Про існування списку рідних і друзів ОСОБА_3. не заперечував і ОСОБА_2., а так як він про це знав, то у суду є підстави вважати, що метою покладення ОСОБА_3. у лікарню ( суд звертає увагу на те, що хворий як інвалід війни лікувався в госпіталі) і саме там за день до операції складення заповіту з численними порушеннями закону, що цей заповіт не відповідав внутрішній волі заповідача.
Суд критично оцінює покази свідків відповідача, а саме ОСОБА_24, який начеб-то знайомивОСОБА_3. з жінкою, яка допомогала збирати його до санаторію в Цибли, хоч інший свідок відповідача ОСОБА_25. показала, що з санаторію його забирав ОСОБА_2, а вона познайомилась з ОСОБА_3. через ОСОБА_24 і прожила півтора тижні у його квартирі, а потім коли дізналася що уОСОБА_3 є рідні та близькі друзі, то пояснила йому, що не хоче мати проблем з ними.
Свідок ОСОБА_16 який показав, що він завжди говорив ОСОБА_3, що необхідно розпорядитися майном за життя, і скласти “тривожний чемодан”, а 15 чи 16 квітня 2008р. ОСОБА_3 в лікарні повідомив, що вже є заповіт, хоч заповіт був складений лише 17.04.2008р.
Свідки ОСОБА_26. та ОСОБА_27. - сусіди по квартирі ОСОБА_3, показали, що з 2004 року стали проживати по сусідству з ним, стали друзями але не бачили що цілий рік в квартирі ОСОБА_3 проживав син позивача - ОСОБА_28, на жодному святі в квартирі ОСОБА_3 не були, але все знають в тому числі, що ОСОБА_3 в 2008р. лежав у госпіталю, хоч насправді такого не було.
Свідок ОСОБА_29, який проживав в сусідньому будинку, показав, що він також хворий на астму, в квартирі ніколи не був, але при зустрічі у дворі з ОСОБА_3. той йому повідомив, що має намір залишити все майно ОСОБА_2 Олексію.
Свідки відповідача ОСОБА_14. показав, що нотаріус спитав ОСОБА_3 чи може він підписати заповіт, а свідок ОСОБА_13 показав, що нотаріус нічого у ОСОБА_3 не питав. Обидва свідка не пам”ятають якою мовою говорив ОСОБА_3, надали протирічні покази відносно того, чи був присутній в палаті ОСОБА_2., свідок ОСОБА_13 показав, що у ОСОБА_3 “не робила права рука”, хоч про це ніхто навіть лікар в судовому засіданні не зазначив.
Свідок ОСОБА_12. показав, що він здавна знає ОСОБА_2., 16.04.2008р. той подзвонив йому і вони домовилися підійти до нотаріуса, де їх запитали чи може заповідач керувати своїми діями, чи може писати, і сказав, щоб приїхали на наступний день. 17.04.2008р. по приїзду до нотаріуса він знову запитав чи може заповідач особисто підписати заповіт, тоді він подзвонив до лікарні, де в цей час був ОСОБА_2 і той йому сказав, що сьогодні він писати не може. Тоді нотаріус запропонував найти двох свідків, ОСОБА_2 повідомив що ОСОБА_3 згодний , щоб за нього заповіт підписав ОСОБА_12, а чому заповіт не підписав особисто ОСОБА_3 йому не відомо. А паспорти свідків він віддав нотаріусу після лікарні, коли вони всі разом повернулися до приміщення нотаріальної контори. ПокійногоОСОБА_3. він знав через ОСОБА_2, хоч ОСОБА_2 говорив, що ОСОБА_12. знав покійного ще раніше.
Таким чином, з урахуванням всіх зібраних доказів по справі, суд приходить до висновку, що заповіт складений від імені ОСОБА_3. 17.04.2008року є недійсним, оскільки не відповідає вимогам ч.3 ст. 203 ЦК України- відсутнє вільне волевиявлення та відповідність внутрішній волі заповідача, та складений з недодержанням в момент вчинення цього право чину вимог ч.4 ст. 207, ч.4 ст. 1248 - не було прохання заповідача до нотаріуса записати заповіт з слів заповідача власноручно, ч.1 ст. 1253 ЦК України засвідчення право чину при свідках, які запрошуються за бажанням заповідача, свідки зачитують заповіт вголос та до заповіту вносяться їх дані.
Згідно з інструкцією “Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України” п. 158 текст заповіту має містити відомості про особу свідка, а саме прізвище, ім.”я та по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документу, на підставі якого було встановлено особу свідка.
Відповідно до ст. 1257 ЦК України заповіт складений особою, яка не мала на це права, в такорж заповіт, складений з порушеннями вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідає його волі.
Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності право чину є недодержання в момент вчинення право чину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - ч.3 , ч.5, та ч.6 ст. 203 цього Кодексу.
А тому, суд вважає, що позовні вимоги повністю обґрунтовані та підлягають до задоволення.
Керуючись ст..ст..15,60,212-215,218,223 ЦПК України, ст.ст. 203,204, 207ч.4 215, 1248,1253,1257 ЦК України, суд-
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити.
Визнати заповіт складений від імені ОСОБА_3 17.04.2008р. посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчуком Володимиром Івановичем на ім”я ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі №1937 - недійсним.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міський суд протягом 10 днів з дня його постановлення шляхом подачі заяви та протягом 20 днів, після подачі заяви, шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя