УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/6060/13-ц Головуючий у 1-й інст. Шалота К.В.

Категорія 53 Доповідач Якухно О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Якухно О.М.

суддів Жигановської О.С.,Коломієць О.С.

з участю секретаря

судового засідання Добровольської Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Житомирської міської ради, Комунального підприємства «Готельне господарство «Житомир» про стягнення заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 20 травня 2014 року,-

встановила:

У червні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він з 24.11.1994 року і до 06.09.2012 року працював на посаді директора Комунального підприємства «Готельне господарство «Житомир» (далі - КП «Готельне господарство «Житомир») на підставі контракту, укладеного між ним та виконавчим комітетом Житомирської міської ради. Останній переукладався 24 січня 2008 року до 26 березня 2011 року, після чого фактичні трудові відносини продовжували тривати. Вказав, що 26 червня 2012 року Житомирською міською радою було прийнято рішення припинити КП "Готельне господарство "Житомир" шляхом ліквідації та призначено ліквідаційну комісію, а 6 вересня 2012 року на підставі розпорядження міського голови його було звільнено з займаної посади у зв'язку із ліквідацією підприємства на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Посилаючись на те, що щомісячна заробітна плата позивачу протягом травня-вересня місяців 2012 року не виплачувалась та на день звільнення з роботи 06 вересня 2012 року з ним не був проведений остаточний розрахунок, не виплачено всі належні суми до теперішнього часу, просив суд стягнути наявну заборгованість із заробітної плати, невиплачену вихідну допомогу при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку, компенсацію за невикористані відпустки, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а також завдану внаслідок порушення трудових прав моральну шкоду. Також вважає, що зазначені виплати мають бути стягнуті саме з виконавчого комітету Житомирської міської ради, як особи з якою у нього виникли трудові відносини на підставі укладеного контракту.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 20 травня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Готельне господарство "Житомир" на користь ОСОБА_2 заборгованість із заробітної плати в розмірі 12 204 гривень 00 коп., вихідну допомогу при звільненні в розмірі 6 102 гривень 00 коп., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 36 097 гривень 38 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 118 155 гривень 36 коп. та моральну шкоду в розмірі 500 гривень 00 коп., а всього 173 058 (сто сімдесят три тисячі п'ятдесят вісім) гривень 74 копійок.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Комунального підприємства "Готельне господарство "Житомир" на користь держави судовий збір в сумі 1 969 гривень 19 копійок, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на незаконність рішення, просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, а саме : стягнути з виконавчого комітету Житомирської міської ради заборгованість по зарплаті в сумі 34968,36 грн., вихідну допомогу при звільненні в сумі 8362 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 68036,11 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 161918,34 грн. та моральну шкоду в сумі 5000 грн.. Вважає, що судом дану неправильну оцінку фактичним обставинам справи. Зокрема, вважає, що суд безпідставно не прийняв до уваги розмір його заробітної плати з усіма надбавками, що становив 8362 грн., не врахував його моральні страждання.

Розглянувши справу в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходив з того, що між позивачем та КП «Готельне господарство «Житомир» існували трудові відносини і при звільненні з ним не проведено розрахунок. Розмір місячного заробітку суд визначив в сумі 6102 грн. без відповідного обгрунтування. При визначенні розміру моральної шкоди, суд врахував порушення життєвих зв'язків позивача невиплатою коштів та принципи розумності і справедливості.

Колегія суддів частково погоджується із таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти (ст.215 ЦПК України).

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 20 травня 2014 року в частині розгляду вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати, вихідної допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку не відповідає вказаним вимогам процесуального права.

Так, мотивувальна частина рішення суду не містить обгрунтування про розмір середньої заробітної плати. Розрахунки всіх платежів, окрім середнього заробітку за час затримки розрахунку, не наведені, а мається лише посилання на вимоги позовної заяви. Рішення ухвалене на неповно з'ясованих обставинах справи.

Частиною 1 ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Стаття 47 КЗпП України передбачає, що у разі звільнення працівника за п. 1 ст. 40 КЗпП України останньому виплачується вихідна допомога не менше середньомісячного заробітку.

Статтею 83 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Частиною 1 статті 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом встановлено і не заперечується сторонами, що 24 січня 2008 року виконавчим комітетом Житомирської міської ради укладено трудовий контракт з ОСОБА_2 на виконання обов'язків директора КП «Готельне господарство «Житомир» з цієї дати по 26 березня 2011 року (а.с.19-25).

Після закінчення дії контракту жодна із сторін не поставила питання про припинення трудових відносин.

Рішенням 15 сесії шостого скликання Житомирської міської ради № 403 від 26 червня 2012 року вирішено припинити КП «Готельне господарство «Житомир» шляхом ліквідації та призначено ліквідаційну комісію (а.с.39).

Розпорядженням Житомирського міського голови № 326 від 27 червня 2012 року попереджено директора КП «Готельне господарство «Житомир» ОСОБА_2 про наступне звільнення з 06 вересня 2012 року в зв'язку із ліквідацією підприємства на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.40).

Розпорядженням Житомирського міського голови № 453 від 29 серпня 2012 року звільнено ОСОБА_2 з посади директора КП «Готельне господарство «Житомир» ОСОБА_2 в зв'язку з ліквідацією підприємства на підставі п.1 ст.40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку згідно із ст.44 КЗпП України та компенсації за невикористані відпустки. Зобов'язано голову ліквідаційної комісії провести повний розрахунок із ОСОБА_2 (а.с.38).

В суді апеляційної інстанції були встановлені нові обставини.

Так, відповідно до ч.3 ст.21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно п.2.2.6 галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об'єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010-2012 роки (далі - Галузева угода) контракт, як форма трудового договору, застосовується тільки щодо керівників підприємств та у випадках, прямо передбачених законами України (а.с.177).

Відповідно до ст.ст.42, 43 Закону України «Про місцеве самоврядування» та п.5 постанови Кабінету Міністрів України № 203 від 19 березня 1993 року, яка рекомендує місцевим органам виконавчої влади при укладанні контрактів з керівниками підприємств, що є у комунальній власності, застосовувати порядок, передбачений Положенням цієї постанови, з керівником комунального підприємства укладено трудовий контракт.

Відповідно до ст.39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Верховний Суд України у п.61 правових позицій по трудовим спорам роз'яснив, що контракт відноситься до строкових трудових договорів, а тому якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Контракт укладений до 28 березня 2011 року і після закінчення його дії сторони не вимагали його припинення, а тому він є продовженим на невизначений строк і умови контракту продовжують свою дію.

Пунктом 4 цієї ж постанови визначено, що оплата праці та матеріальне забезпечення керівника підприємства визначаються у контракті, провадяться за рахунок коштів підприємства і встановлюються у прямій залежності від результатів виробничо-господарської діяльності підприємства.

Згідно п.11 Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 203 від 19 березня 1993 року, умови оплати праці керівника підприємства визначаються у контракті й повинні встановлюватися у прямій залежності від результатів виробничо-господарської діяльності підприємства.

У контракті можуть бути визначені умови підвищення або зниження обумовленого розміру оплати праці, встановлення надбавок, премій, винагород за підсумками роботи.

Пункт 4.5 Колективного договору на 2010-2011 роки, який продовжив свою дію у 2012 році згідно «Загальних положень», при визначенні розмірів посадових окладів і тарифних ставок з дотриманням міжкваліфікаційних співвідношень робить відсилку на галузеві угоди (а.с.167).

У додатку № 3 Галузевої угоди щодо коефіцієнтів співвідношень розмірів мінімальних місячних посадових окладів зазначено, що керівникам посадовий оклад визначається власником у контракті (а.с.179, зворотна сторона).

Розмір посадового окладу у контракті встановлено в сумі 1900 грн. і передбачена виплата надбавки за інтенсивність праці та особливий характер роботи в розмірі 50% від посадового окладу (п.3.1 Контракту).

Внесення змін та доповнень до контракту здійснюється шляхом підписання додаткових угод (п.5.1 Контракту).

Наказом № 61 від 01.12.2011 року директор КП «Готельне господарство «Житомир» ОСОБА_2 затвердив штатний розпис працівників підприємства і ввів його в дію з 1.12.2011 року (а.с.183).

Згідно штатного розгляду посадовий оклад та місячний фонд заробітної плати директору визначається за контрактом (а.с.184).

Іншим штатним розкладом зі зміненою штатною кількістю працівників посадовий оклад директору визначено в розмірі 4520 грн. (а.с.189), з якого у подальшому проводилося нарахування.

Наказами голови ліквідаційної комісії № 46-ВН від 04 липня 2012 року, № 50-ВН від 31 липня 2012 року, № 53-ВН від 30 серпня 2012 року та № 54-ВН від 01 вересня 2012 року скасовано доплати директору підприємства ОСОБА_2, починаючи з червня 2012 року, та заробітну плату встановлено у розмірі посадового (мінімального) окладу (а.с.126-129). При цьому, виплата надбавок не була передбачена і при обрахунку мінімального окладу її розмір визначався не згідно контракту, а виходячи із мінімальної заробітної плати, що (а.с.206-207).

Вказаними Колективним договором та Галузевою угодою передбачена доплата за кандидата наук у розмірі 15% посадового окладу та 20 % за почесні звання (а.с.174, 181).

ОСОБА_2 має почесне звання «заслужений працівник сфери послуг України» та диплом кандидата наук зі спеціальності економіка та управління підприємством (а.с.12-13).

В той же час, ці доплати не передбачені контрактом і згідно пп.4 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 року № 859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств така доплата проводиться, якщо підприємство здійснює науково-дослідну, науково-виробничу та науково-технічну діяльність. Доплати провадяться у разі, коли діяльність керівника за профілем збігається з наявним науковим ступенем, вченим званням. За статутом КП «Готельне господарство «Житомир», затвердженим у 2002 році, підприємство не здійснює наукову діяльність (а.с.159-160).

Будь яких змін до контракту не вносилося, накази про затвердження штатного розкладу та встановлення розміру заробітної плати у мінімальному розмірі сторонами не оскаржувалися.

Посилання позивача на те, що він правильно встановив посадовий оклад з 01.11.2011 року у чотирикратному розмірі мінімальної тарифної ставки згідно додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 року № 859, і у такому розмірі він повинен обраховуватися і у червня 2012 року не може бути прийнято до уваги, оскільки п.1 цієї постанови таке право встановлювати посадові оклади керівників підприємств надано керівникам місцевих органів виконавчої влади, а не особисто керівнику підприємства.

Житомирською міською радою таке рішення не приймалося, а тому враховуючи наявність наказів, які є чинними і відсутність вимоги про їх неправомірність, колегія суддів не перевіряє законність невиплати доплат та надбавок і приходить до висновку про можливість обчислення середнього заробітку по червень 2012 року із фактичного нарахування та за липень-вересень 2012 року, виходячи із розміру посадового окладу, встановленому у контракті.

Акт перевірки територіальної інспекції з питань праці у Житомирській області від 17.10.2012 року не може бути доказом незаконності дій відповідача в частині зменшення розміру заробітної плати з липня 2012 року за відсутності вимоги про оскарження відповідних наказів. При цьому, під час перевірки не з'ясовувалося питання правомірності нарахування заробітної плати у попередній період, а лише констатується факт її зменшення.

Оскільки позивачем заявлено вимоги, які підлягають окремому розрахунку, колегія суддів мотивує рішення щодо кожної вимоги, враховуючи вимоги ст.11 ЦПК України щодо розгляду справи в межах заявлених вимог.

Розміри сум, що заявлені у апеляційній скарзі частково виходять за межі позовних вимог заявлених у суді першої інстанції, в яких, з урахуванням уточнень, позивач просив стягнути заборгованість по заробітній платі в сумі 12204 грн., вихідну допомогу в сумі 6102 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 36097,38 грн. (а.с.63) та середній заробіток в сумі 161918,34 грн. (а.с.79), а тому суд виходить із розмірів останніх заявлених вимог.

Розмір середнього заробітку для різних видів виплат визначається Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого1995 року (далі - Порядок).

В частині стягнення заборгованості по заробітній платі за травень-вересень 2012 року колегія суддів зазначає таке.

Згідно наданих КП «Готельне господарство «Житомир» розрахункових листів на початок кожного місяця за підприємством рахується заборгованість, яка частково зменшується, однак довести виплату цих коштів останні не змогли.

Дані розрахункових листів суперечать витягу із зарплатного рахунку ОСОБА_2 за 2012 рік, згідно яких заробітна плата виплачувалася не в повному обсязі до травня 2012 року і остання виплата проведена у червні 2012 року.

Розмір заробітної плати за липень 2012 року згідно наказу № 50-Вн повинен був становити 1900 грн. при повному робочому місяці, а нараховано 851,55 грн. за 17 робочих днів виходячи із окладу в сумі 1102 грн., що становить 77 %, а тому посадовий оклад за фактично відпрацьовані робочі дні повинен становити : 1900х77%=1463 грн.. За серпень нараховано 1102 грн. за повний робочий місяць, а повинно бути 1900 грн.. За вересень 2012 року нараховано 220,4 грн. за 4 робочі дні, а повинно бути 380 грн. (1900:20х4).

Обов'язок доведення правомірності своїх дій по трудових спорах покладено на роботодавця, а тому, за відсутності відповідних доказів, колегія суддів приходить до висновку про наявну заборгованість по заробітній платі з травня 2012 року, яка становить по розрахункових листах та згідно наказів : у травні - 6258,35 грн., у червні - 3991,97 грн., у липні - 3363 грн., у серпні - 1900 грн., у вересні - 380 грн., а всього 15969,42 грн..

Щодо розрахунку заборгованості за невикористану відпустку.

Згідно пп.2, 3, 7 Порядку обчислення середнього заробітку для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки, з урахуванням допомоги по тимчасовій непрацездатності, та шляхом ділення сумарного заробітку за ці місяці на кількість календарних днів (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством).

Кількість невикористаної відпустки становить 179 днів, що підтверджується розрахунковим листом (а.с.206) та не заперечується сторонами.

За даними розрахункового листа (а.с.206) таке обчислення проведено станом на вересень 2012 року, а тому для обрахунку слід брати 12 місяців, починаючи з вересня 2011 року по серпень 2012 року, включно.

За липень 2012 року заробітна плата враховується у сумі вище обрахованого окладу в сумі 1463 грн. та оплати тимчасової непрацездатності за 5 днів в сумі 1976 грн. за розрахунком листом.

Розрахунками тривалості робочого часу на 2011 та 2012 роки встановлено за обчислювальний період 356 таких днів. Розмір компенсації за невикористану відпустку буде становити : (3391,98+3538,93+4208,44+8362+8362+8412+6942,1+8362+6258,35+ 3991,97+3439+1900):356х179=37742,39 грн..

Обчислення розміру вихідної допомоги та компенсації за несвоєчасний розрахунок згідно п.8 Порядку проводиться за останні два місяці роботи, шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Розмір компенсації за несвоєчасний розрахунок становить : (1463+1900) : (17+22)= 86,23 грн. за 1 робочий день х 428 робочих днів з 07 вересня 2012 року по 20 травня 2012 року (період вказаний у позовних вимогах) = 36906,44 грн..

Розмір вихідної допомоги буде становити розмір посадового окладу в сумі 1900 грн. (86,23х22).

Згідно п.9 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з

урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд врахував вказані обставини і вірно визначив розмір моральної шкоди, виходячи із обсягу страждань, засад розумності, виваженості та справедливості та наданих позивачем доказів, а тому в цій частині постановив обґрунтоване рішення.

Не заслуговують на увагу доводи позивача відносно стягнення коштів з виконкому Житомирської міської ради, як особи, з якою укладено контракт.

На час розгляду справи запис про КП «Готельне господарство «Житомир» існує в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і перебуває в стані припинення. Дані про ліквідацію підприємства відсутні.

Згідно із ст.33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або

уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державних органів, прийнятим у випадках, передбачених законом

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

З урахуванням викладеного, суд вірно вважав, що КП «Готельне господарство «Житомир» не припинило свою діяльність і є належним відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст.176 ЦК України територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

Доказів того, що виконком Житомирської міської ради є правонаступником КП «Готельне господарство «Житомир» не надано, а тому вимоги до перших є безпідставними.

Оскільки судом під час розгляду справи встановлено неправильність застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду, у відповідності до вимог ч.3 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд вважає за можливе вийти за межі доводів апеляційної скарги.

На підставі викладеного, рішення суду в частині вимог, що не стосуються моральної шкоди, підлягає скасуванню, з ухваленням нового - про часткове задоволення позову та стягнення сум заборгованості, враховуючи позовні вимоги.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір по вимогах майнового характеру в сумі 871,08 грн. (1% від загальної суми 87107,82 грн.) та 243,6 грн. по вимогах немайнового характеру, а всього 1114,68 грн..

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 304, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 20 травня 2014 року скасувати в частині вирішення вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати, вихідної допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку, розподілу судових витрат та ухвалити нове рішення про часткове задоволення цих вимог.

Стягнути з Комунального підприємства «Готельне господарство «Житомир»на користь ОСОБА_2 заборгованість в сумі 87107,82 грн., з них : по заробітній платі за травень-вересень 2014 року в сумі 12204 грн., вихідної допомоги при звільненні в сумі 1900 грн., компенсації за невикористану відпустку в кількості 197 днів в сумі 36097,38 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку з 07 вересня 2012 року по 20 травня 2014 року в сумі 36906,44 грн., без урахування обов'язкових податків та платежів.

Рішення в частині відшкодування моральної шкоди залишити без змін.

Стягнути з Комунального підприємства «Готельне господарство «Житомир» на користь держави судовий збір в сумі 1114,68 грн..

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді