Справа № 2-6

                                                                                                                            2009 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М  Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

     26 січня  2009 р.                                     

Новоушицький районний суд

                        в складі :

                        головуючої -    судді    Шуригіної О.В.,

                        при секретарі   -            Столярчук Л.В.,

                        розглянувши  в  судовому засіданні  в  смт. Нова Ушиця

справу за позовом Сокирянської районної виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності  до  ОСОБА_1,  Національної  акціонерної страхової компанії “Оранта” в особі Новоушицького районного відділення про стягнення  виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу, -

                                               ВСТАНОВИВ :

            Позивач по справі -  звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1. про стягнення виплаченого страхового  відшкодування потерпілому внаслідок ДТП ОСОБА_2.  в сумі 6411,71 гривень згідно ст..1191 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

            В підтвердження вимог посилається на те, що  відповідач ОСОБА_1.  вироком  Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 11 березня 2008 року визнаний винним у вчиненні ДТП, внаслідок якої ОСОБА_2.  спричинені тілесні ушкодження середньої ступені тяжкості. Лікувальними закладами потерпілому видані листки непрацездатності, які пред”явлені для оплати в  бухгалтерію ВАТ “Київметробуд” ТЗ №7  та оплачені підприємством за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до положень Законів України від 18.01.2001р. “2240-ІІІ “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування у зв”язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням”, від 11.01.2001 р.№2213-ІІІ “Про розмір внесків на деякі види загальнообов”язкового державного соціального страхування” та Порядку обчислення  середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов”язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою КМУ від 26.09.2001 р.№1266.

            За заявою відповідача ОСОБА_1. до участі в справі в якості співвідповідача  судом притягнуто Національну акціонерну страхову  компанію  “Оранта” в особі Новоушицького районного відділення.

            В судовому  засіданні представник позивача-  позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

            Відповідач  ОСОБА_1. вимоги позову не визнав, посилаючись на те що ним з НАСК “Оранта” був укладений договір про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тому відповідальність за нього повинна нести страхова компанія. 

            Представник співвідповідача НАСК “Оранта” позов не визнав та пояснив, що відповідно до ст..25 ЗУ “Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” потерпілим відшкодовуються  саме неотримані доходи, працюючій особі - неотримана середня заробітна плата. Потерпілому  ОСОБА_2.   середня заробітна плата була виплачена позивачем, який був застрахованою особою.  

            Заслухавши пояснення  сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

            Відповідачем  по справі-  ОСОБА_1.  визнаний факт  вчинення ним 20 жовтня 2007 року дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої потерпілому ОСОБА_2. спричинені тілесні ушкодження.

            Також його вина  встановлена  вироком Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 11 березня 2008 року, який набрав законної сили.

            Разом з тим відповідно до ЗУ “Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” відповідачем ОСОБА_1. і НАСК “Оранта” був укладений договір про страхування його цивільно-правової відповідальності -Поліс №ВА/6830028 від 20 липня 2007 року, тому він не може нести цивільно-правову відповідальність в даному випадку.

            Відповідно до ст..25 вказаного Закону  у вз”язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються неотримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров”я час втрати працездатності, для працюючої особи - в розмірі неотриманої  середньої заробітної плати, обчисленої відповідно до норм законодавства України про працю.

            Згідно листків непрацездатності   сума лікарняних до виплати ОСОБА_2. становить:  ААУ №075317 -2312,42 грн.; ААУ №075633-2627,75 грн., ААУ №075878 - 1471,54 грн. Позивачем не представлені суду дані, підтверджуючи отримання ОСОБА_2. суми по оплаті лікарняних листків в розмірі  6411,71 гривень. Згідно даних  позовної заяви,  позивач відшкодував ВАТ “Київметробуд” ТЗ №7 кошти витрачені на оплату листків непрацездатності, виданих ОСОБА_2., відповідно до листа ВАТ “Київметробуд” від 22.09.2008р.  Проте даний факт сторонами не оспорюється.

            Згідно Акту розслідування обставин нещасного випадку невиробничого характеру від 25 жовтня 2007 року ОСОБА_2. працював в ВАТ “Київметробуд”, відповідно був застрахованою особою і з його заробітної плати справлялись страхові внески до соціальних фондів.

            Відповідно до ст..35 ЗУ “України від 18.01.2001р. №2240-ІІІ “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування у зв”язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням”- допомога по тимчасовій  непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення , яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання : тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов”язаної з нещасним випадком на виробництві на умовах, визначених ЗУ  №2213-14 від 11.01.2001р.“Про розмір внесків на деякі види загальнообов”язкового державного соціального страхування”.

            Таким чином обов”язок компенсувати потерпілому втрату заробітної плати покладено  саме на  позивача - Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності і така компенсація була забезпечена завчасними страховими внесками до Фонду  з його заробітної плати.

            Ні ЗУ “Про розмір внесків на деякі види загальнообов”язкового державного соціального страхування” №2213 від11.01.2001р., ні ЗУ “України від 18.01.2001р. №2240-ІІІ “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування у зв”язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням”, які є спеціальними законами в даних правовідносинах, не передбачено право зворотної вимоги. 

            Керуючись ст.ст.10,11, 15,60,61, 209, 212-213,215 ЦПК України, ЗУ “України від 18.01.2001р. №2240-ІІІ “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування у зв”язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням”, ЗУ “Про розмір внесків на деякі види загальнообов”язкового державного соціального страхування” №2213 від11.01.2001р.,суд-

                                               В И Р І Ш И В:

            В задоволенні позову Сокирянської районної виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності  до  ОСОБА_1,  Національної  акціонерної страхової компанії “Оранта” в особі Новоушицького районного відділення про стягнення  виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу - відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після  подання заяви про апеляційне оскарження.

            Суддя                                                                         О.В.Шуригіна