Справа № 22- 2858/ 2006 Головуючий в 1 інстанції
Наконечна А.В.
Категорія Доповідач Фурман Т.Г.
Ухвала
іменем України
2006 року грудня місяця 12 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого Пузанової Л.В.
Суддів Фурман Т.Г. , Орловської Н.В.
При секретарі Крестніковій О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Херсоні цивільну
справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на
рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 28
вересня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,
встановила:
В серпні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про
відшкодування шкоди.
Позивач зазначав, що 12.08.2003 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди, був пошкоджений належний йому автобус ІКАРУС 255 , державний номерний знак НОМЕР_1.
ДТП сталася з вини водія ОСОБА_1 , відносно якого була порушена кримінальна справа за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Вказуючи, що діями ОСОБА_1 , як власника джерела підвищеної небезпеки, йому завдана матеріальна шкода, позивач просив стягнути з відповідача вартість відновлювального ремонту транспортного засобу в сумі 13697,94 гр., 397,96 гр. витрати понесені ним по оплаті експертизи, 24,60 гр. на придбання запчастин , всього 14123,50 гр.. , також, просив як компенсацію моральної шкоди стягнути з відповідача 10000 гр.
Рішенням суду позов задоволено частково .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди 14095 гр. 90 коп. , в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 3000 гр.
В решті частини позову відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог , зазначивши, що рішення суду ухвалено з порушення норм матеріального і процесуального права , оскільки при розгляді спору суд не дослідив ступінь вини позивача, в той час, як це, має важливе значення в спірних правовідносинах.
Письмові заперечення на апеляційну скаргу не надходили . Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено та із матеріалів справи вбачається , що 12.08.2003 року приблизно о 14.00 на 17 км автодороги Т 2213 ОСОБА_1 ., керуючи транспортним засобом ІЖ 2715 державний номерний знак НОМЕР_2 , належним йому на праві власності, порушив вимоги п. 2.3 „б", 3.2, 1.5, 12.1 Правил дорожнього руху та створив аварійну ситуацію на дорозі, внаслідок чого автобус „ Ікарус 225" , під керуванням ОСОБА_2 , з'їхав з дороги та перекинувся в кювет ( а.с. 25).
За скоєне ОСОБА_1 був притягнутий до кримінальної відповідальності за ст.. 286 ч. 1 КК України.
Постановою Садовського районного суду Херсонської області від 31 липня 2006 року ОСОБА_1 звільнений від кримінальної відповідальності передбаченої ст.. 286 ч.1 КК України внаслідок акту амністії від 31.05.2005року (а.с. 25).
В наслідок дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений транспортний засіб позивача , розмір матеріальної шкоди зазначений в акті авто товарознавчого дослідження № 717 від 25.08.2006 року (а.с. 4-23).
Враховуючи вказані обставини та те, що вина ОСОБА_1 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди доведена постановою у кримінальній справі, що набрала законної сили , і відповідно до ст.. 61 ЦПК України вказана обставина яка відповідно до ст.. 450 ЦК України в редакції 1963 року є підставою для відшкодування шкоди , завданої володільцем джерела підвищеної небезпеки , не підлягає доказуванню , колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що завдана в результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода відшкодовується власником, джерела підвищеної небезпеки .
Посилання апелянта на те , що ДТП відбулася за вини водія автобуса „ Ікарус 225" , який експлуатував автобус з порушенням встановлених правил експлуатації, колегія суддів до уваги не приймає, як недоведений.
Висновки суду підтверджені належними, дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав оцінку відповідно до ЦПК України та відповідають нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого в справі рішення, а тому підлягають відхиленню.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що суд першої інстанції при вирішенні спору помилково послався на ст. 1166 ЦК України, яка спірні правовідносини відповідно до ст. 4 Прикінцевих та перехідних положень не регулює.
Зазначену норму матеріального права слід виключити з
мотивувальної частини рішення і вважати, що позов підлягає
задоволенню з підстав, передбачених ст. ст. 450,440-1 ЦК України 1963 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 28 вересня 2006 року залишити без змін, виключивши з його мотивувальної частини посилання на ст. 1166 ЦК України і вважати , що позовні вимоги задоволенні на підставі ст.. 450, 440-1 ЦК України 1963 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.