АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 532/949/14-ц
Номер провадження 22-ц/786/2394/14
Головуючий у 1-й інстанції Рожкова Н. М.
Доповідач Кривчун Т. О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2014 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого: судді Кривчун Т.О.
Суддів: Дряниці Ю.В., Карнауха П.М.,
при секретарі: Філоненко О.В.
за участю: заявника - ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в залі суду в м. Полтаві цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Кобеляцького районного суду Полтавської області від 25 червня 2014 року
по справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 12 лютого 2013 року за нововиявленими обставинами
по справі за позовом ОСОБА_1 до Кобеляцької міської ради Полтавської області про визнання права власності на спадкову земельну ділянку.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -
В С Т А Н О В И Л А :
Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 25 червня 2014 року заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права просить ухвалу місцевого суду скасувати та направити справу для продовження розгляду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд невірно вважав встановленим те, що після постановлення судового рішення від 12.02.2012 року, в ході виготовлення технічної документації встановлено, що розміри спадкової земельної ділянки, зазначені в Державному акті на право приватної власності на землю та в рішенні суду не відповідають не тільки розмірам земельної ділянки в натурі (на місцевості), а і її межам, оскільки межі земельної ділянки, зазначені як в державному акті, так і в технічній документації, є ідентичними.
Зазначає, що за його позовом про визнання права власності до предмета доказування однозначно входила і обставина щодо площі спадкової земельної ділянки, оскільки саме ділянка була предметом спору та на момент розгляду справи документами, підтверджуючими площу спірної ділянки були Державний акт та свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно яких площа усієї спадкової землі становила 0,1761га., чим він і обґрунтовував свої позовні вимоги, які були судом задоволені, однак при останньому землеустрої, зробленому на підставі рішення суду, виявилося, що при тих самих межах земельної ділянки її площа є не 0,1761га, а 0,1873га. і ця обставина існувала і на час ухвалення судового рішення по суті справи, оскільки площа геометричної фігури при незмінності її конфігурації є сталою, однак те, що площа спадкової землі становить саме 0,1873га., а не 0,1761га залишалося невідомим, а стало відомим тільки після ухвалення судового рішення, на основі якого проведено останній землеустрій, і тому дана обставина є саме нововиявленою обставиною.
Відповідач - Кобеляцька міська рада Полтавської області -у надісланій суду заяві щодо задоволення апеляційної скарги не заперечувала.
Третя особа - Відділ Держземагенства у Кобеляцькому районі Полтавської області- у письмовому клопотанні проти задоволення позовних вимог не заперечував.
У судовому засіданні заявник доводи апеляційної скарги підтримав та прохав її задовольнити.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вислухавши пояснення заявника вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З матеріалів справи вбачається, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії Р3 № 644110 від 22.11.2002р., виданого Кобеляцькою міською радою Полтавської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №921, ОСОБА_2, на підставі рішення виконкому Кобеляцької міської ради від 12.03.1998р. №285 та 4 сесії 24 скликання від 04.10.2002р. передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,176 га в межах згідно з планом за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6-7,25).
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 12 лютого 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Кобеляцької міської ради Полтавської області про визнання права власності на спадкову земельну ділянку, яке набрало законної сили 23.02.2013р., позовну заяву задоволено.
Визнано за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 0,1761 га, передану для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та гаражного будівництва 0,10 га та ведення особистого селянського господарства 0,0761 га, розташовану в АДРЕСА_1, що мати успадкувала згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Кобеляцькою ДНК 07.07.2004 року, зареєстрованого в реєстрі за №2-1455, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 свого чоловіка ОСОБА_2, що останньому належала на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії Р3 № 644110 від 22.11.2002р., виданого Кобеляцькою міської ради Полтавської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №921 (а.с.9-10).
Даним рішенням установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3, після смерті якої залишилося спадкове майно, що складається з земельної ділянки площею 0,1761 га, переданої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та гаражного будівництва 0,10 га та ведення особистого селянського господарства 0,0761 га, розташованої в АДРЕСА_1, що вона успадкувала згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Кобеляцькою ДНК 07.07.2004 року, зареєстрованого в реєстрі за №2-1455, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 свого чоловіка ОСОБА_2, яка останньому належала на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії Р3 № 644110 від 22.11.2002р., виданого Кобеляцькою міською радою Полтавської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №921.
Спадкоємцем на спадкове майно є ОСОБА_1, який подав заяву до Кобеляцької державної нотаріальної контори про прийняття спадщини, однак не має змоги оформити Свідоцтво про право на спадщину у зв»язку з відсутністю державного акту, яким би посвідчувалося право власності ОСОБА_3 на спадкове майно.
З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до ФОП ОСОБА_4 з заявою про розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8, на звороті).
Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.02.2014р., земельна ділянка кадастровий номер 5321810100:50:005:0745, розташована за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, має площу 0,1000га (а.с.10).
Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.02.2014р., земельна ділянка кадастровий номер 5321810100:50:005:0746, розташована за адресою: АДРЕСА_1, сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, має площу 0,0873га (а.с.37).
Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, місцевий суд виходив із того, що обставини, на які вказує заявник, не є нововиявленими, оскільки не входили до предмета доказування за позовом про визнання права власності на спадкове майно.
Такий висновок суду не відповідає нормам чинного цивільно-процесуального законодавства, а тому є помилковим, виходячи з наступного.
Згідно п.1 ч.2 ст.361 ЦПК України підставами для перегляду рішення чи ухвали суду у зв'язку з нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідків, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 4) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
У пункті 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами" від 30.03.2012 року №4 зазначено, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК).
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
При розгляді справи за заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини та слід виходити з визначених частиною другою статті 361 ЦПК підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, дотримання заявником умов, що містяться в статтях 362, 364 ЦПК.
Згідно з частиною третьою статті 60 ЦПК доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір, а тому підставою для скасування судового рішення є не всі невідомі на час розгляду справи обставини, а лише ті, які входять до предмета доказування у справі (стаття 179 ЦПК).
Та обставина, що площа земельної ділянки після виготовлення проекту землеустрою не відповідає площі, що зазначена у Державному акті на право приватної власності на землю серії Р3 № 644110 від 22.11.2002р. ОСОБА_1 стала відома після ухвалення рішення суду від 12.02.2013 року, а тому колегія суддів приходить до висновку про те, що зазначені заявником обставини є новоиявленими, оскільки не були і не могли бут відомі заявнику на час вирішення справи.
Посилання в оскаржуваній ухвалі на те, що в ході виготовлення технічної документації встановлено, що розміри спадкової земельної ділянки, зазначені в Державному акті на право приватної власності на землю не відповідають не тільки розмірам земельної ділянки в натурі (на місцевості), а і її межам, не відповідають наявним у справі доказам та є помилковими, оскільки межі земельної ділянки, зазначені як в державному акті, так і в технічній документації, є ідентичними.
З огляду на вищевикладене доводи апеляційної скарги стосовно того, що при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Кобеляцької міської ради Полтавської області про визнання права власності на спадкову земельну ділянку до предмета доказування входила і обставина щодо площі спадкової земельної ділянки, оскільки саме ділянка була предметом спору та на момент розгляду справи документами, підтверджуючими площу спірної ділянки були Державний акт та Свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно яких площа усієї спадкової землі становила 0,1761га., чим він і обґрунтовував свої позовні вимоги, які були судом задоволені, однак при останньому землеустрої, зробленому на підставі рішення суду, виявилося, що при тих самих межах земельної ділянки її площа є не 0,1761га, а 0,1873га. і ця обставина існувала і на час ухвалення судового рішення по суті справи, оскільки площа геометричної фігури при незмінності її конфігурації є сталою, однак те, що площа спадкової землі становить саме 0,1873га., а не 0,1761га залишалося невідомим, а стало відомим тільки після ухвалення судового рішення, на основі якого проведено останній землеустрій, і тому дана обставина є саме нововиявленою обставиною, колегія суддів визнає слушними і такими, що заслуговують на увагу.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є помилковими, а викладені в апеляційній скарзі доводи є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку про скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду.
Відповідно до п.4 ст. 311 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст.303, п.4 ч.2 ст.307, п.п.3,4 ч.1 ст.311, ст.ст.315,317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Кобеляцького районного суду Полтавської області від 25 червня 2014 року, - скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Кобеляцької міської ради Полтавської області про визнання права власності на спадкову земельну ділянку направити до Кобеляцького районного суду Полтавської області для продовження розгляду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
ГОЛОВУЮЧИЙ /підпис/ Т.О. Кривчун
СУДДІ /підпис/ Ю.В. Дряниця
/підпис/ П.М. Карнаух
ЗГІДНО:
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області: Т.О. Кривчун