Справа № 551/295/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2014 року Шишацький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Сиволапа Д.С.

при секретарі - Кулинченко О.А.,

за участю позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1,

її представника - адвоката ОСОБА_2,

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_3

його представника - адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Шишаки Полтавської області цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання спільною власністю подружжя нерухомого майна, а саме: житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та визнання за собою права власності на 1/2 частку вказаного домоволодіння в порядку розподілу спільної сумісної власності подружжя.

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що з 03 червня 2006 року перебувала у шлюбі з відповідачем. 10 лютого 2014 року шлюб між сторонами розірвано.

В період з березня 2007 по 22 грудня 2009 року сторони спільною працею та грошовими затратами збудували житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1, загальною площею 95,4 кв.м. та житловою площею 50,9 кв.м. Спірний будинок закінчено будівництвом 09 серпня 2010 року та 10.03.2011 року на ім'я відповідача Шишацькою селищною радою видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно САВ № 341039.

Згідно рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 23.01.2006 вартість незавершеного будівництва житлового будинку з господарськими спорудами становила 5000 грн.

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок, виданого 13.02.2008 вартість домоволодіння становить 38684 грн.

Позивач вважає, що за час шлюбу, внаслідок їх спільних з відповідачем трудових затрат та грошових витрат, а також особистих затрат позивача, домоволодіння, що розташоване у АДРЕСА_1 істотно збільшилось у своїй вартості, а тому може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Так позивач витратила подаровані їй її матір'ю кошти в сумі 7800 грн. на будівництво вказаного будинку, крім того вона приймала участь у прибиранні будівельного сміття, готувала їжу для будівельників та переносила її за декілька кілометрів від місця проживання до місця будівництва, допомагала клеїти шпалери у кімнатах.

При цьому відповідач працював трактористом лише 8 місяців на рік, а в інші періоди перебував на біржі отримуючи маленьку зарплатню, яку вистачало лише на їжу.

Звернення позивача до суду обумовлено тим, що відповідач не бажає добровільно поділити спільно нажите майно. В зв'язку з цим позивач, посилаючись на норми ст.ст. 60, 61, 62, 63, 70,71 СК України просить визнати спільною сумісної власністю подружжя житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнати за нею право приватної власності на 1/2 частку вказаного житлового будинку , залишивши дане нерухоме майно у спільній частковій власності сторін.

До початку розгляду справи по суті відповідач ОСОБА_3 пред'явив зустрічний позов до ОСОБА_1 про поділ спільного рухомого майна подружжя, а саме пральної машинки «LG» об'ємом 6 кг вартістю 4650,00 грн., персонального комп'ютера вартістю 4962,00 грн., який складається з LCD монітору діагональ 22 дюйми марки «Samsung ТСТТ2240», системного блоку «Браво», клавіатури та миші, а також скляної люстри вартістю 1780 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначив, що вищевказані речі були придбані під час шлюбу за спільні кошти подружжя. Вказані речі його колишня дружина вивезла з будинку, ще до їхнього розлучення, без його на те згоди.

Враховуючи вищевикладене та те, що вказані речі, загальна вартість яких, за його підрахунками, становить 11392,00 грн., знаходяться у володінні його колишньої дружини, позивач, посилаючись на норми ст.ст. 60,70,71 СК України провести поділ спільного майна подружжя, залишивши перелічені речі у власності ОСОБА_1 та стягнути з неї на його користь половину їх вартості в розмірі 5696,00 грн.

Крім того відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) ОСОБА_3 надані письмові заперечення щодо первісного позову. Згідно яких позивач посилаючись на необґрунтованість на недоведеність позовних вимог належними та допустимими доказами, вказує на те, що зазначена у позовній заяві вартість незавершеного будівництвом житлового будинку у сумі 5000 грн., згідно рішення суду, є насправді ціною договору, а не вартістю житлового будинку. При цьому при визначені остаточної вартості будинку позивачем наводиться його інвентаризаційна, а не ринкова ціна, які можуть відрізнятись.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 та її представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі. Зустрічний позов не визнали (в судових дебатах визнали частково), посилаючись на відсутність спору між сторонами з приводу поділу рухомого майна, якій з їх точки зору, проведено за взаємною домовленістю, а також на відсутність належних доказів, що підтверджують вартість зазначеного у позові майна в тому числі з урахування його зносу.

Крім пояснень наведених у позовній заяві позивач за первісним позовом ОСОБА_1 додатково вказала, що на даний час не має власного житла та вимушена проживати у своєї матері. Вона згодна на присудження судом замість частки у спірному житловому будинку грошової компенсації у сумі 120000 грн., але без жодного розстрочення чи відстрочення сплати вказаної суми, оскільки планує спрямувати отримані кошти відразу на купівлю житла.

Будучі допитаною учасниками судового розгляду та судом в якості свідка ОСОБА_1 повідомила, що з 03.06.2006 по 10.02.2014 року перебувала в шлюбі з ОСОБА_3 Фактично вони перестали спільно проживати у січні 2014 року. На протязі близько 3-х з половиною років, починаючи з моменту одруження подружжя проживало у найманій квартирі у смт. Шишаки та починаючи з весни 2007 року здійснювало добудову житлового будинку по АДРЕСА_1, який був придбаний ОСОБА_3 до шлюбу. У вказаний будинок подружжя переселилось 22 грудня 2009 року. При цьому за час шлюбу вона працювала з липня 2006 по серпень 2007 року продавцем в магазині «Рубін», з січня 2008 по січень 2010 продавцем у магазині «Хуторок» та з червня 2010 по жовтень 2013 ліфтером у Шишацькій ЦРЛ. Чоловік працював трактористом у колгоспі, по закінченню сільськогосподарського сезону - перебував на обліку в центрі зайнятості.

Позивач ОСОБА_1 зазначила, що вона власною працею допомагала добудовувати будинок, а саме допомагала у привезенні та розвантаженні будівельних матеріалів, залитті полів, вставлянні та фарбуванні вікон, прибиранні будівельного сміття, наклеюванні шпалер та стелі. Крім того основну суму сімейного бюджету подружжя також спрямовувало на будівництво будинку, також позивач витрачала на будівництво й власні кошти подарованій їй її родичами, зокрема її матір'ю та чоловіком сестри. У якості прикладу навела суму 7800 грн. передану її матір'ю для придбання будівельних матеріалів на весні 2007 року, після обміну нею іноземної валюти, 1 тону цементу вартістю 780 грн. подаровану матір'ю та зятем. Крім того зазначила, що мати щомісячно надавала сім'ї допомогу на суму близько 300-400 грн.

З приводу зустрічних позовних вимог зазначила, що остаточної спільної згоди щодо поділу майна вони з колишнім чоловіком не дійшли. Дійсно, ще за час шлюбу в січні 2014 року вона вивезла з будинку, де вони спільно проживали з ОСОБА_3, пральну машинку, комп'ютер та люстру, відносно яких вони нібито дійшли згоди про залишення вказаних речей у її власності. Натомість чоловіку залишились деякі меблі та мотоблок, який був проданий ОСОБА_3 в шлюбі. Зазначає, що комп'ютер вона продала ще за час шлюбу в зв'язку з необхідністю погашення кредиту (кредитної картки). Нову люстру, вартість якої становить 1780 грн. вона забрала в якості компенсації за спричинені колишнім чоловіком моральні страждання. Пригадати чи визначити вартість пральної машинки вона не може.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_3 та його представник первісний позов не визнали з підстав зазначених у письмових запереченнях, зустрічний позов підтримали в повному обсязі та прохали його задовольнити. ОСОБА_3 зазначив, що готовий поступово виплатити ОСОБА_1 документально підтверджені витрати понесені нею та її рідними на добудову спірного житлового будинку, які він оцінює у розмірі 60-70 тисяч гривень. Виплатити вказані кошти відразу у нього не має можливості. Ринкову вартість житлового будинку оцінює близько 350000 грн.

Представник позивача заперечувала проти первісного позову зазначивши, що у позові не визначена ринкова вартість будинку на даний час, а також його вартість при придбанні ОСОБА_3, оскільки зазначена позивачем сума 5000 грн., за яку його було придбана може не відповідати дійсній вартості об'єкту продажу. Також вважала необхідним при вирішенні даного спору врахувати положення п.п. 4-5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок». В судових дебатах послалась на визначену у висновку судово-будівельної експертизи частку ОСОБА_1 у спірному житловому будинку, яка становить 7/25 частини.

Будучі допитаним учасниками судового розгляду та судом в якості свідка ОСОБА_3 пояснив, що до укладання шлюбу придбав незавершений будівництвом будинок за адресою АДРЕСА_1 за 1000 доларів США, що становило на той час 5200 грн., без укладання будь-яких документів, узаконивши факт придбання через судове рішення, оскільки так було дешевше. Вказаний будинок мав стіни, кришу та вікна, опалення не працювало, внутрішні роботи проведені не були. Земельна ділянка на якій знаходиться будинок на даний час не приватизована, а перебуває у користуванні. Дозволу на будівництво на час придбання будинку не було. Всі дозвільні, проектні та інші роботи пов'язані з введенням будинку в експлуатацію здійснювались ним в період шлюбу. Свідоцтво про придатність будинку для проживання він отримав в 2011 році. Кошти на придбання будинку він отримав в кредит, який погасив власноручно за виключенням 2-3 платежів, які виплачував у шлюбі за спільні кошти подружжя. Подружжя проживало у найманій квартирі, кожен з подружжя приймав посильну участь у його будівництві. Значив, що на добудову витрачались як кошти подружжя, так і грошима допомагала мати колишньої дружини. Зазначає, що не володіє інформацією про достовірний розмір такої допомоги оскільки кошти передавались через дружину, підтверджує факт надання колишньою тещею 7800 грн. на будівництво будинку. За час шлюбу, як він, так і колишня дружина мали постійну роботу та джерело доходу, крім того дружина виконувала хатні обов'язки.

З приводу зустрічного позову зазначив, що перед розірванням шлюбу вони з колишньою дружиною намагалися визначитись з рухомими майном, яке підлягає поділу, але в кінці січня 2014 року дружина без його відома вивезла з будинку більшість речей та меблів, які були як подаровані подружжю так і придбані у шлюбі за спільні кошти. Зазначив, що не претендує на меблі та речі, які були подаровані, проте вважає необхідним поділити бувшу у використанні пральну машинку приблизна вартість якої становить 4550-4650 грн., люстру, яка не була у користуванні та вартість якої становить 1780 грн., а також комп'ютер, який був придбаний у кредит. В зв'язку з тим, що вказані речі знаходяться у володінні його колишньої дружини просить стягнути половину їх вартості. Підтвердив факт придбання та подальшого продажу ним в період шлюбу мотоблоку.

Заслухавши пояснення сторін, допитаних за їх згодою в якості свідків, допитавши в судовому засіданні свідків: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, оцінивши наявні письмові докази в їх сукупності та взаємозв'язку суд, встановив такі юридичні факти та супроводжуючі їх правовідносини.

03 січня 2006 року відповідач ОСОБА_3 придбав за 5200 грн. (еквівалент 1000 доларів США) у гр. ОСОБА_11 незавершений будівництвом житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1, що підтверджується рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 23 січня 2006 року (а.с.9).

Як встановлено з пояснень сторін та всіх свідків вказаний незавершений будинок на час його придбання не був придатний для проживання та не відповідав вимогам жилого приміщення, оскільки складався із стін та перекриття. При цьому вікна, підлога та опалення з плином часу стали непридатними для використання та підлягали заміні. Крім того в середині будинку не були проведені жодні оздоблювальні роботи, до будинку не були проведені відповідні комунікації (електроенергія, газ, вода, каналізація).

03 червня 2006 року Щербанівською сільською радою Полтавського району Полтавської області зареєстровано шлюб між відповідачем ОСОБА_3 та Позивачем ОСОБА_1, актовий запис № 38, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3, виданим тією ж сільською радою 03 червня 2006 року (а.с.5).

Як встановлено судом та не оспорюються сторонами на протязі близько трьох з половиною років подружжя проживало на орендованій квартирі та здійснювало ремонтно-будівельні роботи направлені на приведення недобудованого будинку у придатність для подальшого проживання. При цьому обидва з подружжя працювали, чоловік - сезонно трактористом-машиністом сільськогосподарського виробництва у ТОВ «Агрофірма ім. Довженка», дружина на протязі 2006-2010 років продавцем, з 2010 по 2013 рік в Шишацькій ЦРЛ ліфтером. При цьому відповідний заробіток отриманий, як в грошовій, так і в натуральній формі (продукти харчування) спрямовували на потреби сім'ї в тому числі на здійсненні ремонтно-будівельних робіт у будинку.

Так, не оспорюються сторонами та підтверджуються відповідними письмовими записами щодо спрямованих на будівництво протягом 2008-2099 років коштів, зроблених особисто ОСОБА_3 те, що на проведення добудови будинку та його поліпшення було витрачено щонайменше 45785,10 грн. (10500+5900+280+1740+420+3140+2024+884,10+300+100+50+700+155+3750+2626+ 500+1250+1800+4730+94+580+100+1919+243+2000 грн.) (без врахування придбання меблів) (а.с.25-27).

Крім того фінансову допомогу подружжю для будівництва будинку надавала свідок ОСОБА_6, з її слів сума такої допомоги становить 5000 доларів США, які були отримані нею за продаж належного її будинку та в подальшому передані донці, зокрема на придбання бетонозмішувача вона надала 2000 грн., на вікна - 5000 грн., на придбання автомобіля - 5000 грн. При цьому документально підтвердженим є надання нею допомоги лише на суму 7800 грн., що визнається та підтверджується поясненнями сторін та квитанцією № 7 від 06 березня 2006 року із зробленими на звороті записами про витрати (а.с.24), а також у вигляді 1 тони цементу на суму 780 грн. подарованого нею разом зі свідком ОСОБА_7, що не заперечується сторонами. Інші витрати свідка ОСОБА_6 на поліпшення спірного будинку документально підтвердженими не є, а її свідчення мають значні суперечності в частині розміру наданої нею допомоги зі свідченнями допитаного в якості свідка ОСОБА_3, а отже судом до уваги не приймаються.

Як встановлено судом із пояснень сторін та свідків, як ОСОБА_3 так і його дружина ОСОБА_1, в силу своїх фізичних можливостей та обізнаності у певних будівельних процесах приймали особисту трудову участь у проведенні ремонтно-будівельних робіт спірного житлового будинку, так як встановлено судом з пояснень сторін та свідків ОСОБА_3 здійснював перевезення та перенесення будівельних матеріалів, земельні роботи, бетонування підлоги, встановлення вікон тощо, ОСОБА_1 приймала часткову посильну участь у перевезенні та перенесенні будівельних матеріалів, заливанні підлоги шляхом виготовлення наповнювача із битої цегли, проведенні оздоблювальних робіт, як то встановлення та фарбування вікон, наклеювання шпалер, прибирання будівельного сміття, готування їжі будівельникам тощо.

З метою введення будинку в експлуатацію ОСОБА_3 звернувся до Шишацької селищної ради Полтавської області із заявою про дозвіл на будівництво господарських будівель та добудову житлового будинку. Рішенням Виконавчого комітету вказаної селищної ради від 29 січня 2008 року № 5 ОСОБА_3 надано дозвіл на проведення вказаних робіт за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 45).

25 лютого 2008 року під № 1 Шишацькою районною державною адміністрацією Полтавської області забудовнику ОСОБА_3 видано паспорт на забудову садиби в населених пунктах України. Місцем будівництва зазначено АДРЕСА_1. Земельна ділянка під забудову виділена на підставі рішення виконкому Шишацької селищної ради № 5 від 29.01.2008 року. Забудова ділянки дозволена розпорядженням Шишацької РДА від 25 лютого 2008 року № 67. Строк початку та закінчення будівництва 2008-2010 роки (а.с. 12).

26 лютого 2008 року за № 1 Шишацькою районною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_3 віддано дозвіл на завершення будівельних робіт по будівництву житлового будинку, господарських приміщень, відповідно до проектної документації, затвердженої та зареєстрованої 26.02.2008 року. Основні етапи робіт: будівельно-монтажні, опоряджувальні роботи, благоустрій. Строк дії дозволу до 31.12.2010 року (а.с.46).

13 лютого 2008 року приватним підприємством «Миргородське підприємство технічної інвентаризації та експертиз «Інвентаризатор» складено технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_1 (інвентарний номер 2765, реєстраційний 33088212), 30 липня 2010 року вказаним підприємством проведено уточнення даних технічного паспорту. Згідно яких інвентаризаційна вартість житлового будинку разом з вбиральнею становить 38684,00 грн. При цьому в розділі характеристика будинку зазначено наявність інженерного обладнання (електрика, водопровід, каналізація, газопровід, місцеве водяне опалення). (а.с. 11, 13-16).

09 серпня 2010 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області видано сертифікат відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам № ПТ 000660, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта - житлового будинку садибного типу, одноповерхового, загальною площею, 95,4 м.2 за адресою: АДРЕСА_1 державним будівельним нормам і правилам. Забудовник об'єкта ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1 (а.с.10).

10 березня 2011 року виконавчим комітетом Шишацької селищної ради на підставі його ж рішення від 24.02.2011 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САВ 341039, згідно якого житловий будинок з господарською будівлею за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (а.с.7).

02 червня 2011 року приватним підприємством «Миргородське підприємство технічної інвентаризації та експертиз «Інвентаризатор» проведено державну реєстрацію права власності на вказаний об'єкт нерухомості за ОСОБА_3, що підтверджується витягом з реєстру № 30178565 від 02.06.2011 (а.с.8).

10 лютого 2014 року шлюб між відповідачем ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_1 розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4, виданим 10.02.2014 відділом ДРАЦС РС Шишацького РУЮ Полтавської області (а.с. 6).

Згідно ст. 380 ЦК України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Відповідно до вимог частин 1-2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Частиною 1 статті 62 СК України визначено, що якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч.ч. 1-2 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Згідно ч.ч. 1-2, 4-5 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Згідно ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до вимог ч. 1-2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Згідно ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Як встановлено судом виходячи із визначення поняття житлового будинку, яке наводиться у ст. 380 ЦК України, до укладання шлюбу відповідачем за первісним позовом ОСОБА_3 було придбано незавершений будівництвом житловий будинок, який не відповідав на час його придбання встановленим вимогам та не був призначений для проживання у ньому та по суті складався із оформлених у вигляді відповідної конструкції будівельних матеріалів.

В наслідок вказаних спільних фінансових та трудових затрат сторін, здійснених в період шлюбу, вказана будова була приведена у відповідність до встановлених законом для житлових будинків вимог, стала придатна для проживання та фактично набула статусу житлового будинку, у розумінні ст. 380 ЦК України, істотно збільшивши свою вартість.

Так згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 72 від 25.07.2014 року:

1. Ринкова вартість спірного домоволодіння, яке знаходиться за адресою: Полтавська область, АДРЕСА_1 з поліпшеннями без урахування ПДВ складає 250139грн.

2. Ринкова вартість проведених в домоволодінні поліпшень складає 139621 грн.,

3. В зв'язку з проведенням ремонтно-будівельних робіт в домоволодінні в період з березня 2007 по 10 лютого 2014 року ринкова вартість вказаного об'єкта нерухомості збільшилась на невід'ємні поліпшення на суму 139621 грн.

4. Ринкова (дійсна) вартість домоволодіння, станом на момент проведення експертизи, без врахування поліпшень та ремонтно-будівельних робіт складає 108661 грн.

5. Поліпшення виконані в період з березня 2007 по 10 лютого 2014 року у загальній вартості домоволодіння складають 14/25 частини.

6. Склад невід'ємних поліпшень домоволодіння визначено в ухвалі суду про призначення експертизи, а їх ринкова вартість становить 139621 грн.

7. Частка ОСОБА_1 з урахуванням ринкової вартості домоволодіння та ринкової вартості проведених в ньому невід'ємних поліпшень нерухомого майна з урахуванням рівності прав на дані поліпшення складає 7/25.

З урахуванням положень ст. 212 ЦПК України, згідно якої жоден доказ не має для суду наперед установленого значення та оцінюється у взаємозв'язку та сукупності з іншими доказами, суд приймає до уваги частину експертного висновку щодо ринкової вартості невід'ємних поліпшень та ремонтно-будівельних робіт проведених у домоволодінні в період з березня 2007 по 10 лютого 2014 року у сумі 139621 грн.

В той же час суд вважає неможливим застосувати до даного цивільного спору висновки експерта в частині ринкової вартості домоволодіння станом на момент проведення експертизи, без врахування поліпшень та ремонтно-будівельних робіт у сумі 108661 грн., оскільки для вирішення даного спору значення має вартість домоволодіння на момент його придбання ОСОБА_3 та початку ремонтно-будівельних робіт.

Ринкова вартість нерухомості в значній мірі залежить від економічної та соціально-політичної обстановки в державі, попиту та пропозицій на ринку нерухомості, модних тенденцій, курсу національної валюти тощо, а отже ринкова вартість спірного будинку без його невід'ємних поліпшень станом на час його придбання ОСОБА_3 та на момент проведення експертизи може суттєво змінитись в бік збільшення з плином часу. Так з пояснення ОСОБА_3 та рішення Шишацького суду Полтавської області від 23.01.2006 встановлено, що вказаний незавершений будівництвом будинок був придбаний ним за 5200 грн. (1000 доларів США), в той час як ринкова вартість вказаного будинку без невід'ємних поліпшень визначена експертом у сумі 108661 грн. Суд вважає, що на збільшення ринкової вартості будинку також значно вплинули невраховані при експертному дослідженні обставини, які полягали в тому, що на час придбання будинку він не був введений в експлуатацію та на нього були відсутні відповідні дозвільні документи, у подальшому виготовленні та оформленні яких приймали участь також обидва члени подружжя.

В зв'язку з цим наведена у експертному висновку частка ОСОБА_1 у спірному домоволодінні у розмірі 7/25 не відповідає фактичним обставинам справи та на думку суду є значно більшою. Крім того ст.ст. 62, 70 СК України не передбачено можливості суду відступати від засади рівності часток подружжя при поділі майна в залежності від розміру (частки) індивідуальних трудових чи грошових затрат кожного з них в наслідок яких спірне майно істотно збільшилось у своїй вартості.

Посилання представника відповідача за первісним позовом - адвокат ОСОБА_4 на п.п.4-5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок» в частині збільшення частки власника будинку та виникнення у членів сім'ї власника, які приймали участь у будівництві, права вимагати не визнання права власності, а відшкодування витрат на будівництво, суд до уваги не приймає оскільки вказаними пунктами Постанови ПВСУ судам роз'яснюється порядок застосування вимог ст.ст. 16-17 Закону України «Про власність» та ст. 25 Кодексу про шлю та сім'ю, які втратили чинність до виникнення спірних правовідносин, а отже не можуть бути застосовані до даного цивільного спору.

В зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку про необхідність визнання житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до визначення, наведеного у ст. 183 ЦК України житловий будинок є подільною річчю.

Вирішуючи питання про поділ житлового будинку, суд виходе з відсутності шлюбного договору чи будь-яких домовленостей між сторонами про визначення часток майна кожного з них, відсутності у них дітей, спірного майна, яке підлягає поділу, відсутності інформації про те, що будь-хто зі сторін під час шлюбу вчиняв, визначені ч. 2 ст. 70 СК України, дії на шкоду інтересам сім'ї, та врахувавши інтереси кожної сторони, приходе до висновку про те, що частки майна кожної сторони є рівними.

Враховуючи відсутність безумовної згоди кожної зі сторін на присудження їй замість частки майна грошової компенсації, те, що жодною зі сторін відповідна сума компенсації на депозитний рахунок суду на час винесення рішення внесена не була, відсутність позовних вимог про виділ частки із майна у натурі, суд вважає єдиним можливим шляхом поділу спільного майна подружжя визнання за позивачем права власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та залишення даного об'єкта нерухомості у спільній частковій власності сторін.

Таким чином позовні вимоги за первинним позовом є законними, обґрунтованими, доведеними, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ст. 31 ЦПК України до початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет позову.

В зв'язку з цим, судом відмовлено у задоволенні клопотань представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - адвоката ОСОБА_2 про вирішення питання про можливість включення до маси спільного майна подружжя, що підлягає поділу, інших предметів домашнього вжитку та з'ясування, з метою отримання можливості подальшого включення до переліку вказаного майна, правового статусу земельної ділянки, на якій розташовано спірний житловий будинок, та яка, як слідує із пояснень ОСОБА_3 йому на праві власності не належить.

Своє рішення суд мотивує тим, що предметом первісного позову є об'єкт нерухомості, а саме спірний житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1, при цьому жодні посилання на земельну ділянку у позовній заяві відсутні. Вищезазначені клопотання, що були заявлені після початку розгляду судом справи по суті передбачають зміну предмету первісного позову, що є неприпустимим на даній стадії цивільного процесу. Крім того в силу ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок, переходить право власності (користування) на земельну ділянку, на якій він розміщений, а отже додаткового відображення цього питання у судовому рішенні не потребується.

Вирішуючи питання про можливість задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя суд виходив з наступного.

Згідно ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Так, у справі відсутні жодні письмові докази, які підтверджують вартість спірної пральної машинки «LG» на момент її придбання та її вартість на момент розгляду справи з урахуванням ступеня зносу, при цьому будь-які клопотання про витребування вказаних документів чи проведення експертизи її вартості сторонами не заявлялись. Враховуючи те, що сторони мають різну позицію щодо її початкової та кінцевої вартості суд приходе до висновку про неможливість проведення поділу вказаного предмету на час розгляду справи.

В той же час обидві сторони погоджуються з тим, що варіть люстри, яка у використанні не була, становить 1780,00 грн., як це зазначено у зустрічній позовній заяві, а отже їх пояснення з цього приводу суд вважає належним доказам на підтвердження вартості цього предмету.

Доказом сплаченої колишнім подружжям вартості вказаного комп'ютера у розмірі 4962,19 грн. є копії наданого ОСОБА_3 кредитного договору № 906477288000 від 22.01.2011 року та квитанцій щодо внесення відповідних кредитних платежів (а.с.52-58)

Суд не приймає до уваги свідчення ОСОБА_1 про те, що спірний комп'ютер був проданий нею, ще у період шлюбу, але при роздільному проживанні подружжя, оскільки вони спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, які проживають разом з ОСОБА_1 та повідомили, що їм нічого невідомо про продаж будь-яких речей нею. В той же час факт вивезення вказаного комп'ютера ОСОБА_1 із спірного житлового будинку підтверджується її особистим поясненням, поясненнями ОСОБА_3, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_9

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача за зустрічним позовом - адвоката ОСОБА_2 про те, що зустрічний позов не підлягає задоволенню через відсутність спору між сторонами про поділ рухомого майна, ніби то через те, що сторонами з цього приводу була досягнута взаємна згода, оскільки, як встановлено судом із пояснень сторін, остаточної згоди щодо проведення поділу рухомого майна між ними не досягнуто, а наявні домовленості носили лише попередній, а не остаточний характер.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя підлягають частковому задоволенню, та з врахуванням приписів ст.ст. 71, 183 ЦК України, вважає доцільним залишити у власності відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 комп'ютер у зборі та люстру, які є неподільними речами, стягнувши з останньої на користь позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 1/2 частину їх вартості.

Документально-підтверджені судові витрати по справі за первісним позовам становлять 247,10 грн. сплаченого позивачем ОСОБА_1 судового збору разом з послугами банку (а.с.1); 500,00 грн. - витрати на оплату позивачем ОСОБА_1 послуг адвоката за підготовку позовної заяви, та 1500,00 грн. оплата нею вартості судової будівельно-технічної експертизи.

Суд вважає, що розмір витрат позивача ОСОБА_1 за оплату послуг адвоката ОСОБА_2 в частині підготовки позову до суду відповідає вимогам Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Документально-підтверджені судові витрати за зустрічним позовом становлять 248,60 грн. сплаченого позивачем ОСОБА_3 судового збору разом з оплатою послуг банку.

Будь-яких інших документів, що підтверджують судові витрати по справі, в тому числі розрахунки виконаної роботи представників сторін учасниками справи під час судового засідання не надавались та не оголошувались.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимого ст. 88 ЦПК, пропорційно до задоволених вимог та за первісним позовом повністю у сумі 2247,10 грн. покладає їх на відповідача ОСОБА_3, а за зустрічним частково у сумі 147,13 грн. на відповідача ОСОБА_1

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 57, 60-63, 70-71 СК України, ст.ст. 183, 355-356, 358, 360, 364, 376-377, 380-381 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60-66, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 за первісним позовом про поділ спільного майна подружжя - задовольнити в повному обсязі.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя житловий будинок з господарсько-побутовими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який згідно технічного паспорту, виготовленого 13 лютого 2008 року приватним підприємством «Миргородське підприємство технічної інвентаризації та експертиз «Інвентаризатор», інвентарний № 2765, реєстраційний № 33088212, розташований на земельній ділянці площею 1200 кв.м. та складається із: чотирикімнатного житлового будинку 2008 року побудови, загальною площею 95,4 кв.м., житловою площею 50,9 кв.м. (літер А-1); вбиральні 2008 року побудови (літер б).

В порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Сагайдак Шишацького району Полтавської області, мешканця АДРЕСА_1 паспорт НОМЕР_5 виданий Шишацьким РВ УМВС 18 квітня 1997 року, ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Ваці Полтавського району Полтавської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_6, виданий Шишацьким РС УДМС 13 лютого 2014 року, ІПН НОМЕР_2 судові витрати за первісним позовом на загальну суму 2247 (дві тисячі двісті сорок сім) грн. 10 коп.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 за зустрічним позовом про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

В порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя залишити у власності ОСОБА_1 люстру скляну вартістю 1780,00 грн. та персональний комп'ютер вартістю 4962,19 грн., який складається з LCD монітору «Samsung 2240» діагональ 22 дюйми, системного блоку «Bravo», клавіатури та миші.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1/2 частину вартості вищевказаного майна, яке підлягає поділу у сумі 3371 (три тисячі триста сімдесят одна) грн. 10 коп., судові витрати за зустрічним позовом на загальну суму 147 (сто сорок сім) грн. 13 коп., а всього стягнути 3518 (три тисячі п'ятсот вісімнадцять) 23 коп.

В задоволенні інших позовних вимог за зустрічним позовом відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Шишацький районний суд в 10 денний строк з дня його проголошення, а особами, які не були присутні під час проголошення судового рішення - у той же строк з дня отримання його копії.

Головуючий суддя Д.С. Сиволап