ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_________________________________________________________________________

УХВАЛА

"03" вересня 2014 р.Справа № Б-39/148-04

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Березкіній А.Д.

за участю сторін:

представника кредитора - Ісмайлової Т.О., довіреність №57 від 29.01.2013р. (Харківське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності)

представника кредитора - Клюєвої Н.І., довіреність №5053/10/20-23-10 від 27.06.2014р. (Харківська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області)

ліквідатора - арбітражного керуючого Жулінського В.Б., свідоцтво НОМЕР_9 від 04.04.2013р.

представник відділу з питань банкрутства Головного управління юстиції у Харківській області - Свиридової Н.О., довіреність №64 від 03.09.2014р.

представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області - Конона Д.П., довіреність №570 від 27.12.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області з вимогами до банкрута на загальну суму 4 703 891,51 грн. (вх. №8730 від 17.03.2014р.)

По справі за заявою Харківської об`єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, правонаступником якої є Харківська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області, м. Харків

до Відкритого акціонерного товариства "Мереф`янський механічний завод", м. Мерефа

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Харківської області від 25 грудня 2013р., зокрема припинено процедуру санації ВАТ "Мереф'янський механічний завод". Визнано юридичну особу - ВАТ "Мереф'янський механічний завод" (ідентифікаційний код 21179210), яке зареєстровано Харківською районною державною адміністрацією Харківської області від 20.03.2001р. за номером 04058775ю0020845 за адресою: Харківський район, м. Мерефа, пров. Яковівський, 10 - банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Також, припинено повноваження керуючого санацією ВАТ "Мереф'янський механічний завод" Карелкіна Ігора Олександровича (свідоцтво про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) НОМЕР_10 від 22.03.2013р.).

Призначено ліквідатором Відкритого акціонерного товариства "Мереф'янський механічний завод" (ідентифікаційний код 21179210) арбітражного керуючого Жулінського Володимира Борисовича (свідоцтво НОМЕР_9 від 04.04.2013р., адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Зобов'язано ліквідатора в строк до 25 грудня 2014 року виконати ліквідаційну процедуру.

Відхилено клопотання представника трудового колективу про залишення на посаді керуючого санацією боржника Карелкіна І.О. та у разі звільнення керуючого санацією боржника Карелкіна І.О. призначити керуючим санацією боржника арбітражного керуючого Яновського С.С., про призначення ліквідатором боржника арбітражного керуючого Яновського С.С., призначення керуючим санацією боржника арбітражного керуючого Клочка О.М., призначення ліквідатором боржника арбітражного керуючого Клочка О.М.

Відхилено кандидатури арбітражних керуючих: Карелкіна І.О., Байдацького О.І., Яновського С.С., Клочка О.М., на участь у справі про банкрутство ВАТ "Мереф'янський механічний завод".

Представник трудового колективу ВАТ "Мереф'янський механічний завод", арбітражний керуючий Карелкін Ігор Олександрович та арбітражний керуючий Клочко Олександр Миколайович не погоджуючись з вказаною постановою, звернулися до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2014 року апеляційні скарги: представника працівників боржника - ВАТ "Мереф'янський механічний завод", арбітражного керуючого Карелкіна Ігора Олександровича та арбітражного керуючого Клочка Олександра Миколайовича залишено без задоволення. Постанову господарського суду Харківської області від 25.12.2013 року у справі №Б-39/148-04 залишено без змін.

Справу №Б-39/148-04 скеровано до господарського суду Харківської області для розгляду.

25 лютого 2014 року матеріали справи № Б-39/148-04 повернулись до господарського суду Харківської області.

Проте, арбітражний керуючий Карелкін Ігор Олександрович та арбітражний керуючий Клочко Олександр Миколайович не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2014 року звернулися з касаційною скаргою на постанову господарського суду Харківської області від 25 грудня 2013 року та на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2014 року, у зв`язку з чим матеріали справи №Б-39/148-04 на виконання приписів ст. 109 Господарського процесуального кодексу України були направлені 14 березня 2014 року до Харківського апеляційного господарського суду для подальшого вирішення питання у встановленому законом порядку.

17 березня 2014 року на розгляд до господарського суду надійшла заява Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (вх.8730) з грошовими вимогами до банкрута у розмірі 4 703 891,51 грн., які кредитор просить визнати та включити їх до реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 березня 2014 року відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду заяви Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області з вимогами до банкрута до повернення матеріалів справи № Б-39/148-04 з Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 29 травня 2014 року касаційну скаргу арбітражного керуючого Карелкіна Ігоря Олександровича та касаційну скаргу арбітражного керуючого Клочко Олександра Миколайовича залишено без задоволення. Постанову господарського суду Харківської області від 25.12.2013 р. в частині призначення ліквідатором арбітражного керуючого Жулінського В.Б. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2014 р. у справі № Б-39/148-04 залишено без змін.

25 червня 2014 р. матеріали справи №Б-39/148-04 повернулись до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 липня 2014 року прийнято до розгляду заяву Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (вх.8730) з вимогами до банкрута та призначено її розгляд в судовому засіданні на 10 липня 2014 р. о 12:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 липня 2014 року відкладено розгляд заяви Харківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області з вимогами до банкрута на 20 серпня 2014 р. о 12:00 год. Запропоновано Харківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області надати суду до судового засідання судові рішення про стягнення податкового боргу з боржника та письмові пояснення стосовно нарахування штрафних санкцій, їх правове та документальне обґрунтування.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 серпня 2014 року відкладено розгляд заяви Харківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області з вимогами до банкрута на 03 вересня 2014 р. о 15:00 год. Повторно запропоновано Харківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області надати суду до судового засідання судові рішення про стягнення податкового боргу з боржника та письмові пояснення стосовно нарахування штрафних санкцій, їх правове та документальне обґрунтування.

26 серпня 2014 р. кредитор (Харківська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області ) надав до суду супровідним листом (вх. №29529) копію постанови Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2013р. по справі №820/3614/13-а та у судовому засіданні підтримав надану заяву з вимогами до банкрута.

Ліквідатор надав уточнене пояснення на заяву про визнання вимог кредитора (вх. №30242) та у судовому частково визнав вимоги Харківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області до банкрута.

Представник Регіонального відділення ФДМУ по Харківській області підтримав правову позицію ліквідатора та вважає, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів діє заборона на нарахування штрафу і пені безвідносно до часу виникнення грошових зобов'язань.

Представник відділу з питань банкрутства Головного управління юстиції у Харківській області вирішення заяви з вимогами Харківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області до банкрута залишив на розсуд суду.

Представник Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності також підтримав правову позицію ліквідатора та представника Регіонального відділення ФДМУ по Харківській області.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області до банкрута, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників провадження у справі про банкрутство, які були присутні в судовому засіданні, суд встановив наступне.

Постановою господарського суду Харківської області від 25 грудня 2013р., зокрема припинено процедуру санації ВАТ "Мереф'янський механічний завод". Визнано юридичну особу - ВАТ "Мереф'янський механічний завод" (ідентифікаційний код 21179210), яке зареєстровано Харківською районною державною адміністрацією Харківської області від 20.03.2001р. за номером 04058775ю0020845 за адресою: Харківський район, м. Мерефа, пров. Яковівський, 10 - банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Жулінського Володимира Борисовича, якого зобов'язано в строк до 25 грудня 2014 року виконати ліквідаційну процедуру.

Згідно ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції, яка діяла до набрання чинності змінами згідно із Законом України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Законом України №4212-VI від 22.12.2011 р. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" викладено у новій редакції.

Відповідно до п.1.1 Перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що набрала чинності з 19.01.2013 р.), положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі порушено ухвалою господарського суду Харківської області від 27.12.2004 року, тобто до набрання чинності новою редакцією Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури прийнято судом 25 грудня 2013р., тобто після набрання чинності новою редакцією Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарським судом під час розгляду справи про банкрутство - ВАТ "Мереф'янський механічний завод".

Відповідно до ч.1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI (далі - Закон), вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

В газеті "Голос України" № 6 (5756) від 15.01.2014 року опубліковане оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, двохмісячний строк на заявлення вимог кредиторів за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства спливає 17.03.2014 р.

Заява Харківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області з вимогами до банкрута в сумі 4 703 891,51 грн. була подана до суду у встановлений Законом строк - 17 березня 2014 року.

В обґрунтування заявлених вимог кредитор посилається на те, що банкрут має податковий борг по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 2 211 512 грн., пені, нарахованої станом на 30.12.2004 р. згідно наведеного у заяві розрахунку на загальну суму 77 818,55 грн., пені, нарахованої згідно ст.ст. 129-131 Податкового кодексу України в сумі 13,84 грн., податковий борг по сплаті земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 409750,68 грн., заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску з урахуванням штрафних санкцій в сумі 1 938 183,02 грн., а також пені, нарахованої по єдиному соціальному внеску в сумі 66 613,42 грн.

Перевіривши матеріали справи, наведений у заяві розрахунок вимог кредитора, судом встановлено, що податковий борг банкрута по сплаті податку на додану вартість підтверджується в сумі 2 184 512 грн. наступними документами:

декларацією №59654 від 20.12.2004р. на суму 4893,00 грн.;

декларацією №68615 від 20.01.2005р. на суму 2656,00 грн.;

декларацією №2741 від 21.02.2005р. на суму 6963,00 грн.;

декларацією №4954 від 21.03.2005р. на суму 4897,00 грн.;

декларацією №12128 від 19.04.2005р. на суму 6939,00 грн.;

декларацією №18670 від 20.05.2005р. на суму 9229,00 грн.;

декларацією №21323 від 21.06.2005р. на суму 6403,00 грн.;

декларацією №29221 від 20.07.2005р. на суму 3067,00 грн.;

декларацією №35928 від 19.08.2005р. на суму 13089,00 грн.;

декларацією №38115 від 19.09.2005р. на суму 8913,00 грн.;

декларацією №41821 від 20.10.2005р. на суму 16086,00 грн.;

декларацією №52158 від 21.11.2005р. на суму 12796,00 грн.;

декларацією №55778 від 20.12.2005р. на суму 12984,00 грн.;

декларацією №63950 від 20.01.2006р. на суму 9187,00 грн.;

декларацією №3236 від 17.02.2006р. на суму 11218,00 грн.;

декларацією №5418 від 17.03.2006р. на суму 9580,00 грн.;

декларацією №13673 від 20.04.2006р. на суму 11348,00 грн.;

декларацією №18558 від 18.05.2006р. на суму 9897,00 грн.;

декларацією №20634 від 16.06.2006р. на суму 12928,00 грн.;

декларацією №28764 від 19.07.2006р. на суму 10624,00 грн.;

декларацією №34515 від 18.08.2006р. на суму 10779,00 грн.;

декларацією №36750 від 19.09.2006р. на суму 15649,00 грн.;

декларацією №44629 від 15.10.2006р. на суму 4557,00 грн.;

декларацією №50394 від 16.11.2006р. на суму 16102,00 грн.;

декларацією №53506 від 19.12.2006р. на суму 16254,00 грн.;

декларацією №60831 від 17.01.2007р. на суму 16329,00 грн.;

декларацією №2970 від 16.02.2007р. на суму 19359,00 грн.;

декларацією №5130 від 16.03.2007р. на суму 14719,00 грн.;

декларацією №13321 від 19.04.2007р. на суму 21043,00 грн.;

декларацією №19534 від 17.05.2007р. на суму 10969,00 грн.;

декларацією №21676 від 15.06.2007р. на суму 23151,00 грн.;

декларацією №28282 від 13.07.2007р. на суму 9697,00 грн.;

декларацією №36906 від 15.08.2007р. на суму 24051,00 грн.;

декларацією №308920 від 11.09.2007р. на суму 26091,00 грн.;

декларацією №46301 від 11.10.2007р. на суму 21199,00 грн.;

декларацією №55216 від 19.11.2007р. на суму 24376,00 грн.;

декларацією №57452 від 14.12.2007р. на суму 25251,00 грн.;

декларацією №2986 від 19.02.2008р. на суму 40730,00 грн.;

декларацією №5287 від 18.03.2008р. на суму 6100,00 грн.;

декларацією №14030 від 18.04.2008р. на суму 11307,00 грн.;

декларацією №20862 від 19.05.2008р. на суму 19437,00 грн.;

декларацією №24301 від 18.06.2008р. на суму 25368,00 грн.;

декларацією №34224 від 17.07.2008р. на суму 26537,00 грн.;

декларацією №42205 від 15.08.2008р. на суму 23145,00 грн.;

декларацією №46653 від 19.09.2008р. на суму 22719,00 грн.;

декларацією №56828 від 17.10.2008р. на суму 25588,00 грн.;

декларацією №66835 від 20.11.2008р. на суму 24468,00 грн.;

декларацією №70538 від 18.12.2008р. на суму 15126,00 грн.;

декларацією №79123 від 14.01.2009р. на суму 10247,00 грн.;

декларацією №3719 від 18.02.2009р. на суму 10669,00 грн.;

декларацією №7766 від 19.03.2009р. на суму 20458,00 грн.;

декларацією №16473 від 16.04.2009р. на суму 16441,00 грн.;

декларацією №26613 від 19.05.2009р. на суму 27388,00 грн.;

декларацією №30095 від 19.06.2009р. на суму 16750,00 грн.;

декларацією №38925 від 17.07.2009р. на суму 19678,00 грн.;

декларацією №45869 від 19.08.2009р. на суму 15240,00 грн.;

декларацією №48445 від 18.09.2009р. на суму 15224,00 грн.;

декларацією №56446 від 16.10.2009р. на суму 31843,00 грн.;

декларацією №64172 від 18.11.2009р. на суму 12354,00 грн.;

декларацією №66959 від 17.12.2009р. на суму 17241,00 грн.;

декларацією №73430 від 15.01.2010р. на суму 5030,00 грн.;

декларацією №5826 від 18.02.2010р. на суму 4397,00 грн.;

декларацією №8136 від 17.03.2010р. на суму 10047,00 грн.;

декларацією №15890 від 16.04.2010р. на суму 28601,00 грн.;

декларацією №26904 від 19.05.2010р. на суму 12498,00 грн.;

декларацією №30175 від 17.06.2010р. на суму 20993,00 грн.;

декларацією №40885 від 19.07.2010р. на суму 24961,00 грн.;

декларацією №50280 від 19.08.2010р. на суму 16178,00 грн.;

декларацією №52553 від 15.09.2010р. на суму 19593,00 грн.;

декларацією №61264 від 14.10.2010р. на суму 33029,00 грн., яка складається з основного платежу на суму 33014,00 грн. та штрафних санкцій на суму 15,00 грн., які також підтверджуються постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2013р. по справі №820/3614/13-а;

декларацією №72753 від 18.11.2010р. на суму 38938,00 грн.;

декларацією №75264 від 15.12.2010р. на суму 20246,00 грн.;

декларацією №84479 від 19.01.2011р. на суму 16182,00 грн.;

декларацією №5337 від 18.02.2011р. на суму 46333,00 грн.;

декларацією №15988 від 18.03.2011р. на суму 42366,00 грн.;

декларацією №35178 від 18.04.2011р. на суму 4257,00 грн.;

декларацією №9003240834 від 17.05.2011р. на суму 153119,00 грн.;

декларацією №9004068948 від 17.0162011р. на суму 31300,00 грн.;

декларацією №9004867142 від 18.07.2011р. на суму 23121,00 грн.;

декларацією №9006845933 від 18.08.2011р. на суму 36053,00 грн.;

декларацією №9007809451 від 19.09.2011р. на суму 51155,00 грн.;

декларацією №9009234456 від 20.10.2011р. на суму 3483,00 грн.;

декларацією №9011307703 від 17.11.2011р. на суму 32502,00 грн.;

декларацією №9012638656 від 19.12.2011р. на суму 11581,00 грн.;

декларацією №9013704414 від 18.01.2012р. на суму 19609,00 грн.;

декларацією №9006130602 від 17.02.2012р. на суму 9636,00 грн.;

декларацією №9012033034 від 16.03.2012р. на суму 24407,00 грн.;

декларацією №9019740204 від 18.04.2012р. на суму 21949,00 грн.;

декларацією №9027582978 від 18.05.2012р. на суму 29339,00 грн.;

декларацією №9034226143 від 18.06.2012р. на суму 30773,00 грн.;

декларацією №9041430257 від 19.07.2012р. на суму 17551,00 грн.;

декларацією №9049474143 від 16.08.2012р. на суму 24452,00 грн.;

декларацією №9056621971 від 18.09.2012р. на суму 29494,00 грн.;

декларацією №9063960815 від 18.10.2012р. на суму 20783,00 грн.;

декларацією №9072676838 від 19.11.2012р. на суму 26871,00 грн.;

декларацією №9079503558 від 18.12.2012р. на суму 20272,00 грн.;

уточнюючим документом №9002088671 за 01.10.2012р. на суму 13,00 грн.;

декларацією №9084932186 від 17.01.2013р. на суму 18995,00 грн.;

декларацією №9007323815 від 18.02.2013р. на суму 18158,00 грн.;

декларацією №9013794207 від 18.03.2013р. на суму 11755,00 грн.;

уточнюючим розрахунком до декларації ПДВ №9018809891 за 01.02.2013р. на суму 5276,00 грн., яка складається з основного платежу в сумі 5122,00 грн. та штрафних санкцій на суму 154,00 грн., які також підтверджуються постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2013р. по справі №820/3614/13-а;

декларацією №9021048583 від 17.04.2013р. на суму 27976,00 грн.;

декларацією №9028429921 від 17.05.2013р. на суму 19343,00 грн.;

декларацією №9035691294 від 18.06.2013р. на суму 21182,00 грн.;

декларацією №9043187775 від 18.07.2013р. на суму 27339,00 грн.;

декларацією №9050704619 від 16.08.2013р. на суму 16797,00 грн.;

декларацією №9058077997 від 18.09.2013р. на суму 19824,00 грн.;

податковим повідомленням - рішенням №0001882201 від 11.09.2013р. за основним платежем на суму 492,00 грн.;

декларацією №9065128687 від 16.10.2013р. на суму 24606,00 грн.;

декларацією №9073939548 від 18.11.2013р. на суму 19452,00 грн.;

декларацією №9081483736 від 18.12.2013р. на суму 54870,00 грн.;

Також, суд перевірив розрахунок податкового боргу по сплаті земельного податку з юридичних осіб наведений у заяві кредитора, який підтверджується в сумі 397 547,31 грн. наступними документами:

розрахунком від 31.01.2008р. № 1265;

розрахунком від 23.01.2009р. №669;

розрахунком від 21.01.2010р. №284;

уточненим розрахунком від 28.05.2010 №28548;

декларацією від 31.01.2011 №2536;

уточненим розрахунком від 05.04.2011 №28561;

декларацією від 27.01.2012 №9001965575;

декларацією від 08.02.2013 №9005161689;

Крім того, суд перевірив розрахунок по сплаті єдиного внеску, нарахованого робітникам на суми: заробітної плати, винагороди за договорами ЦПХ, допомоги по тимчасової втрати непрацездатності, який підтверджується в сумі 1 683 856,78 грн. звітами про нарахування єдиного внеску поданими банкрутом контролюючим органам в період з 20.07.2011 р. по 16.12.2013 року та долученими до матеріалів справи.

Законом України від 04.07.2013 року № 406-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" внесені зміни до Податкового Кодексу України та Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до яких адміністрування єдиного внеску віднесено до компетенції органів доходів і зборів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до п. п. 14.1.175 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно підпунктів 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3. ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Пунктом 56.18.статті 56 Податкового кодексу України визначено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши вимоги кредитора, суд дійшов висновку, що вимоги Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області до банкрута, підтверджені належними та допустимими доказами в загальній сумі 4 265 916,09 грн., а тому визнаються судом в цій частині.

Щодо вимог кредитора до банкрута в сумі 9049,00 грн., згідно податкової декларації № 9087446136 від 16.01.2014 р., в сумі 17950 грн., згідно податкової декларації № 9007892390 від 18.02.2014 р., в сумі 3050,87 грн., згідно податкової декларації № 9005161689 від 08.02.2013 р., в сумі 9152,50 грн., згідно податкової декларації № 9008122991 від 19.02.2014 р., в сумі 65534,71 грн., згідно звіту про нарахування єдиного внеску № 1400716431 від 15.01.2014 р. та в сумі 50209,01 грн., згідно звіту про нарахування єдиного внеску № 1403060724 від 11.02.2014 р., загальною сумою - 154 946,09 грн., суд не визнає ці вимоги виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

У п. 29 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 р. №01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 р. №4212-VІ)" наведені рекомендаційні приписи та зазначено, що статтею 38 Закону передбачено наслідки визнання боржника банкрутом. Зокрема, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом у останнього не може виникати додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, які безпосередньо пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав.

Отже, після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у банкрута під час ліквідаційної процедури не виникає жодних додаткових грошових зобов`язань, так як, строк виконання усіх грошових зобов`язань вважається таким, що настав з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, що заявлені вимоги до банкрута не мають характеру поточних (у розумінні ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), заявлені після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, під час якої у банкрута не виникає жодних додаткових грошових зобов`язань, крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, суд відмовляє Харківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області у визнанні її вимог до Відкритого акціонерного товариства "Мереф`янський механічний завод" в сумі 154 946,09 грн.

Також, не підлягають визнанню вимоги Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області до Відкритого акціонерного товариства "Мереф`янський механічний завод" в сумі нарахування штрафних санкцій в розмірі 1 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0001882201 від 11.09.2013 р., пені в сумі 77818,55 грн. станом на 30.12.2004 р., пені в сумі 13,84 грн., пені, нарахованої за несплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 66613,42 грн. та штрафних санкцій, нарахованих згідно ст. 126 ПК України по єдиному внеску в сумі 138 582,52 грн., а всього на загальну суму - 283 029,33 грн. виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент введення мораторію на задоволення вимог кредиторів) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Разом із тим, Закон визначає, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною 4 ст. 12 цього Закону встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 12 Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на не нараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Аналогічна правова позиція про те, що протягом здійснення провадження у справі про банкрутство встановлюється заборона на нарахування боржнику, щодо якого порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, неустойки (штрафу, пені), а також інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань викладено у постанові Верховного Суду України від 12.03.2013 р. у справі №29/5005/16170/2011 за заявою Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз".

Відповідно до ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Крім того, ухвалою господарського суду Харківської області від 27 грудня 2004 року було порушено провадження по справі №Б-39/148-04 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Мереф`янський механічний завод".

Отже, відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги конкурсних кредиторів, що не були заявлені в тридцятиденний строк з моменту публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, вважаються погашеними, про що також зазначено в ухвалі господарського суду Харківської області від 04 квітня 2005 року.

Керуючись ст.ст. 1, 37-48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 4-1, 86 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Визнати частково вимоги Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області до банкрута в сумі 4 265 916,09 грн.

У визнанні решти вимог Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області в сумі 437 975,42 грн. - відмовити.

Ухвалу направити кредиторам, що не були присутні у судовому засіданні.

Суддя Чистякова І.О.