22-ц/775/1207/2014(м)
263/4612/14-ц
Категорія 27 Головуючий у 1 інстанції Соловйов О.Л.
Суддя-доповідач Кочегарова Л.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2 вересня 2014 року м. Маріуполь
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Кочегарової Л.М.,
суддів: Ігнатоля Т.Г., Ткаченко Т.Б.,
при секретарі Брежнєві Д.О.,
розглянувши у судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом кредитної спілки «Південно-Східна кредитна компанія» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 19 червня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У травні 2014 року кредитна спілка «Південно-Східна кредитна компанія» (далі КС «ПСКК») звернулася до суду з позовом до відповідачів та просила стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь кредитної спілки заборгованість за кредитним договором - за тілом кредиту 4 650 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 10 423,75 грн. та судові витрати.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області віл 19 червня 2014 року позовні вимоги кредитної спілки «Південно-Східна кредитна компанія» задоволені. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Кредитної Спілки «Південно-Східна кредитна компанія» суму заборгованості по кредитному договору № 132-Ж від 21 листопада 2012 року: за тілом кредиту у розмірі 4 650 грн., за відсотками за користування кредитом у розмірі 10 423 грн. 75 коп., на загальну суму 15 073 грн. 75 коп. Стягнуто в дольовому порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3, на користь Кредитної Спілки "Південно-Східна кредитна компанія" судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп. - по 121 грн. 80 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати, в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 10 423,75 грн., посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права.
ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з'явилася, просила розглянути справу у її відсутність (а.с.45).
Заслухавши суддю-доповідача, заперечення проти скарги представника КС «ПСКК» - Третьякова В.О., який просив відхилити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню за таких підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, що на підставі укладеного з КС «ПСКК» кредитного договору №132-Ж від 21 листопада 2012 року, ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 5 000 грн. зі строком повернення до 21 листопада 2013 року та зі сплатою 60 % річних, а при порушенні графіку погашення кредиту - 180 % річних.
Відповідно до умов договору поруки № 132-Ж від 21 листопада 2012 року, поручитель ОСОБА_3 зобов'язався відповідати за виконання зобов'язання ОСОБА_2 в повному обсязі солідарно з боржником.
Свої зобов'язання за кредитним договором відповідачка не виконала, сума заборгованості за кредитним договором, станом на 04 квітня 2014 року, становить за тілом кредиту - 4 650 грн., за відсотками за користування кредитом - 10 423,75 грн.
Задовольняючи позов КС «ПСКК», суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено факт невиконання відповідачкою умов кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню у солідарному порядку із позичальника та із поручителя. Дії кредитної спілки по наданню ОСОБА_2 кредитних коштів відповідали вимогам ст. ст. 3, 10, 21 Закону України «Про кредитні спілки» та положенням статуту КС «ПСКК».
З висновками суду не можна не погодитися, оскільки вони відповідають нормам матеріального права та представленим доказам.
Зі справи вбачається, що факт отримання відповідачкою кредитних коштів та порушення ОСОБА_2 умов кредитного договору підтверджується заявою ОСОБА_2 про видачу кредиту за згодою на утримання процентів, кредитним договором від 21 листопада 2012 року, копією видаткового касового ордеру від 21 листопада 2012 року № 241 про отримання грошових коштів, довідкою про розмір заборгованості станом на 4 квітня 2014 року, рішенням кредитного комітету про застосування розміру процентів за порушення договору (а.с.5-7,11-14,20-21).
11 листопада 2013 року на адресу ОСОБА_2 КС «ПСКК» було направлено претензію щодо повернення суми боргу у розмірі 10 912 грн. в перебігу 30 діб з моменту отримання наведеної претензії. Вказана претензія була отримана ОСОБА_2 28 листопада 2013 року, про що свідчить поштове повідомлення (а.с.17).
За таких обставин, колегія вважає, що суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.212 ЦПК України, оцінив представлені сторонами матеріали за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та дійшов обгрунтованого висновку про задоволення вимог КС «ПСКК» і стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в сумі 15 073,75 грн., оскільки відповідачка порушила умови договору по погашенню кредиту та оплаті процентів за користування кредитними коштами. Судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального права і, зокрема, ст.ст.509,526,554,1048, 1054, ЦК України та Закон України «Про кредитні спілки». Рішення суду відповідає умовам кредитного договору.
Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2 в апеляційній скарзі посилалася на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору порушені норми Господарського кодексу України та ст.14 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Ці доводи є неспроможними, оскільки дані правовідносини не пов'язані з господарською діяльністю і регулюються нормами Цивільного кодексу України, а порушень ст.14 вказаного закону при розгляді справи не встановлено.
Посилання на те, що представником КС «ПСКК» не було доведено розміру збитків, які заподіяні кредитній спілці, є безпідставними, оскільки позивачем надано розрахунок заборгованості ОСОБА_2 перед позивачем, в якому повно відображені обставини пов'язані з видачею кредитних коштів та розрахунок процентів за порушення виконання зобов'язань.
Крім того, з рішення суду та апеляційної скарги вбачається, що відповідачка частково визнала позов, не оспорювала факту укладення кредитного договору та його невиконання з січня 2013 року.
Відповідно до п. 1.3 кредитного договору, процентна ставка за користування кредитом становить 60 % річних за строковим кредитом та 180 % річних за простроченим кредитом від фактичної суми заборгованості.
Тому, доводи апеляційної скарги про те, що судом проігноровано той факт, що КС «ПСКК» були закладені високі відсотки за порушення умов договору безпідставні, оскільки відповідачка добровільно погодилася на такі умови кредитного договору, подала про це письмову заяву і, проводячи погашення кредиту 21 грудня 2012 року, фактично визнала в повному обсязі умови договору, в частині розміру процентів.
Доводи скарги про те, що ОСОБА_2 не було запрошено, як члена спілки, на збори у 2012 та 2013 роках, не є підставою для скасування судового рішення, оскільки в даному випадку розглядалися судом протиправні дії відповідачки, а діяльність кредитної спілки не була предметом судового спору.
Посилання у скарзі на зміну процентної ставки НБУ з 27 травня 2014 року до уваги не приймаються, оскільки ці норми права набули чинності після ухвалення судового рішення та, виходячи зі скарги, відносяться до пені, яка за даним кредитним договором з відповідачки не стягувалася.
Не можуть бути прийняті до уваги і доводи скарги про те, що судом не враховане матеріальне становище відповідачки та знаходження сина на диспансерному обліку, оскільки ці обставини є підставою для зменшення відповідальності при наявності заборгованості по пені, яка умовами договору не передбачалася (ч.4 ст.551 ЦК України).
Отже, рішення суду постановлено з дотримання норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись п.1 ч.1. ст.307, ст.308 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 19 червня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Л.М. Кочегарова
Судді: Т.Г.Ігнатоля
Т.Б.Ткаченко