У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 вересня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого судді - Ковальчук Н.М.,
суддів: - Максимчук З.М., Хилевич С.В.,
секретар судового засідання - Пиляй І.С.,
з участю відповідача - ОСОБА_3,
представника відповідача - ОСОБА_4,
позивачки - ОСОБА_5,
представника позивачки - ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 03 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про стягнення затрат, понесених на будівництво (купівлю, реконструкцію, переобладнання) житлового будинку,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 03 липня 2014 року задоволено вказаний позов. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 в порядку матеріальної компенсації вартість 22% житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, набутому відповідачем на підставі договору дарування від 02.12.2003 року, без врахування жилої кімнати, позначеної в технічному плані як « 1-3» (процент готовності на момент дарування - 100%) в сумі 72 349 грн. та судові витрати в сумі 2200 грн., всього - 74549 грн..
Вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим, ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі вказує на порушення судом норм процесуального права у зв'язку з незастосуванням строків позовної давності та відхилення його відповідної заяви, вважаючи, що про порушення свого права позивачка дізналась з моменту розірвання між ними шлюбу - 14.10.2009 року, а також могла довідатись і від свого представника, оскільки з лютого 2009 року отримує професійну правову допомогу. Зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, адже спірне майно набуте а порядку дарування і є особистою приватною власністю ОСОБА_3, тоді як суд застосував норми, що вживаються при поділі майна подружжя. Заперечує суму стягнення на користь позивачки вартості 22/100 частини будинку, оскільки питання визначення затрат на будівництво цієї частини не досліджувалось судом і на розгляд експерта не виносилося. Покликаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, недоведеність обставин, які мають значення для справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
______________________________________________________________________________________________________________________
Справа № 564/1986/13-ц Головуючий в суді І інстанції - Грипіч Л.А.
Провадження № 22-ц 787/1753/2014 Суддя-доповідач - Ковальчук Н.М.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що частка позивачки в спірному житловому будинку складає 22%, і стягненню підлягає 72 349 грн., тобто дійсна вартість цієї частки на час розгляду справи, визначена судовою будівельно-технічною експертизою.
З даним висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується.
Судом встановлено: сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 26 січня 1996 року по 26 жовтня 2009 року.
Від шлюбу мають двоє неповнолітніх дітей, діти проживають з матір»ю після розлучення, з відповідача на утримання дітей сплачуються аліменти.
Відповідно до договору дарування від 02 грудня 2003 року відповідач отримав у дар 10/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1, що є житловою кімнатою позначену в технічному паспорті 1-3, та незавершену житлову добудову до будинку, позначену А-1, процент готовності якої становить 56%.
28 березня 2006 року згідно Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів садибної забудови житлову добудову до будинку АДРЕСА_1 прийнято в експлуатацію.
Право власності на даний об»єкт нерухомості на підставі рішенням виконавчого комітету Костопільської міської ради №811 від 31 жовтня 2006 року зареєстровано за ОСОБА_3 відповідно до витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16.11.2006 року .
В серпня 2013 року ОСОБА_7 звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача її частини затрат, понесених під час шлюбу на будівництво добудови до будинку АДРЕСА_1, мотивуючи позов тим, що її частка в добудові до будинку становить 22/100 і таку обставину встановлено рішенням колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області від 20 лютого 2013 року.
Згідно ст.ст. 69,70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності і їх частки при поділі є рівними.
Відповідно до рішенням апеляційного суду Рівненської області від 20 лютого 2013 року, яке є чинним, позивачка та відповідач за рахунок спільних трудових чи грошових коштів як подружжя добудували 44% незавершеного будівництва, яке було подароване відповідачу і виходячи із положень статті 70 СК України, частка позивачки складає 22/100 у добудові.
За ч. 4 ст. 71 СК України при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, в разі, якщо речі є неподільними одному з подружжя, за його згодою, присуджується грошова компенсація замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку.
Такі ж положення містять норми ч.2 ст.364 ЦК України та роз»яснення п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.1991 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" .
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №40220/10-ЮШ від 02.04.2014 року вартість 22% об'єкта експертизи станом на 02.04.2014 року становить 72 349 грн. без ПДВ.
З огляду на викладенні обставини та вимоги закону колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те що, позовні вимоги позивачки про стягнення в порядку матеріальної компенсації 72 349 грн. вартості 22/100 в житловому будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу і не спростовують законних висновків суду. Посилання апелянта на те, що вартість частки позивачки повинна бути визначена на час розірвання шлюбу, а не станом на 02.04.2014 року, не узгоджуються з роз»ясненнями, що містяться в п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 р. "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя " де зазначено, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Необґрунтованим є посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачкою пропущено строк позовної давності, оскільки відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. В даному спорі позивачка просить виділити належну їй за законом частку з спільної власності.
Безпідставні посилання в апеляційній скарзі на те, що після розлучення технічний стан жилого будинку покращився , оскільки такі доводи не підтверджені жодними доказами.
Є обґрунтованими висновки суду першої інстанції про стягнення на користь позивачки судових витрат. Такі висновки узгоджуються з вимогами ст.88 ЦПК України та підтверджені належними доказами.
Відповідно до норм процесуального права передбачається, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б заслуговували на увагу і спростовували висновки суду особа, яка звернулась із апеляційною скаргою, суду не надала.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права
Керуючись ст. ст. 303, 308, 313,315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 03 липня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя підпис Ковальчук Н.М.
Судді: підпис Максимчук З.М.
підпис Хилевич С.В.
Згідно:суддя-доповідач Ковальчук Н.М.