ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2014 року Справа № 876/7330/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Ільчишин Н.В., Макарика В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова на постанову Франківського районного суду м. Львова від 03 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова, за участю третьої особи: ВАТ «Кінескоп» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ :
12.03.2014р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова (далі-Управління), просить визнати незаконною відмову відповідача в призначені пенсії за віком на пільгових умовах; зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, передбачену Списком №2 та ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня звернення за пенсією - 13.01.2014р.
20.05.2014 року в порядку ст.53 КАС України судом залучено до справи третю особу ВАТ «Кінескоп».
Постановою Франківського районного суду м. Львова від 03 липня 2014 року позов задоволено: визнано неправомірними дії Управління щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України №162 від 11.03.1994р.; зобов'язано Управління призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, передбачену Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України №162 від 11.03.1994р. та ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня звернення за пенсією - 13.01.2014р.; стягнуто з Управління на користь ОСОБА_1 34,41 гривень судового збору.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова судом першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що вивчення Державною експертизою умов праці зайнятості у відділі технологічного контролю професії «випробувачі деталей та приладів, зайняті випробуванням на стендах під напругою 25 кВт і вище» (розділ XVI поз. 2170100а-12582) показало, що працівники не були зайняті повний робочий день, оскільки вони випробовували деталі та прилади у цехах після здійснення випробувань цеховими випробувачами, а отже позивач немає права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційних вимог вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 18.08.1980р. до 17.04.2000р. працював на ВАТ «Кінескоп» у різних відділах на посаді випробувача деталей та приладів електронної техніки де був зайнятий випробуванням на стендах з напругою 25 кВт і вище, загальний стаж роботи складає понад 25 років.
Матеріалами справи підтверджено, що 13.01.2014р. позивач звернувся до Управління із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах як працівник, зайнятий повний робочий день на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, - за Списком №2.
Листом від 31.01.2014р. №1399/03-11 Управління відмовило у призначенні пільгової пенсії позивачу з посиланням на те, що випробувачі деталей та приладів не зайняті повний робочий день.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано необхідні докази того, що в спірний період він працював на ВАТ «Кінескоп» повний робочий день на роботах з особливо шкідливими умовами праці з 18.08.1980р. до 17.04.2000р. та має право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку №2.
Перевіряючи законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.
Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - №1788-ХІІ) передбачено, що особам, які на день введення в дію цього Закону мають стаж на роботах із шкідливими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, мають право на пенсію на пільгових умовах, яка призначається відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.
Пунктом «б» ч.1 ст.13 Закону №1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до п.3 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005р. №383 «Про затвердження Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92р.
Згідно ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 10 Порядку №383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок).
Порядком передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У таких випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном (пункт 20 Порядку).
Як вбачається з матеріалів справи, спірним періодом роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 є період з 18.08.1980р. до 17.04.2000р. на посаді випробувача деталей на ВАТ «Кінескоп».
Згідно роз'яснення Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати і Секретаріату ВЦРПС від 02.04.1976р. №5/8 порядок застосування Списків №1 та №2, передбачає в тих випадках, коли в Списках №1 і №2 передбачені працівники, які виконують певні роботи, то правом на пільгове пенсійне забезпечення користуються всі працівники, постійно зайняті на цих роботах, незалежно від найменування їх професії.
Із уточнюючої довідки ВАТ «Кінескоп» від 22.02.2000р. №27/1269 та довідки про підтвердження наявного трудового стажу від 18.03.2013р. №13-АК вбачається, що ОСОБА_1 працював повний робочий день на ВАТ «Кінескоп» у період з 18.08.1980р. до 03.05.1995р. та був постійно зайнятий на випробуванні кольорових кінескопів (61ЛК3Ц, 61ЛК4Ц, 51ЛК2Ц) на випробувальних стендах під напругою 25 кВт і вище на посаді випробувача деталей та приладів на стендах під напругою 25кВт та вище. Дана робота передбачена розділом XVI підрозділу а)2170100а-12582 Списку №2 виробництв, робіт, цехів, професій і посад із шкідливими та важкими умовами праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994р. №162.
Окрім того, після проведення на ВАТ «Кінескоп» атестації робочих місць на предмет визначення важкості та напруженості праці, складено Картку умов праці на посаді випробувача деталей та приладів на стендах під напругою 25кВт і вище та видано наказ від 24.01.1996р. №25-к, з яких вбачаються відповідні умови праці працівників, котрі підпадають під дію Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України №162 від 11.03.1994 року.
Колегія суддів зауважує, що згідно «Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років» затвердженого Постановою правління Пенсійного Фонду України від 10.11.2006р. №18-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2006р. за №1231/13105 підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах здійснюється Комісіями, які створюються при Головних управліннях Пенсійного Фонду України в областях. Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, надають заявникам допомогу у зборі необхідних документів для підтвердження стажу роботи, приймають необхідні документи та не пізніше трьох робочих днів з дня надходження заяви направляють в Головне управління в області, які в свою чергу направляють в Комісії. Рішення Комісії може бути оскаржено в Пенсійний фонд України або до суду.
Як це передбачено ст.8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Починаючи з 1975 року Європейський суд з прав людини право на отримання пенсії визнає елементом «майна» відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції. Так у класичній справі Mailer v. Austria (№5849/72 3 DR 25, 1975) Європейський суд з прав людини відмітив, що законодавчо визначене право на отримання пенсії прирівнюється до права приватної власності і на нього розповсюджуються загальні національні норми, які застосовуються до «майна», «грошового зобов'язання», відповідно до національного закону, чого позбавлений позивач неправомірною відмовою Управління.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналізуючи вище викладене, колегія суддів приходить до переконання, що 31.01.2014р. Управління неправомірно відмовило позивачу у призначенні пільгової пенсії з посиланням на те, що випробувачі деталей та приладів не зайняті повний робочий день, оскільки дане твердження спростовується матеріалами справи. Доказів того, що виконало вимоги вищевказаної Постанови правління Пенсійного Фонду України від 10.11.2006р. №18-1 не подало, чим порушило вимоги ст.19 Конституції України.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом.
З врахуванням вимог ст.94 КАС України судові витрати належить стягнути на користь позивача з Державного бюджету України, а не з відповідача, що є підставою скасування рішення суду в частині розподілу між сторонами судових витрат.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та дав їм належну правову оцінку, проте не правильно вирішив питання розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 94, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова задовольнити частково.
Постанову Франківського районного суду м. Львова від 03 липня 2014 року у справі №465/1424/14-а скасувати в частині стягнення з управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова на користь ОСОБА_1 34,41 гривень судового збору та в цій частині прийняти постанову про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 34,41 гривень (тридцять чотири гривні 41 копійок) судового збору.
В решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання Ухвали у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді Н.В. Ільчишин
В.Я. Макарик