АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 вересня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Полтавцевої Г.А.,

суддів Корнієнко Т.Ю., Новова С.О.,

прокурора Тертичного О.А.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду м. Києва апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 19 червня 2014 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ВирокомСолом'янського районного суду міста Києва від 19 липня 2012 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 203-2 КК України до штрафу у розмірі 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 000 гривень, з конфіскацією грального обладнання.

ПостановоюСолом'янського районного суду міста Києва від 16 липня 2013 року засудженому ОСОБА_1 зазначену суму штрафу замінено на позбавлення волі строком на 3 роки 5 місяців 2 дні в зв'язку з його несплатою.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 28 листопада 2013 року постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 16 липня 2013 року скасовано через істотні порушення місцевим судом вимог чинного кримінального процесуального законодавства.

-------------------------------------------------

Справа 11/796/619/14 Головуючий у 1-й інстанції: Зелінська М.Б.

Категорія ст.203-2 ч. 1 КПК України Доповідач: Полтавцева Г. А.

Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 4 лютого 2014 року засудженому надано розстрочку виплати несплаченої суми штрафу в

розмірі 160 208 гривень з розрахунку по 13 350, 67 гривень на місяць до 28 числа кожного місяця до повної сплати штрафу, але не більше одного року.

Засуджений ОСОБА_1 29 травня 2014 року звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з заявою про звільнення його від відбування покарання на підставі п. п. «г», «е» ч. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році», посилаючись на те, що на час набрання чинності вказаним Законом він був інвалідом другої групи, а також хворим на онкологічне захворювання ( II стадія за міжнародною класифікацією TNM ) і є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 19 червня 2014 року засудженому ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні клопотання про звільнення від відбування покарання на підставі п. п. «г», «е» ч. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» з тих підстав, що вчинений ним злочин відноситься до особливо тяжких, а тому він не може бути суб'єктом амністії.

На дану ухвалу засудженим подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду скасувати та задовольнити його заяву про звільнення від відбування покарання на підставі п. п. «г», «е» ч. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році».

При цьому зазначає, що місцевий суд не врахував положення п. «б» ст. 9 Закону України «Про амністію у 2014 році», яке передбачає застосування Закону до осіб, яких засуджено до покарань у виді штрафу, якщо на день набрання чинності цим Законом це покарання не виконано, а оскільки він засуджений до покарання у виді штрафу, суд першої інстанції повинен був застосувати до нього п. «б» ст. 9 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Заслухавши доповідача, засудженого та захисника, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти її задоволення, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році», від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, можуть бути звільнені особи, які на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнані інвалідами першої, другої чи третьої групи, а також хворі на активну форму туберкульозу (диспансерні категорії 1-4), онкологічні захворювання (III, IV стадії за міжнародною класифікацією TNM), та інші тяжкі хвороби, що перешкоджають відбуванню покарання та підпадають під визначення переліку захворювань визначених МОЗ України.

Згідно п. «е» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році», можуть бути звільнені від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджені особи, які є учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи - осіб, які підпадають під дію закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та аналогічних законів інших держав - колишніх республік СРСР.

Але таке звільнення можливе при умові, якщо ці особи засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо неможливості застосування Закону України «Про амністію у 2014 році» до засудженого ОСОБА_1, оскільки відповідно до вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 19 липня 2012 року він визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

Доводи захисника засудженого, висловлені при розгляді апеляційної скарги, що злочин, вчинений ОСОБА_1, не може бути особливо тяжким, оскільки його засуджено до покарання у виді штрафу, колегія суддів вважає надуманими, оскільки вони суперечать вимогам ст. 12 КК України.

В цій статті зазначено, що злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад 25 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, відноситься до особливо тяжких, а за злочин, вчинений ОСОБА_1, передбачено покарання у виді від 10 до 40 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 підлягає звільненню від покарання відповідно до п. «б» ст. 9 Закону України «Про амністію у 2014 році», як такий, яким на день набрання чинності цим Законом не сплачено штраф, колегія суддів вважає некоректними, оскільки в статті 9 зазначеного Закону йдеться про процедуру виконання закону про амністію, а не про її суб'єктів.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 вчинено особливо тяжкий злочин, підстав для задоволення апеляції засудженого не вбачається.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України 1960 року, п.11 розділу ХІ Перехідних положень КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 19 червня 2014 року залишити без змін, аапеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.

Судді:

Г.А. Полтавцева Г.А. Т.Ю.Корнієнко   С.О.Новов