ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"16" січня 2007 р. | Справа № 30/321-06-9788А |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Величко Т.А.
суддів Бойко Л.І., Жукової А.М.,
при секретарі судового засідання Храмшиній І.Г.
за участю представників сторін
від позивача: Кіхтенко О.С.
від відповідачів: дир. Юрійчук Л.М., Нестерова М.В.
від 3-ої особи: Польщина Т.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради та Одеської міської ради
на постанову господарського суду Одеської області від "30" жовтня 2006 р.
у справі №30/321-06-9788А
за позовом Одеської міської ради
до Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області; ТОВ "ЗАЮР"; Одеської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах";
3-тя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської Ради
про визнання протиправними та скасування розпоряджень, визнання недійсними договору оренди та договору купівлі-продажу, скасування Державного акту
встановив:
Одеська міська Рада 17.08.06р. звернулася до господарського суду з позовом про визнання протиправним та скасування розпоряджень Овідіопольської райдержадміністрації за №387 від 10.02.02р. про надання в оренду земельної ділянки несільськогосподарського призначення та за №456 від 29.07.02р. про продаж земельної ділянки у власність ТОВ „ЗАЮР” шляхом викупу, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10.07.02р., договору купівлі –продажу земельної ділянки від 30.07.02р. та про скасування державного акту від 8.08.02р., виданого Овідіопольською райдержадміністрацією Одеської області на земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Вільямса, 62/1- вул. Ак. Корольова, 55-59.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка входить до меж м. Одеси. Ця обставина, а також відсутність повноважень щодо розпорядження цією землею у Овідіопольської РДА позбавляє чинності всі акти, прийняті по відношенню до цієї земельної ділянки.
Відповідач –Овідіопольська РДА позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що оскаржувані Одеською міською Радою нормативні акти були прийняті у відповідності до норм чинного законодавства і не порушують прав та інтересів позивача.
Відповідач –ТОВ „ЗАЮР” проти позову заперечував, посилаючись на те, що є законним та добросовісним набувачем земельної ділянки, що підтверджується рішенням господарського суду Одеської області від 9.10.03р. у справі №30/233-03-7257.
Постановою господарського суду Одеської області від 30.10.06р. (суддя Рога Н.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що акт про встановлення в натурі меж м. Одеси по суміжності з Овідіопольським районом був підписаний 31.08.02р., а розпорядження Овідіопольської Райдержадміністрації від 1.02.02р. №387 та від 29.07.02р. №456 прийняті до встановлення в натурі меж м. Одеси, Овідіопольська РДА мала на час їх прийняття повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.
Постанова ВР України від 7.02.02р. №3064-ІІІ „Про зміну меж м. Одеси Одеської області” до даного часу остаточно не реалізована. Правомірність знаходження спірної земельної ділянки у власність ТОВ „ЗАЮР” на підставі оскаржуваних актів підтверджено рішенням господарського суду Одеської області від 9.10.03р.
13.12.06р. порушено провадження за апеляційними скаргами Одеської міської Ради та Одеського міського управління земельних ресурсів, в яких поставлено питання про скасування постанови господарського суду і задоволення позовних вимог Одеської міської Ради в повному обсязі.
Доводи скаржників ґрунтуються на тому, що на момент продажу спірна земельна ділянка була вільна від забудови, а тому в силу п.2 ст.127 ЗК України продаж її у власність мав відбуватися лише на конкурентних підставах. Розпорядження Овідіопольської РДА №456 та договір купівлі –продажу від 30.07.02р. прийняті та укладені з перевищенням повноважень, а також з порушенням ст.127, 128, 134 ЗК України.
Овідіопольська РДА заперечує проти апеляційних скарг, просить їх залишити без задоволення, посилаючись на те, що мала всі повноваження щодо прийняття розпоряджень, укладення договорів оренди та купівлі –продажу з ТОВ „ЗАЮР” на спірну земельну ділянку.
Заслухавши доповідача, пояснення представників Одеської міської Ради та Одеського міського УЗР, котрі підтримали доводи апеляційних скарг і просили їх задовольнити та представників відповідачів, котрі заперечували проти цього, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з такого.
Приписи ст.13 Конституції України визначають, що від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Виконавчу владу в областях і районах, м. Києві і Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації, компетенція яких визначена Законом України „Про місцеві державні адміністрації” від 9.04.99р. №586-ХІV.
Ст.13 цього Закону вказує, що до питань, які вирішуються місцевими державними адміністраціями, належить питання використання землі, природних ресурсів та охорони довкілля.
П.12 Перехідних положень ЗК України встановлює, що розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями за межами населених пунктів здійснюють відповідні органи виконавчої влади, тобто, місцеві державні адміністрації.
Відповідно до ст.ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об’єктів, належить земля, управління якою здійснюють органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються в судовому порядку.
Ст.116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Законом.
Ст. 173 ЗК України визначає межу адміністративно –територіального утворення як умовно замкнену лінію на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. У межах конкретного адміністративно –територіального утворення здійснюються повноваження компетентних органів.
Межі району, села, селища, міста, району у місті не тільки встановлюються, але й змінюються за проектами землеустрою, які розробляються державними та іншими землевпорядними організаціями відповідно до техніко-економічного обґрунтування розвитку адміністративно –територіальних утворень та генеральних планів населених пунктів.
Межа адміністративно –територіального утворення не є постійною. Сам факт включення нових земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не припиняє права власності і права користування цими земельними ділянками.
Правовий режим вказаних земельних ділянок може бути змінений лише у випадку їх вилучення (викупу) у відповідних суб’єктів з відшкодуванням збитків у повному обсязі згідно вимог чинного законодавства.
Як свідчать матеріали справи, Одеська міська рада 20.07.01р. прийняла рішення №2655-ХХІІІ „Про погодження межі м. Одеси”.
Рішенням Одеської обласної Ради від 7.08.01р. №347-ХХІІІ „Про межі м. Одеси” затверджено межі міста Одеси загальною пл. 16242 га. з включенням у межі м. Одеси, в т.ч., земель Овідіопольського району –1407га. з них: Таїровської селищної Ради –1078 га. та з передачею в межі території Таїровської селищної Ради Овідіопольського району 43га. земель м. Одеси.
Постановою Верховної Ради від 7.02.02р. №3064-ІІІ „Про зміну меж м. Одеси Одеської області” були затверджені нові границі м. Одеси.
Чинний Земельний Кодекс України закріпив положення щодо встановлення меж адміністративно - територіальних утворень в певному порядку та відповідно до закону. Проекти землеустрою щодо встановлення та зміні меж адміністративно –територіальних утворень розглядаються і затверджуються в установленому порядку відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.62 Закону України „Про землеустрій” документація із землеустрою підлягає державній експертизі з метою забезпечення її відповідності вихідним даним та технічним умовам, вимогам законів України, іншим нормативно –правовим актам.
Відповідно до ст.9 Закону України „Про державну експертизу землевпорядної документації” проекти землевпорядкування повинні пройти обов’язкову державну експертизу, яка виконується Держкомземом України.
Висновком державної землевпорядної експертизи від 10.12.04р. №4543 встановлені зауваження до проектних матеріалів землеустрою щодо зміни меж м. Одеси, виготовлених на виконання Постанови ВР України №3064-ІІІ „Про зміну меж м. Одеси Одеської області”.
Як підставно вказано господарським судом і це не спростовано належним чином Одеською міською Радою, дії щодо реалізації Постанови ВР України до теперішнього часу не виконані, процедура передачі земель у відповідності до норм чинного законодавства не завершена.
За таких обставин, приймаючи розпорядження №387 від 1.02.02р. та №456 від 29.07.02р., а також укладаючи з ТОВ „ЗАЮР” договір оренди від 10.07.02р. та договір купівлі –продажу земельної ділянки від 30.07.02р. Овідіопольська РДА діяла в межах наданих повноважень і відповідно до вимог чинного законодавства.
Також підставно господарський суд звернув увагу на чинність судового рішення господарського суду Одеської області від 9.10.03р. у справі №30/233-03-7257, яким визнано право власності за ТОВ „ЗАЮР” на спірну земельну ділянку.
Згідно ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Господарський суд підставно дійшов висновку про те, що станом на дату прийняття оскаржуваних актів землі Овідіопольського району до складу меж м. Одеси не входили, а тому прийняття розпоряджень і укладення договорів оренди і купівлі –продажу не порушувало право міської Ради на спірну земельну ділянку.
Згідно листа Овідіопольського районного відділу земельних ресурсів від 15.01.07р. №55-л, згідно земельно –облікової документації (форма 6-зем) спірна земельна ділянка на момент укладення договору купівлі –продажу знаходилася у віданні та розпорядженні Овідіопольської райдержадміністрації. 31.01.06р. вказана земельна ділянка включена до складу земель м. Одеси згідно Постанови ВР України „Про зміну меж м. Одеси” від 7.02.02р. №3064-ІІІ.
Відповідно до ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно –правових відносин. Суб’єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом (ст.17 КАС України).
Позивачем не обґрунтовано і не доведено право на звернення з даним позовом, а лист Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 18.01.06р. №01-31420 такою законною підставою вважатися не може.
Господарський суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, правильно встановив фактичні обставини справи і відповідні їм взаємовідносини та правильно застосував норми матеріального права.
Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків господарського суду, а тому відсутні підстави для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки вона постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів ухвалила:
Постанову господарського суду Одеської області від 30.10.06р. у справі №30/321-06-9788А–залишити без змін, апеляційні скарги без задоволення.
Ухвала апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Т.А. Величко
Судді : Л.І. Бойко
А. М. Жукова