ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________

 

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

"16" січня 2007 р.

Справа № 14-23/147-03-4325А

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

судді -доповідача    Величко Т.А.,

суддів:                         Бойко Л.І., Жукової А.М.,

за участю представників сторін:

від позивача -ОСОБА_2;

від відповідача -Колесніченко Н.В.

розглянувши апеляційну скаргу СПД ОСОБА_1

на постанову господарського суду Одеської області від 30.10.2006р.

у справі № 14-23/147-03-4325А

за позовом СПД ОСОБА_1

до ДПІ у Київському районі м. Одеси

про скасування податкового повідомлення-рішення

 

встановив:

27.05.2003р. ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до ДПІ у Київському районі м. Одеси про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення НОМЕР_1 з мотивів невідповідності висновків податкової інспекції чинному законодавству. Але ухвалою від 30.05.2003р. позовну заяву було повернуто ОСОБА_1 на підставі того, що вона підписана ОСОБА_1 як фізичною особою, а не СПД -фізичною особою ОСОБА_1 та без надання суду свідоцтва про державну реєстрацію СПД -фізичної особи ОСОБА_1

20.06.2003р. порушено провадження у справі № 14-23/147-03-4325А за позовом СПД ОСОБА_1 до ДПІ у Київському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення.

18.08.2003р. розгляд справи № 14-23/147-03-4325А було зупинено до розгляду Київським районним судом м. Одеси пов'язаної з нею справи № 2-5726/2003.

19.05.2006р. до господарського суду Одеської області надійшло клопотання ДПІ у Київському районі м. Одеси про поновлення провадження у справі № 14-23/147-03-4325А у зв'язку з тим, що 24.11.2003р. рішенням Київського районного суду м. Одеси по справі № 2-5726/2003 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання дій посадових осіб ДПІ у Київському районі м. Одеси при проведенні перевірки -було відмовлено, а лише 20.03.2006р. ухвалою  Київського районного суду м. Одеси були виправлені помилки, що мали місце у рішенні Київського районного суду м. Одеси від 24.11.2003р. по справі № 2-5726/2003.

09.06.2006р. ухвалою господарського суду Одеської області було поновлено провадження по справі № 14.23/147-03-4325А.

Заявою від 26.10.2006р. позивач уточнив позовні вимоги та просив частково скасувати податкове повідомлення-рішення НОМЕР_1 у сумі: 931,25 грн., 340 грн. та 2 427,2 грн.

30.10.2006р. господарським судом Одеської області (суддя Горячук Н.О.) прийнято постанову, якою податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси НОМЕР_1 скасовано частково -в частині визначення його як податкового зобов'язання, в решті позову відмовлено.

       Судове рішення мотивоване тим, що відповідачем правомірно застосовано штрафні санкції за порушення вимог ЗУ „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, суспільного харчування та послуг”, але обов'язок платника податків сплатити штрафні санкції, передбачені цим Законом, не відносяться до категорії податкового зобов'язання або податкового збору.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї, не погоджуючись з висновками суду, СПД ОСОБА_1 просить скасувати постанову господарського суду, прийняти нову постанову, якою скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси НОМЕР_1 в частині нарахованих сум 2 427,20 грн. та 931,25 грн., стягнути з державного бюджету на свою користь держмито у сумі 85 грн. та оплату за ведення ІТЗ судового процесу у сумі 118грн.

Доводи СПД ОСОБА_1  ґрунтуються на тому, що ДПІ неправомірно застосувала до скаржника санкції відповідно до ст. 21, 22 ЗУ „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, суспільного харчування та послуг”, а саме:

- накладення фінансових санкцій по ст. 21 Закону передбачено виключно за неведення  книги форми № 10 або ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарів, а не за відсутність її на момент проведення перевірки;

- судом так і не було встановлено, чому, згідно ст. 22 Закона, не відповідає сума, зафіксована в акті перевірки.

В свою чергу, відповідач у запереченні на апеляційну скаргу просить постанову господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу СПД ОСОБА_1 -без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів скаржника та невідповідність вимогам чинного законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника СПД ОСОБА_1, який підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити, та представника ДПІ у Київському районі м. Одеси, котрий заперечував проти цього, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а апеляційна скарга -задоволенню, виходячи з такого.

ДПІ у Київському районі м. Одеси 10.05.2003р. проведена перевірка магазину „ІНФОРМАЦІЯ_1”, що розташований у АДРЕСА_1 та належить СПД ОСОБА_1, з питань дотримання порядку здійснення операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, за наслідками якої складено акт НОМЕР_2, де зазначено про встановлення слідуючих порушень:

-          п. 5  ст. 3   ЗУ  „Про  застосування  реєстраторів   розрахункових операцій  у  сфері  торгівлі,   громадського   харчування  та  послуг”  (в редакції Закону  №  1776  від 01.06.2006р. із змінами),  а  саме:  при  закупці  товарів  на загальну  суму 24,90 грн. розрахункова операція проведена без застосування розрахункової книжки,  розрахункова  квитанція  не  заповнювалась;

- п. 12 ст. 3 Закону № 1776 -згідно опису товару в реалізації знаходились матеріальні цінності на суму 1213,60 грн., книга обліку доходів та витрат по формі № 10, ведення якої і знаходження на місці реалізації передбачена Інструкцією „Про прибутковий податок з громадян”, затвердженої наказом ДПА України від 21.04.1993р., не ведеться, на місці реалізації відсутня;

- п. 13 ст. 3 Закону № 1776 -невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків у загальній сумі продажу з початку робочого дня в сумі 186,25 грн., згідно опису наявних готівкових коштів; розрахункові документи, розрахункові книжки та книга обліку розрахункових операцій відсутні. На підставі зазначеного акту ДПІ у Київському районі м. Одеси 19.05.2003р. було прийнято податкове повідомлення-рішення НОМЕР_1 про визначення податкового зобов'язання зі сплати штрафних санкцій за порушення розрахунків із споживачами в загальній сумі 3698,45 грн., які нараховані згідно із п.3 ст.17 Закону № 1776 за порушення п.5 ст.3 цього Закону в сумі 340,00 грн.; ст.21 Закону № 1776 за порушення п.12 ст.3 означеного Закону в сумі 2 426,20 грн.; ст.22 Закону № 1776 за порушення п.13 ст.3 вказаного Закону в сумі 931,25 грн.

Штрафна санкція в сумі 2 426,2 грн. була застосована згідно із ст.21 ЗУ № 1776 за порушення п.12 ст.3 цього Закону (подвійний розмір вартості необлікованих товарів -1213,6грн. х 2=2426,2грн.)

Пунктом 12 ст.3 означеного Закону передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести  в порядку встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг). Відповідно до ст.21 ЗУ № 1776, до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Згідно п.19.1.1. Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом ГДПІ України № 12 від 21.04.1993р., зареєстрованої Мінюстом України 09.06.1993р. за № 64, громадяни, які одержують доходи від здійснення будь-якої підприємницької діяльності, пов'язаної з виробництвом, реалізацією товарів, наданням послуг, зобов'язані вести книгу обліку доходів і витрат за формою № 10.

Під час розгляду апеляційної скарги СПД  ОСОБА_1 надала та, таким чином, підтвердила наявність та ведення у встановленому порядку книги обліку доходів та витрат за формою № 10.

ДПІ на судовому засіданні, у свою чергу, підтвердила факт застосування фінансової санкції на підставі ст. 21 Закону № 1776 в зв'язку з лише відсутністю зазначеної книги в момент перевірки на місці реалізації.

Доводи скаржника колегія суддів вважає обгрунтованими, оскільки відповідальність, згідно ст.21 означеного Закону передбачена лише за не ведення або ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання, що не було встановлено при перевірці і не відображено в акті перевірки, а тому нарахування фінансової санкції в сумі 2426,2 грн. є неправомірним.

Штрафна санкція в сумі 931,25 грн. була застосована, згідно ст.22 Закону № 1776 за порушення п.13 ст.3 цього Закону (у 5-кратному розмірі невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків загальній сумі продажу 186,25грн. х 5=931,25грн.).

Пунктом 13 ст.3 означеного Закону передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки-загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня. Відповідно до ст.22 Закону № 1776, у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки -загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлена невідповідність.

Як зазначено в акті перевірки, на місці проведення розрахунків, реєстратор розрахункових операцій, книга обліку розрахункових операцій, розрахункові книжки були відсутні, отже, не зрозумілим є, яким чином ДПІ встановила невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, чому не відповідає ця сума, з якими даними вона співставлялась, щоб визначити її невідповідність. У даному випадку ДПІ встановила фактичну суму наявних готівкових коштів на місці проведення розрахунків, але не встановила її невідповідність сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, або загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, як це передбачено п.13 ст.3 Закону № 1776,  а тому нарахування фінансової санкції в сумі 931,25 грн. є неправомірним.

Крім того, відповідно до ст.17 ЗУ № 1776, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), застосовуються фінансові санкції за рішенням відповідних органів державної податкової служби України. У даному випадку податковою інспекцією за наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення про визначення зобов'язання зі сплати штрафних санкцій за порушення ЗУ „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 1776, де вказано, що в разі несплати у граничні терміни податкового зобов'язання воно буде визнано податковим  боргом, на який нараховується пеня та штрафні санкції, а також будуть вжиті заходи з продажу активів.

Визначення контролюючим органом податкового зобов'язання, граничний термін його сплати, порядок узгодження цих зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів, визначення податкового боргу, направлення податкових повідомлень-рішень, виникнення права податкової застави, нарахування пені та штрафних санкцій за порушення строків сплати узгодженого податкового зобов'язання регулюються виключно ЗУ „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181, який є спеціальним Законом з питань оподаткування.

Як підставно зазначив господарський суд, ЗУ „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не відноситься до податкового законодавства.

Відповідно до п.1.2., 1.3., 1.4., 1.5., 1.9. ст.1 Закону № 2181, податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів в порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання; пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податку у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання; штрафна санкція - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами; податкове повідомлення - письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених п.п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 цього Закону.

Згідно     п.п.  4.2.2.  п.  4.2.  ст.  4 названого Закону,  контролюючий орган зобов'язаний   самостійно   визначити   суму   податкового   зобов'язання   платника податків у разі якщо: а)  платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать   про   заниження   або   завищення   суми   його   податкових   зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; в) контролюючий орган виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання; г) згідно з законами з  питань  оподаткування  особою,  відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

Таким чином, вищенаведені випадки визначення контролюючим органом податкового зобов'язання не стосуються застосування штрафів, передбачених ЗУ „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оскільки цей штраф не відноситься до категорії податкового зобов'язання, або податкового боргу, і у пункті 1.2. ст.1 Закону № 2181 цей штраф взагалі не зазначений, а податкове повідомлення стосується лише щодо обов'язків сплатити податки і збори (обов'язкові платежі), вичерпний перелік яких встановлено ст.ст.14,15 ЗУ „Про систему оподаткування в Україні", до складу якого штраф за порушення Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не входить.

Тобто, у податкового органу не було підстав взагалі для нарахування податкового зобов'язання та направлення податкових повідомлень-рішень у випадку встановлення при перевірці порушень вищевказаного Закону, керуючись нормами Закону № 2181.

Господарський суд підставно дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення НОМЕР_1, де штрафні санкції визначені як податкове зобов'язання, може бути прийняте тільки при порушенні податкового законодавства.  Але, помилково вирішив, що ця обставина не є підставою визнання податкового повідомлення-рішення недійсним у цілому, та воно повинно бути визнаним недійсним лише в частині визначення його як податкового зобов'язання.

Вищевказане не враховано судом першої інстанції при прийнятті постанови, що призвело до неправильного вирішення спору і є підставою для її скасування.

Керуючись ст. ст. 94, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України,

колегія суддів постановила:

Постанову господарського суду Одеської області від 30.10.2006р. у справі № 14-23/147-03-4325А -скасувати, позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси НОМЕР_1.

Відшкодувати позивачу за рахунок  Держбюджету держмито в загальній сумі 127,5 грн. (у т.ч. за розгляд апеляційної скарги).

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

 

Головуючий суддя                                                                       Т.А. Величко

 

Судді :                                                                                             Л.І. Бойко

 

                                                                                                         А.М. Жукова