ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"16" січня 2007 р. | Справа № 9/330-06-9053А |
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
судді-доповідача Пироговського В.Т.,
суддів Картере В.І., Жекова В.І.,
секретар судового засідання Буравльова О.М.,
за участю представників сторін в засіданні суду 19.12.2006р.:
від позивача Кіндяк Н.В.,
від відповідача Коваленко А.Я.,
за участю представників сторін в засіданні суду 16.01.2007р.:
від позивача Кіндяк Н.В.,
від відповідача не з’явилися
розглянула апеляційну скаргу
Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
на постанову господарського суду Одеської області
від 16.10.2006р.
у справі № 9/330-06-9053A
за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до ВКПФ „Анко”
про стягнення 6195,78 грн.,
Розгляд справи згідно із приписами п.6 Розділу VІІ та п.4 ч.1 ст.17 КАС України здійснено в порядку, встановленому цим Кодексом.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.11.2006р., яка надіслана учасникам процесу 29.11.2006р., відкрито апеляційне провадження у справі № 9/330-06-9053A за апеляційною скаргою Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2006р., яка того ж дня надіслана учасникам процесу, розгляд даної справи призначено на 19.12.2006р.
За правилами ст.150 КАС України в засіданні суду 19.12.2006р. розгляд справи відкладено на 16.01.2007р.
Згідно із приписами ст.160 КАС України у судовому засіданні від 16.01.2007р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
17.09.2006р. Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до господарського суду Одеської області із адміністративним позовом про стягнення з ВКПФ „Анко” 5940,91 грн. адміністративно-господарських санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році та 254,87 грн. пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати зазначених санкцій (всього –6195,78 грн.).
Постановою господарського суду Одеської області від 16.10.2006р. (суддя Бакланова Н.В.) в задоволенні позову відмовлено.
Судове рішення з посиланням на вимоги Законів України „Про систему оподаткування” та „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” вмотивоване тим, що відповідач не повинен сплачувати штрафні санкції за непрацевлаштування інваліда, оскільки матеріалами справи, у тому числі актом перевірки Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, підтверджено відсутність у підприємства прибутку за наявності збитків в розмірі 41 700 грн.
Не погоджуючись із постановою суду, Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить судове рішення скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Так, скаржник відзначає, що положення чинного законодавства не звільняють збитковий суб’єкт господарювання від обов’язку сплатити адміністративно-господарські санкції за нестворення робочих місць для інвалідів. Також суд не з’ясував, яким чином відповідач виконав обов’язки, покладені на нього законодавцем, щодо створення за власні кошти та інформування уповноважених органів про вільні місця і вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні докази, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови від 16.10.2006р., виходячи з наступного.
Згідно із приписами ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. № 875-XII із змінами для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.
Статтею 20 вказаного Закону України передбачено, що підприємства (об’єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту
інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об’єднанні), у відповідній установі, організації. Порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені на суму заборгованості по сплаті штрафних санкцій в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день її прострочення, включаючи день сплати.
Сплату штрафних санкцій підприємства (об’єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об’єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.
Проаналізувавши наведену норму права в аспекті спірних по даній справі правовідносин, судова колегія дійшла висновку, що відсутність прибутку за наслідками господарської діяльності в 2005 році не звільняє ВКПФ „Анко” від обов’язку сплатити штрафну санкцію у разі невиконання передбаченого ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” нормативу, оскільки вказаний Закон України не ставить в залежність обов’язок відносно сплати санкцій від наявності чи відсутності прибутку, а вказує лише джерело сплати, яким може бути і майно підприємства.
За таких обставин, висновок місцевого господарського суду про відмову в позові з підстав відсутності у відповідача прибутку не ґрунтується на правильному застосування норм матеріального права.
Згідно із приписами п.3 „Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого постановою КМУ від 03.05.1995р. № 314 (із змінами), робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Пунктом 5 зазначеного Положення встановлено, що підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до вимог п.10 вказаного Положення працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Згідно із приписами п.14 названого Положення підприємства (об’єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; запроваджують у разі потреби посади інструкторів-перекладачів для роботи з глухими працівниками; розробляють і затверджують інструкцію про робоче місце інваліда.
Актом перевірки позивача виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів на ВКПФ „Анко” від 18.07.2006р. № 26 встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу складає 11 осіб (рядок звіту 01) з них інвалідів –0 осіб (рядок звіту 02); кількість інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів і Україні” дорівнює 1 особі (рядок звіту 03); фонд оплати праці штатних працівників –130,7 тис. грн. (рядок звіту 04); середньорічна заробітна плата штатного працівника –11881,82 грн. (рядок звіту 05); сума коштів штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів –5940,91 грн. (рядок звіту 06); сума пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій 167,54 грн. (рядок звіту 07).
Колегія суддів зазначає, що нормативно-правовими актами з питань соціального захисту інвалідів на підприємства покладено обов’язки зі створення за власні кошти робочих місць для працевлаштування інвалідів у межах доведеного нормативу та інформування про таке створення органів, уповноважених направляти інвалідів для працевлаштування, які не супроводжуються обов’язком розшукувати інвалідів на створені робочі місця, проте передують останньому.
Матеріалами справи підтверджується порушення товариством п.п.3,5,14 „Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого постановою КМУ від 03.05.1995р. № 314 (із змінами), в 2005р., а саме: ВКПФ „Анко” не створило за власні кошти 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів і не інформувало шляхом направлення звітів за формою 3-ПН Суворовський центр зайнятості м. Одеси про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів (лист від 24.07.2006р. № 1067/02/2), не зверталось до Управління праці та соціального захисту населення Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради з питання атестації робочих місць з працевлаштування інвалідів (лист від 03.08.2006р. № 5774).
Враховуючи наведене, невиконання обов’язків, покладених на фірму Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, „Положенням про робоче місце інваліда”, затвердженим Постановою КМУ, щодо інформування про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, залучення працівників уповноважених органів для атестації робочого місця інвалідів, тощо, а також дотримання позивачем строків, встановлених ст.250 ГК України, господарський суд апеляційної інстанції вважає твердження відділення Фонду про непрацевлаштування відповідачем 1 інваліда правомірними, у зв’язку з чим адміністративний позов слід задовольнити, т.я. позивачем обґрунтовано нараховано підприємству на підставі ст.20 зазначеного Закону України штрафні санкції у сумі 5940,91 грн. та пеню в розмірі 254,87 грн. за порушення встановлених законодавством термінів сплати зазначених санкцій (всього –6195,78 грн.).
Колегією суддів не приймаються до уваги доводи, викладені в запереченнях проти апеляційної скарги, відносно того, що директор ВКПФ „Анко” Коваленко А.Я. являється інвалідом 2 групи після перенесеного інфаркту 22.12.2003р., а тому відповідачем фактично працевлаштовано інваліда протягом звітного періоду, оскільки до матеріалів справи, у тому числі на виконання ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 19.12.2006р., жодних документів в підтвердження вказаних посилань не надано.
Відтак, судове рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги –задоволенню.
Керуючись ст.ст.150,160,162,198,202,205,207 КАС України, колегія суддів
Постановила:
Постанову господарського суду Одеської області від 16.10.2006р. зі справи № 9/330-06-9053A скасувати, позов задовольнити.
Стягнути з Виробничо-комерційної приватної фірми „Анко” на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році у сумі 5940,91грн. та пеню у сумі 254,87 грн.
Постанова в порядку ст. 254 КАС України набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя-доповідач | В.Т. Пироговський |
Судді | В.І. Картере |
В.І. Жеков |