СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
16 січня 2007 року | Справа № 2-26/15913-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Видашенко Т.С.,
суддів Заплави Л.М.,
Лисенко В.А.,
секретар судового засідання Макарова Г.О.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився, Товариство з обмеженою відповідальністю "Алушта-Світ";
відповідача: не з'явився, Комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів Автономної Республіки Крим
розглянувши апеляційну скаргу Комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Проніна О.Л.) від 01 листопада 2006 року у справі № 2-26/15913-2006А
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Алушта-Світ" (вул. Хромих, 18, Алушта, 98500)
до Комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів Автономної Республіки Крим (вул. Гоголя, 14, Сімферополь, 95000)
про визнання протиправним рішення та спонукання до виконання певних дій
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 листопада 2006 року у справі № 2-26/15913-2006А (суддя Проніна О.Л.) адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю „Алушта-Світ” до Комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів Автономної Республіки Крим про визнання протиправним рішення та спонукання до виконання певних дій задоволений.
Не погодившись з постановою суду, Комітет з охорони культурної спадщини Ради Міністрів Автономної Республіки Крим звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову господарського суду першої інстанції, у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована посиланням на те, що господарським судом Автономної Республіки Крим при вирішенні спору порушені норми матеріального права, а саме статті 7 Закону України „Про охорону археологічної спадщини” від 18 березня 2004 року № 1626-IV та статті 37 Закону України „Про охорону культурної спадщини” від 8 червня 2000 року № 1805-III. Враховуючи положення статті 7 Закону України „Про охорону археологічної спадщини” щодо погодження на стадії проектування відведення земельних ділянок під містобудівні, шляхові, меліоративні та землевпорядні роботи після їх археологічного дослідження, апелянт вважає, що зобов’язання товариства з обмеженою відповідальністю „Алушта-Світ” на стадії складання проекту відведення земельної ділянки провести повне археологічне обстеження законно та прийнято у межах повноважень Комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів Автономної Республіки Крим.
В судове засідання сторони, які були належним чином сповіщені про дату, час і місце судового розгляду справи ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 грудня 2006 року, не з’явились. Від Комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів Автономної Республіки Крим на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду надійшла заява про розгляд апеляційної скарги за відсутністю представника. Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Переглянувши постанову суду першої інстанції в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 листопада 2006 року у справі № 2-26/15913-2006А, виходячи з наступного.
На виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 листопада 2005 року по справі № 2-20/11938-2005 рішенням 25 сесії 4 скликання Алуштинської міської ради від 07 грудня 2005 року № 25/370 „Про надання товариству з обмеженою відповідальністю „Алушта-Світ” дозволу на складення проекту відведення земельної ділянки”, товариству з обмеженою відповідальністю „Алушта-Світ” був наданий дозвіл на складення проекту відведення земельної ділянки площею 0,05 га за рахунок земель міської ради під розміщення суспільного туалету в комплексі із торгівельно-адміністративними приміщеннями в районі перехрестя вул. Леніна та вул. Паркова у місті Алушта.
10 квітня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Алушта-Світ” та товариством з обмеженою відповідальністю „Інститут екології землеустрою і проектування” був укладений договір № 58/2006-з на виконання комплексу робіт по відведенню відповідної земельної ділянки.
Відповідно до частини 6 статті 123 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини. Враховуючи положення вказаної норми закону, товариство з обмеженою відповідальністю „Алушта-Світ” звернулось до відповідних органів щодо погодження проекту відведення земельної ділянки.
Листом від 28 липня 2006 року вих. № 9281-п Комітет з охорони культурної спадщини на підставі статті 37 Закону України „Про охорону культурної спадщини” та статті 7 Закону України „Про охорону археологічної спадщини” повідомив, що не буде заперечувати проти відведення земельної ділянки площею 0,050 га по вул. Леніна/вул. Паркова у місті Алушта для розміщення суспільного туалету в комплексі з торгівельно-адміністративними приміщеннями після проведення повного археологічного обстеження земельної ділянки.
Суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Алушта-Світ” підлягають задоволенню, свої висновки судова колегія обґрунтовує таким.
Відповідно до преамбули Закону України „Про охорону культурної спадщини” цей Закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.
Згідно з частиною 3 статті 37 Закону України „Про охорону культурної спадщини” з метою захисту об'єктів археології, в тому числі тих, що можуть бути виявлені, надання земельних ділянок здійснюється за погодженням відповідних органів охорони культурної спадщини згідно із законом.
Частиною 2 статті 37 Закону України „Про охорону культурної спадщини” визначено, що щойно виявлені об'єкти культурної спадщини до вирішення питання про їх реєстрацію як пам'яток підлягають охороні відповідно до вимог цього Закону та вносяться до Переліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого рішенням відповідного органу охорони культурної спадщини.
Згідно висновку від 18 квітня 2006 року № 125/1-299, складеному Кримською філією інституту археології Національної академії наук України, на відстані 250 метрів на захід від обстежуємої земельної ділянки знаходиться архітектурно-археологічний об'єкт культурної спадщини національного призначення «Крепость Алустоя ІV-ХV в.в.; в 50-60 метрах на захід від земельної ділянки, на території пансіонату „Північна Двина”, розташований археологічний об'єкт культурної спадщини „Поселення VШ-ІХ-ХІ вв.”, який на державному обліку не перебуває. Крім того, на відстані від обстежуємої території знаходиться північно-східна частина археологічного об'єкту культурної спадщини „Некрополь Х(?)-ХVШ в.в.”, який також на державному обліку не перебуває.
Крім того, згідно висновку Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції від 18 травня 2006 року № 11/892 ділянка відноситься до категорії земель загального користування Алуштинської територіальної громади. При цьому, згідно з пунктом 14 висновку, зазначена земельна ділянка до об'єктів природно-заповідного фонду та інших охоронюваних або цінних земель, не відноситься, що, зокрема, підтверджується довідкою Алуштинського міського управління земельних ресурсів від 21 липня 2006 року № 10-03/19-23.
Таким чином, матеріали справи не містять доказів знаходження об'єктів, розташованих на спірній земельній ділянці, на державному обліку археологічної спадщини.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що відповідно до частини 1 статті 37 Закону України „Про охорону культурної спадщини” будівельні, меліоративні, шляхові та інші роботи, що можуть призвести до руйнування, знищення чи пошкодження об'єктів культурної спадщини, проводяться тільки після повного дослідження цих об'єктів за рахунок коштів замовників зазначених робіт.
Враховуючи той факт, що перебуває лише на стадії розроблення проекту відведення земельної ділянки, тобто не проводить робот, що можуть призвести до руйнування, знищення чи пошкодження об'єктів культурної спадщини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо передчасності вимоги щодо проведення повного археологічного обстеження земельної ділянки.
Враховуючи викладене, Севастопольський апеляційний господарський суд дійшов висновку про повне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими. Отже, вимоги Комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, підстави для скасування постанови господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 листопада 2006 року у справі № 2-26/15913-2006А відсутні.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 листопада 2006 року у справі № 2-26/15913-2006А залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Постанову або ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.С. Видашенко
Судді Л.М. Заплава
В.А. Лисенко