Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
05 вересня 2014 року м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Кожух О.А., Кондора Р.Ю., при секретарі Марчишаку Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Свалявського районного суду від 12 березня 2013 року по справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на майно, -
в с т а н о в и л а :
У грудні 2012 року ПАТ «Дельта Банк» (далі: Товариство) звернулося в суд із даним позовом посилаючись на те, що 27.07.2007 року між ОСОБА_4 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступник АТ «УкрСиббанк», далі: Банк) був укладений кредитний договір № 11190399000.
Згідно умов цього договору Банк надав відповідачу кредит у розмірі 10 000 доларів США на споживчі потреби, а позичальник зобов'язався сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 13,5% річних та повернути кошти до 29.07.2024 року.
В подальшому сторонами цього правочину було укладено додаткові угоди до нього (від 27.07.2007 року, 11.09.2008 року, 31.01.2009 року, 20.03.2009 року), в яких сторони домовилися, зокрема, що для ідентифікації кредитного договору може застосовуватися як номер договору зазначений при укладенні так і номер в системі обліку Банку - № 11190399002.
Для забезпечення виконання зобов'язання позичальника за цим кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 27.07.2007 року був укладений договір іпотеки № 11190399000, згідно умов якого, остання передала Банку в іпотеку належний їй будинок загальною площею 91,9 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_1.
Взяті на себе зобов'язання позичальник належним чином не виконує і станом на 15.11.2012 року у нього перед Банком виникла заборгованість в розмірі 85 847,14 грн., з яких: - заборгованість за кредитом становить 63 623,80 грн.; - заборгованість за відсотками 22 223,34 грн.
17.12.2012 року між Банком і Товариством був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, зокрема, щодо кредитного договору № 11190399000 (11190399002), укладеного 27.07.2007 року з ОСОБА_4, а також забезпечувального договору іпотеки, укладеного 27.07.2007 року з ОСОБА_3
Посилаючись на дані обставини, норми ЦК України, Закону України «Про іпотеку» та умови кредитного договору і договору іпотеки, позивач просив ухвалити рішення, яким: стягнути на його користь з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором у розмірі 85 847,14 грн.; в рахунок погашення цієї заборгованості звернути стягнення на належний ОСОБА_3 предмет іпотеки, шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Рішенням Свалявського районного суду від 12 березня 2013 року позов задоволено повністю.
На дане рішення ОСОБА_4 було подано апеляційну скаргу, яку визнано неподаною та повернуто апелянту ухвалою судді апеляційного суду Закарпатської області від 19.04.2013 року.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим просить рішення місцевого суду скасувати та провадження у справі закрити.
В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи а повідомлення представника Банку про причини неявки в судове засідання колегією визнані не поважними.
Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд керуючись принципом диспозитивності, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень Верховного Суду України викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку", перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції не роблячи висновків щодо неоскарженої частини судового рішення.
Тому апеляційний суд перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги ОСОБА_3 у частині вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Матеріалами справи встановлено, що 27.07.2007 року між ОСОБА_4 та Банком був укладений кредитний договір № 11190399000.
Згідно умов цього договору Банк надав позичальнику кредит у розмірі 10 000 доларів США на споживчі потреби, а останній зобов'язався сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 13,5% річних та повернути кошти до 29.07.2024 року.
В подальшому сторонами цього правочину було укладено додаткові угоди до нього (від 27.07.2007 року, 11.09.2008 року, 31.01.2009 року, 20.03.2009 року), в яких сторони домовилися, зокрема, що для ідентифікації кредитного договору може застосовуватися як номер договору зазначений при укладенні так і номер в системі обліку Банку - № 11190399002.
Для забезпечення виконання зобов'язання позичальника за цим кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 27.07.2007 року був укладений договір іпотеки № 11190399000, згідно умов якого, остання передала Банку в іпотеку належний їй будинок загальною площею 91,9 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_1.
Взяті на себе зобов'язання позичальник належним чином не виконує і станом на 15.11.2012 року у нього перед Банком виникла заборгованість в розмірі 85 847,14 грн., з яких: - заборгованість за кредитом становить 63 623,80 грн.; - заборгованість за відсотками 22 223,34 грн.
17.12.2012 року між Банком і Товариством був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, зокрема, щодо кредитного договору № 11190399000 (11190399002), укладеного 27.07.2007 року з ОСОБА_4, а також забезпечувального договору іпотеки, укладеного 27.07.2007 року з ОСОБА_3
Оскільки позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майнового поручителя), одночасне заявлення Товариством вимоги про стягнення заборгованості з позичальника та вимоги про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки є передбаченим правом вибору позивача способу судового захисту (п. 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин").
Порядок звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно встановлений Законом України "Про іпотеку" № 898-1Y (далі - Закон № 898-1Y), ЦК України та умовами укладеного між сторонами Договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону № 898-1Y у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно із ч. 3 ст. 33 Закону № 898-1Y звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішенням суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Разом з тим, вирішуючи питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів враховує те, що з 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», нормами якого встановлено тимчасову заборону у визначених цим законом випадках на примусове стягнення нерухомого житлового майна, яке вважається предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку».
Встановлено, що майно ОСОБА_3 виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України ОСОБА_4 за споживчим кредитом, наданим йому в іноземній валюті, воно використовується як місце постійного проживання майнового поручителя, у якого у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно, а загальна площа такого будинку не перевищує 250 кв. м.
Також встановлено, що ОСОБА_3 не є суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення в розумінні ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».
З урахуванням вимог вищезазначеного закону та відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Керуючись ст.ст. 307-309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Свалявського районного суду від 12 березня 2013 року в частині вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягненні судових витрат з ОСОБА_3 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким:
У задоволенні позовної вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: