АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2014 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого : Винту Ю. М.
Суддів : Лисака І.Н., Перепелюк Л.М.
При секретарі : Ковальчук Н.О.
За участю : позивача - ОСОБА_1, представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Оршовецької сільської ради про встановлення права власності на побудоване нерухоме майно за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2011 року ,-
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про встановлення права власності на побудоване нерухоме майно: житловий будинок в АДРЕСА_1, посилаючись на наступне.
12.10.2006 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання, згідно якого за ним оформлено право власності на вказаний житловий будинок. На підставі рішення виконкому Оршовецької сільської ради за № 59/7 від 10.06.2009 року йому надано дозвіл на будівництво житлового будинку та господарських будівель і споруд на земельній ділянці площею 0,1783 га, яка належить позивачу на праві приватної власності згідно Державного акту від 29.05.2009 року в АДРЕСА_1. В тому ж році він розпочав будівництво, яке було закінчено на час звернення з позовом до суду, що підтверджувалося інвентаризаційною справою Кіцманського районного бюро технічної інвентаризації. Оскільки у нього виникла потреба в газифікації та електрифікації побудованого будинку, та враховуючи, що будинок не зданий в експлуатацію, він змушений звернутися до суду з даним позовом який просив задовольнити.
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2011 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок (літ. А-І). загальною площею 48,70кв.м., житловою площею 16,80кв.м., вартістю 38826 гривень, житловий будинок (літ.К-ІІ), загальною площею 305,90кв.м., житловою площею 123,10кв.м.. вартістю 827521 гривень, та господарські будівлі та споруди: літню кухню (літ. Б), сараї (літ. В, Г, Д), убиральню (літ. Ж), огорожу та ворота (№ 1, № 2), колодязь (№ 3), загальною вартістю будівель та споруд 903 188 гривень, що розташовані в АДРЕСА_1.
______________________________________________________________________________________________
№ 22ц-794/1292/2014 р. Головуючий у 1 інстанції: Олексюк Т.І.
Категорія : 2/5 Доповідач: Винту Ю.М.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1
Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції дав неправильну оцінку зібраним доказам, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2011 року не відповідає вимогам ст.ст. 213-215 ЦПК України, оскільки під час його ухвалення не було : повно і всебічно з'ясовано обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень; дано неправильну оцінку дослідженим у судовому засіданні доказам; неправильно встановлено обставини справи, не визначено відповідно до них правовідносини та норми матеріального права, які суд мав застосувати виходячи зі змісту позовної заяви позивача та його пояснень у судовому засіданні.
Зібраними по справі доказами встановлено, що 12 жовтня 2006 р. між апелянтом та позивачем було укладено договір довічного утримання (догляду) нотаріально посвідчений державним нотаріусом Кіцманської державної нотаріальної контори.
Відповідно до вказаного договору, ОСОБА_2 - «відчужувач» та позивач по справі ОСОБА_1, «набувач» мого майна, передав, а останній прийняв у власність належний апелянту на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 (літ. А) та господарські будівлі і споруди: літню кухню (літ. Б), сараї (літ. В,Г,Д), гараж (літ.Е), вбиральню (літ. Ж), огорожу (№1,2), колодязь (№3), відмостку та замощення (І, II).
Згідно п. 6 Договору довічного утримання набувач - ОСОБА_1 зобов'язався утримувати до смерті Відчужувача - ОСОБА_2, не укладати щодо майна, яке отримав за цим договором, правочини купівлі-продажу, міни, дарування, ренти, застави чи іншим способом не передавати майно у власність іншій особі, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 754 ЦК України, якою встановлений правовий режим майна отриманого особою за договором довічного утримання.
13.10.2006 р. ОСОБА_1 провів державну реєстрацію договору довічного утримання (догляду) в Кіцманському БТІ і став власником майна.
В жовтні 2011 року ОСОБА_1 звернувся в Кіцманський райсуд з позовом до Оршовецької сільської ради про визнання за ним права власності на новозбудований житловий будинок, та на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами апелянта, власником якого він став з 13.10.2006 р. після державної реєстрації договору довічного утримання (догляду).
ОСОБА_2 не був залучений до участі в розгляді справи в якості відповідача, що призвело до неповного з'ясування обставин справи, які мають значення для справи, зокрема судом не дано аналізу договору довічного утримання від 12.10.2006 р., витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.10.2006 р., згідно якого за позивачем вже було зареєстровано нерухоме майно і він став його власником, а повторно визнано позивача власником того ж майна, право власності на яке він набув 13 жовтня 2006 р. за договором довічного утримання.
Всупереч договору довічного утримання (догляду) від 12.10.2006р., ст. ст. 328, 392, 754 ЦК України, суд першої інстанції задовільнив позов ОСОБА_1 до Оршовецької сільської ради та повторно визнав за ним право власності на житловий будинок (літ.А-1) загальною площею 48,70 кв. м., житловою площею 16, 80 кв. м. вартістю 38 826 грн., з господарськими будівлями і спорудами: літню кухню (літ. Б), сараї (літ. В, Г, Д), убиральню (літ.Ж), огорожу та ворота (№1, №2), колодязь (№3), що розташовані в АДРЕСА_1.
Таким чином, судом першої інстанції було порушено права та законні інтереси апелянта, змінено правовий режим нерухомого майна встановлений п. 6 Договору довічного утримання (догляду) від 12 жовтня 2006 р. і надано можливість позивачу всупереч умов договору довічного утримання укладати правочини купівлі-продажу, міни, дарування, ренти, застави чи іншим способом передавати майно у власність іншій особі.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за ст.ст.328, 376, 392 ЦК України судом першої інстанції також не було враховано, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на новостворене майно з підстав передбачених ст.331 ЦК України.
Таким чином суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позивачем позовних вимог та застосував норми матеріального права на які не посилався позивач.
Судом також не враховано, що на час прийняття рішення судом першої інстанції діючим законодавством було визначено порядок прийняття в експлуатацію завершених будівництвом житлових будинків та визнання права власності на такі будинки.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що
докази подано несвоєчасно з поважних причин.
Всупереч вимогам ст.ст. 60, 131 ЦПК України позивачем не надано суду доказів на підтвердження обгрунтованості заявлених ним позовних вимог.
Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Враховуючи наведене рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2011 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Керуючись ст. ст. 209, 218, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Оршовецької сільської ради про встановлення права власності на побудоване нерухоме майно - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :