СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
18 січня 2007 року | місто Севастополь Справа № 2-19/6985.1-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Фенько Т.П.,
Заплави Л.М.,
секретар судового засідання Василевська С.В.
за участю представників сторін:
позивача: Островська Г.А., довіреність № 2767 від 26.12.2005;
відповідача: Ласков С.Г., довіреність № 141/9/10-0 від 11.08.2006;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Білогірському районі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І.) від 29.08.2006 у справі № 2-19/6985.1-2006А
за позовом державного підприємства "Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим" (вул. Батуріна, 13, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95015)
до Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (Державна податкова інспекція в Білогірському районі Автономної Республіки Крим)
(вул. Бєлова, 2, село Мирне, Сімферопольський р-н, 97503; вул. Міра,1, місто Білогірськ, Автономна Республіка Крим)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.08.2006 у справі № 2-19/6985.1-2006А (суддя Мокрушин В.І.) позов державного підприємства "Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим" задоволено.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000432301/0 від 24.03.2004.
Проведена заміна відповідача на державну податкову інспекцію у Сімферопольському районі.
Не погодившись з цією постановою, Державна податкова інспекція в Білогірському районі Автономної Республіки Крим звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду скасувати, провести заміну відповідача на Державну податкову інспекцію в Білогірському районі Автономної Республіки Крим, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті.
В апеляційний скарзі відповідач вказує на те, що в постанови Верховного Суду України вказано, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачене самим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше. Про те ні Верховний Суд України, ні суд першої інстанції, при прийнятті постанови, не вказують які акти автоматично скасовує Закон України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", а це є важливою обставиною. Законом України "Про систему оподаткування в Україні" статтею першою передбачено що пільги по оподаткуванню не можуть встановлюватися та змінюватися іншими законами крім спеціальних законів про оподаткування. Закон України „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" не є спеціальним податковим законом. Закони України "Про систему оподаткування в Україні" та Закон України "Про плату за землю" діють і не скасовані ні частково ні повністю.
Крім того, належним відповідачем у справі є Державна податкова інспекція у Білогірському районі Автономної Республіки Крим, так як позивач знаходиться на обліку платників податків за землю у цій державній податковій інспекції. Це є суттєва обставина яку, повинен був з’ясувати суд при розгляді вказаної вище справи. Таким чином, суд першої інстанції порушив норму процесуального закону не надавши належному відповідачу – Державній податковій інспекції у Білогірському районі, можливості брати участь у судовому засіданні та користуватися правами передбаченими статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України.
Тому постанова господарського суду не відповідає нормам діючого законодавства України і підлягає скасуванню.
Розпорядженням заступника голови суду від 18.01.2007 склад судової колегії замінено, суддю Градову О.Г. у зв’язку з відпусткою замінено на суддю Заплаву Л.М.
Представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити, постанову господарського суду скасувати з мотивів, викладених в апеляційний скарзі.
В запереченні на апеляційну скаргу представник позивача просив судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що судове рішення є законним і обґрунтованим.
Розглянувши справу у порядку, передбаченому статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Державне підприємство "Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим" відповідно до Закону України “Про систему оподаткування” є платником податків і обов'язкових платежів.
23.03.2004 Сімферопольською міжрайонною державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим було проведено документальну перевірку з питань правильності обчислення і своєчасності перерахування місцевих, ресурсних податків і неподаткових платежів державного підприємства "Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим" за період з 01.01.2001 по 31.12.2003.
У ході перевірки, на думку Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим, було встановлено порушення статті 5, частини 1 статті 7, статті 14 Закону України „Про плату за землю”. За результатами перевірки складено акт № 40/23-2/126/01190126 від 23.03.2004 (т.1 а.с.10-13).
24.03.2004 Сімферопольською міжрайонною державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000432301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на землю у сумі 305465грн.76коп. (у тому числі: 152732грн.88коп. - основний платіж, 152732грн.88коп. - штрафні санкції) (т.1 а.с.9).
Не погодившись з цим рішенням державне підприємство "Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000432301/0 від 24.03.2004, яке було прийняте Сімферопольською міжрайонною державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.09.2004 позовні вимоги було задоволено, податкове повідомлення-рішення визнано недійсним (т.1 а.с.42-45).
Не погодившись з даним рішенням суду Сімферопольською міжрайонною державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим було подано апеляційну скаргу.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.11.2004 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.09.2004 було скасовано, у позові державному підприємству „Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим” відмовлено.
23.11.2004 державним підприємством „Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим” було надано до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову апеляційної інстанції від 08.11.2004.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.06.2005 постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.11.2004 залишена без змін.
Не погодившись з постановою Вищого господарського суду України державне підприємство „Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим” звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду України.
Постановою Верховного Суду України від 31.01.2006 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.09.2004, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.11.2004 та постанова Вищого господарського суду України від 01.06.2005 були скасовані, а справа передана на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим (т.1 а.с.271).
Судом першої інстанції було встановлено, що державне підприємство „Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим” зареєстровано рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №312 від 23.02.1996 і входить до складу Концерну радіомовлення, радіозв'язку і телебачення Міністерства України зв'язку, який відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 129 від 20.02.1995 «Питання Державного комітету телебачення, радіомовлення і радіозв'язку» був переданий до сфері управління Державного комітету телебачення, радіомовлення і радіозв'язку.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про передачу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення до сфері управління державного комітету зв'язку та інформатизації» від 18.05.2001 №539, прийнятої на виконання Указу Президента України від 01.03.2001 №122 «Про деякі заходи, щодо вдосконалення державного регулювання послуг електрозв'язку та радіозв'язку» Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення з усіма підприємствами і організаціями, які входять до його складу, передані із сфери управління Державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення до сфери управління Державного комітету зв'язку та інформатизації, у зв’язку з чим були внесені зміни до Статуту державного підприємства.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» від 21.12.1993 № 3759 (із змінами та доповненнями) телерадіоорганізація - це зареєстрована у встановленому законодавством юридична особа, яка на підставі виданої Національною радою України з телебачення і радіомовлення ліцензії на мовлення створює або комплектує та пакетує телерадіопрограми і/або передачі та розповсюджує їх за допомогою технічних засобів мовлення.
Державне підприємство „Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим” є державним підприємством, загальнодержавної форми власності, що підтверджено свідоцтвом № 01190126 про державну реєстрацію суб’єкту підприємницької діяльності (т.1 а.с.18).
Відповідно до статті 2 Статуту державне підприємство „Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим” забезпечує населення засобами радіомовлення, радіозв'язку і телебачення шляхом розповсюдження телевізійних і радіопрограм, а також створення і розповсюдження власних програм.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки та збори.
Закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція України не передбачає пріоритетності застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Також відсутній закон України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, які мають однакову юридичну силу.
Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» від 23.09.1997 № 540 (із змінами та доповненнями) визначає правові, економічні, організаційні засади державної підтримки засобів масової інформації та соціального захисту журналістів і як складова частина законодавства України про свободу слова та інформаційну діяльність посилює систему правового регулювання в інформаційній сфері (преамбула Закону). У частині першій статті 1 цього Закону державна підтримка засобів масової інформації визначена як сукупність правових, економічних, організаційних та інших заходів державного сприяння зміцненню і розвитку інформаційної галузі, її інфраструктури. Визначаючи сферу дії цього Закону, законодавець поширив його норми також на телерадіоцентри та підприємства поліграфії і зв'язку тією мірою, наскільки вони забезпечують діяльність засобів масової інформації (частина друга статті 2).
Частиною першою статті 4 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» від 23.09.1997 №540 (із змінами та доповненнями) встановлено, що державна підтримка засобів масової інформації здійснюється шляхом протекціоністської політики зниження споживчої вартості інформаційної продукції, включаючи податкове, тарифне, митне, валютне та господарське регулювання, відшкодування збитків, надання фінансової допомоги. Питанням податкового, митного, валютного, тарифного регулювання присвячена стаття 5 цього Закону, частиною п'ятою якої встановлено, що розмір плати за землю державними підприємствами зв'язку, які займаються розповсюдженням друкованої продукції, теле- і радіопрограм, не може перевищувати розміру плати за землю закладами культури (частина п'ята статті 5).
Таким чином, системний аналіз норм Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» від 23.09.1997 №540 (із змінами та доповненнями) дає підставу для висновку щодо наявності зв'язку між змістом статті 4 стосовно організації фінансово-економічної та іншої державної підтримки засобів масової інформації і статті 5, положення якої забезпечують цю підтримку.
Слід зауважити, що частиною п'ятою статті 5 цього Закону не встановлюються пільги щодо плати за землю, яка справляється зазначеними в ній державними підприємствами зв'язку, а передбачено граничний рівень такої плати, який не може перевищувати розмір плати за землю закладами культури. Тим самим законодавець запровадив однаковий підхід при визначенні обов'язків щодо плати за землю до суб'єктів господарювання, які діють в інформаційній сфері та потребують державної підтримки.
Згідно з частиною 4 статті 12 Закону України „Про плату за землю” від 03.07.1992 №2535 (із змінами та доповненнями) від земельного податку звільняються вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Отже позивач, як організація телебачення та радіомовлення, яка знаходиться у сфері Державного комітету зв’язку та інформації прирівняна до закладів культури у питанні плати за землю, і тому не повинна була сплачувати земельний податок за земельну ділянку у сели Анка та у місті Білогірськ.
Однак, при розгляді справи господарським судом Автономної Республіки Крим було неправильно проведено заміну відповідача, а саме: Сімферопольську міжрайонну державну податкову інспекцію в Автономній Республіці Крим було замінено на Державну податкову інспекцію у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим замість Державної податкової інспекції в Білогірському районі Автономної Республіки Крим.
З матеріалів справи вбачається, що Державна податкова інспекція в Білогірському районі Автономної Республіки Крим відповідно до Наказу Державної податкової адміністрації в Автономної Республіки Крим № 91 від 02.03.2006 є правонаступником Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим. Оскільки земельні ділянки, по яких виникло питання сплати або звільнення від сплати земельного податку, розташовані на території Білогірського району, то судова колегія дійшла висновку про те, що правонаступником Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим у даному спорі є Державна податкова інспекція в Білогірському районі Автономної Республіки Крим.
Доводи заявника про те, що спор було розглянуто господарським судом у відсутності представника податкового органу спростовуються змістом протоколу судового засідання від 20.06.2006 (т.2 а.с.68), згідно якого у судовому засіданні приймав участь представник Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим Вінник М.Ю. (дов. №22/9/10-0 від 15.06.2006).
Відповідно до статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Оскільки постанову суду прийнято з порушенням норм процесуального права, вона підлягає зміні, а апеляційна скарга Державної податкової інспекції в Білогірському районі Автономної Республіки Крим внаслідок цього підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 195, пунктом 2 статті 198, 201, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Білогірському районі Автономної Республіки Крим задовольнити частково.
2.Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.08.2006 у справі № 2-19/6985.1-2006А змінити.
3.Замінити у справі № 2-19/6985.1-2006А відповідача –Сімферопольську міжрайонну державну податкову інспекцію на Державну податкову інспекцію в Білогірському районі Автономної Республіки Крим.
4.В іншій частині постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.08.2006 у справі № 2-19/6985.1-2006А залишити без змін.
Постанова набирає законну силу з моменту її оголошення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання нею законної сили.
Головуючий суддя О.В. Дугаренко
Судді Т.П. Фенько
Л.М. Заплава