Справа № 2-681/08

РІШЕННЯ

іменем України

 01 квітня 2008 року

Новокаховський міський суд Херсонської області в складі:

Головуючого судді: Сапронової  Л.В.

при секретарі: Хошабаєвій А.Л.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нова Каховка цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про стягнення моральної шкоди, -

встановив:

           Позивач   звернувся до суду із зазначеним позовом  посилаючись на те, що  з 20 липня 1979 року по 20.12.1993 року він  працював на ОСОБА_2  на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1  та ІНФОРМАЦІЯ_2 . В наслідок негативного впливу інтенсивного виробничого шуму та пилу він захворів на професійне захворювання органів слуху та дихання.  04.03.2005 року Новокаховським відділенням пенсійного фонду йому видано пенсійне посвідчення інваліда третьої групи, призначено пенсію по інвалідності.

           Через отримання на роботі у відповідача професійного захворювання та інвалідності він не може працевлаштуватися; лікарі рекомендують йому постійно проходити медичний огляд. Постійні довготривалі медичні обстеження потребують багато часу та матеріальних витрат, що змінює його звичайний спосіб життя. Просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з тих же підстав .

Представники відповідача, ОСОБА_2   в судовому засіданні позов не визнали, пояснивши, що позивач працював на ОСОБА_2  у період з 20.07.1979р. по 20.12.1993р. на посадах ІНФОРМАЦІЯ_1  та ІНФОРМАЦІЯ_2 .

       Згідно Акту розслідування професійного захворювання (Форма П-4) від 16.07.2004р., Позивач отримав професійні захворювання органів слуху та дихання. При працевлаштуванні на роботу до Відповідача, Позивач був повідомлений про те, що професії ІНФОРМАЦІЯ_1 (код професії - НОМЕР_1 ) та ІНФОРМАЦІЯ_2  (код професії - НОМЕР_2 ) належать до професій з підвищеною небезпекою, згідно Наказу Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005р. «Про перелік робіт з підвищеною небезпекою». Вищезазначений перелік застосовується при проведенні інструктажів та при складанні протоколу перевірки знань з охорони праці робітників, які працюють в умовах підвищеної небезпеки.

Позивач усвідомлював ризик настання негативних наслідків для здоров'я, тому порушень Відповідачем законних прав ОСОБА_1  або винних дій Відповідача, які призвели до моральних страждань не має.

Відповідно до ст.33 ЦПК України до участі у справі в якості співвідповідача,  залучено Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в особі відділення виконавчої дирекції  Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Нова Каховка.

Представник відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Нова Каховка позов не визнав, посилаючись на те, що дія п. 4 ст.1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»   в   частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку зупинено, згідно із Законом України №489-У від 19.12.2006р.  

Заслухавши пояснення сторін,  дослідивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач в  період з 20.07.1979р. по 20.12.1993р працював на ОСОБА_2  на посадах ІНФОРМАЦІЯ_1  та ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно Акту розслідування професійного захворювання (Форма П-4) від 16.07.2004р., Позивач отримав професійні захворювання органів слуху та дихання.

           З 01.04.2001р набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»  

Цей Закон визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов’язкового  державного соціального страхування громадян  від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Згідно статті 28 Закону відшкодуванню підлягають: втрачений заробіток (або відповідна його частина) залежно віл ступеня втрати потерпілим професійної працездатності; страхова виплата в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); страхова виплата пенсії по інвалідності потерпілому тощо Також відшкодовуються додатково понесені витрати на медичну та соціальну допомогу, в тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками медико-соціальної експертної комісії (частина четверта статті 34 Закону).

           Враховуючи особливості захисту здоров'я потерпілого, поряд із відшкодуванням матеріальної шкоди компенсується і моральна шкода за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому (підпункт «є» пункту 1 частини першої статті 21, частина третя статті 28 Закону).

           Всі ці особи вважаються застрахованими з моменту набрання чинності  Законом незалежно від фактичного виконання страхувальником своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків (частина перша статті 10).

           Відшкодування моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам незалежно від відшкодування майнової шкоди передбачено статтею 1 Закону і є одним із способів захисту особистих немайнових прав працівника.

           Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку відповідно до абзацу третього статті 5 Закону є своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком.

Надаючи соціальні послуги застрахованим та здійснюючи страхові виплати грошових сум, Фонд соціального страхування від нещасних випадків здійснює забезпечення соціального захисту громадян у разі тимчасової, стійкої часткової або повної втрати працездатності.

           До страхових виплат належить, зокрема, грошова сума, яка виплачується застрахованому за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому (підпункт «є» пункту 1 частини першої статті 21, частина третя статті 28 Закону).

Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.        

Встановлення Законом обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати моральну шкоду є засобом реалізації потерпілим гарантованого державою усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (стаття 3).

На час коли позивач одержав профзахворювання, він знаходився в трудових відносинах з відповідачем, ОСОБА_2 , був застрахованою фізичною особою, на користь якої здійснювалося страхування. Страхувальник, роботодавець, перераховував до Фонду страхові внески за робітника.    

            Тому посилання позивача на статтю 237-1 КЗпП України не приймається судом до уваги, так як, відшкодування моральної шкоди є один зі способів захисту особистих немайнових прав громадян, що відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, або власником чи уповноваженим ним органом, і не застосовується до осіб, що підлягають обов'язковому соціальному страхуванню відповідно до Закону.

Зазначена норма регламентує відшкодування моральної шкоди всім іншим особам, які не є суб'єктами страхування від нещасного випадку і на яких не поширюється дія Закону, в тому числі працівникам, що виконують роботу не на основі трудового договору (контракту), а на інших підставах.

На час коли виникли спірні правовідносини між сторонами частиною третьою ст.34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачалось, що положення ч.3.ст.34 Закону не позбавляє застрахованого працівника, який втратив професійну працездатність, права на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, і не виключає обов’язку  Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, у випадках тимчасової чи стійкої втрати потерпілим професійної працездатності (статті 1,5, частина п’ята статі6, частина друга статі 13, підпункт «е», пункту 1 частини першої статті 21, частина третя статті 28).

І лише тільки в лютому 2007р на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 717-У від 23.02.2007р частину 3 ст.34 було виключено.  

Позивач, категорично заперечував проти стягнення моральної шкоди з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в особі відділення виконавчої дирекції  Фонду соціального страхування, наполягав на стягненні моральної шкоди в сумі 100 000 грн з ОСОБА_2 , але суд  не може вийти за межі заявлених позовних вимог.

          Враховуючи, що позивач одержав професійне захворювання, коли знаходився в трудових відносинах з відповідачем, був застрахованою фізичною особою, тому позовні вимоги до ОСОБА_2  про відшкодування моральної шкоди  слід залишити без задоволення.

За таких обставин, на підставі ст.3, ст.5, ч.1 ст.10, підпункт «є» п.1 частини 1 ст. 21, ч.3 ст.28, ч.4 ст.34, Закону Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004р №1-рп\2004, керуючись ст. ст. 10,11,209, 212-215 ЦПК України , суд -

ВИРІШИВ :

1.  Позов   ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про  стягнення моральної шкоди в сумі 100 000 грн залишити без задоволення.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Херсонської області через Новокаховський міський суд.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після її подачі, рішення суду набирає законної чинності після закінчення цього строку.

   

    Суддя                             Сапронова Л.В.