ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
З ПИТАНЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПОЗОВУ
08 вересня 2014 рокуСправа № 808/5224/14 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Філоненко Ю.М., представника позивача - Сердюк К.В. (довіреність від 08 січня 2014 року), представника відповідача - Прокоф'єва С.А. (довіреність від 30 грудня 2013 року), розглядаючи у відритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІОН» до Запорізької митниці Міндоходів про визнання дій протиправними та визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови, та вирішуючи питання про наявність підстав для забезпечення адміністративного позову,
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІОН» (далі іменується - позивач) до Запорізької митниці Міндоходів (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у застосуванні митної вартості товару, визначеної позивачем за основним методом - за ціною (договору) щодо товарів, які імпортуються (вартість) операції; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №112050000/2014/000206/2 від 10.06.2014; визнати протиправною та скасувати картку відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2014/00371 від 10.06.2014.
Разом із позовною заявою позивач подав до суду клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони Запорізькій митниці Міндоходів вчиняти будь-які дії по перерахуванню до державного бюджету грошової застави ТОВ «КЛІОН» у розмірі 30610 грн. 08 коп.
Обґрунтовуючи своє клопотання, позивач посилається на те, що з урахуванням строку розгляду справи судове рішення не набере законної сили до спливу строку дії гарантії, а тому грошова застава буде перерахована відповідачем до Державного бюджету, чим буде заподіяно шкоду його правам та інтересам, відновлення яких потребуватиме значних зусиль та витрат, у зв'язку з необхідністю подання нової позовної заяви про стягнення грошових коштів з Державного бюджету України. Таким чином, позивач вважає, що у даному випадку наявні передбачені статтею 117 КАС України підстави для вжиття судом заходів забезпечення позову.
08.09.2014 у судове засідання прибув представник позивача та просив суд задовольнити клопотання про забезпечення адміністративного позову.
До суду також прибув представник відповідача та заперечив проти задоволення клопотання про забезпечення адміністративного позову.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених позивачем в основу клопотання про забезпечення адміністративного позову, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 117 КАС України встановлено, що суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Тобто, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Частинами 7-10 статті 55 Митного кодексу України передбачено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.
У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Якщо орган доходів і зборів протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку орган доходів і зборів скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.
Згідно частини 1 статті 305 Митного кодексу України, у випадках, визначених цим Кодексом, виконання зобов'язань осіб, що випливають з митних процедур, забезпечуються шляхом надання митним органам забезпечення сплати митних платежів у способи, передбачені для відповідної митної процедури.
Відповідно до частини 3 статті 305 Митного кодексу України, спосіб забезпечення сплати митних платежів обирається власником товарів чи уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.
Відповідно до частини 8 статті 313 Митного кодексу України, при невиконанні зобов'язання, забезпеченого грошовою заставою, сума митних платежів, що підлягає сплаті, перераховується до державного бюджету із сум грошової застави. Частина 9 статті 55 пов'язує виникнення права на реалізацію фінансової гарантії з подією надання митним органом обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.
Отже, законом встановлено чіткий порядок забезпечення виконання зобов'язань перед митними органами шляхом надання гарантій, який не може бути змінено рішенням суду.
Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.
Дослідивши матеріали адміністративного позову, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких об'єктивних даних, з яких можливо зробити висновок, що до моменту ухвалення рішення в адміністративній справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а захист цих прав, свобод або інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення, чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 117, 118, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІОН» про забезпечення адміністративного позову - залишити без задоволення.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 6 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали (якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то в 5-денний строк з дня отримання цією особою копії ухвали) апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.М. Недашківська